Справа № 216/548/25
провадження 3/216/684/25
іменем України
05 травня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Стартанович Д.В., розглянувши матеріали, які надійшли з полку патрульної поліції в м. Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, учасника бойових дій згідно посвідчення ветерана НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 за №216365, 09.01.2025 о 10:48 в м. Кривий Ріг по проспекту Центральний 14, Центрально - Міський район, водій ОСОБА_1 керував ТЗ «ВАЗ 210934», д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим на думку працівників поліції, порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП».
Під час розгляду справи захисник ОСОБА_1 - адвокат Зайцев О.В. зазначив, що його клієнт провину не визнає, з протоколом не погоджується та подав до суду клопотання про закриття провадження у справі через те, що ОСОБА_1 09.01.2025 року о 10:48:00 годин в статусі водія не перебував та жодних функцій по керуванню автомобілем «ВАЗ 210934», д.н.з. НОМЕР_2 не здійснював, в момент коли співробітники поліції підійшли до згаданого автомобіля, він в нерухомому стані був розміщений вздовж краю дороги, а ОСОБА_1 перебував на вулиці біля нього; окрім цього в клопотанні також зазначено, що співробітниками патрульної поліції не проводився попередній огляд ОСОБА_1 , у зв'язку із чим перелічені в оскаржуваному протоколі ознаки, які нібито виявлені у останнього, не знайшли свого підтвердження; в клопотанні також зазначено про порушення норм процесуального права з боку інспекторів поліції, яке полягало в нероз'яснені ОСОБА_1 вимог ст.63 Конституції України під час складання протоколу ЕПР1 за № 216365.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Адміністративним порушенням відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП визначається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дослідивши письмові матеріали справи, а також наявні та додатково витребувані відеоматеріали, суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі статтею 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норми стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму ВС України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звертається увага суду на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Зі змісту ст. 279 КУпАП вбачається, що справа про адміністративне правопорушення підлягає судовому розгляду в межах обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення. Тому вони, з урахуванням положень ст. 256 КУпАП, мають бути викладені в протоколі конкретно, у спосіб, який унеможливлює їх неоднозначне тлумачення та відповідати диспозиції закону про адміністративну відповідальність за вказане правопорушення.
Склад адміністративного правопорушення передбачає наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак. Відсутність хоча б однієї ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Враховуючи вищезазначене, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутні об'єктивні ознаки за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки співробітниками поліції не доведено факт перебування ОСОБА_1 в статусі водія та здійснення останнім функцій по керуванню транспортним засобом, окрім цього не доведено, що у ОСОБА_1 мались ознаки алкогольного сп'яніння, а також поліцейськими порушена процесуальна процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Так, під час розгляду справи, з метою перевірки, зазначених у протоколі відомостей, а також, перевірки ОСОБА_2 , яка викладена в поданому захисником останнього клопотанні про закриття провадження у справі, було здійснено перегляд відеозапису з фіксацією порушення, яке ставиться у провину останньому:
-10:49:47- з самого початку відео видно, що транспортний засіб «ВАЗ 210934», р.н. НОМЕР_2 знаходиться в нерухомому стані вздовж краю дороги. ОСОБА_1 знаходиться на вулиці поблизу припаркованого автомобіля та до самого кінця усіх відеозаписів жодних функцій по його керуванню не здійснює.
-10:49:52 - співробітник поліції повідомляє ОСОБА_1 , що не збирається виписувати останньому жодного штрафу за порушення вимог ПДР;
-10:50:10 - співробітник поліції не проводячи попереднього огляду ОСОБА_1 , не виявляючи у останнього жодних ознак алкогольного сп'яніння, пропонує йому пройти огляд на місці за допомогою газоаналізатора «Драгер» на що ОСОБА_1 погоджується без вагань;
-10:50:29 - співробітник поліції повідомляє ОСОБА_1 про те, що відчуває запах алкоголю, однак точно не знає від кого він;
-10:56:10 -співробітник поліції, в порушення приписів ст.266 КУпАП, отримавши від ОСОБА_1 відмову від проходження огляду на місці за допомогою вимірювального приладу, не пропонує останньому відвідати спеціальний медичний заклад для проходження відповідного огляду там;
-10:56:20 - співробітник поліції повідомляє ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено адміністративний протокол, у зв'язку із чим роз'яснює йому лише приписи ст.268 КУпАПта не повідомляє зміст ст.63 Конституції України.
Так, згідно із ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Натомість, відповідно до відеозапису з нагрудних камер, поліцейськими не було надано жодних доказів порушення ОСОБА_1 вимог ПДР, що стало підставою для можливої зупинки ТЗ згідно ст.35 Закону України «Про Національну поліцію».
Наявні в матеріалах справи докази, зокрема рапорт,також не містять відомостей про конкретну причину зупинки згідно ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію».
Окрім цього, як зазначено вище, сам інспектор повідомляє ОСОБА_1 , про те, що не збирається складати відносно нього будь яких адміністративних матеріалів за порушення останнім приписів ПДР, тим самим підтверджує безпідставність, незаконність та не аргументованість своїх подальших дій та вимог.
Касаційний адміністративний суд в складі Верховного Суду в рішенні№404/4467/16-а від 20.02.2019 року зазначив, що само по собі керування транспортнимзасобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу врух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобуза призначенням, тобто з метою керування.
Відеозаписом поліцейських не зафіксований транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 у стані руху та будь-яке переслідування його патрульним автомобілем так, щоб це було видно чи було очевидним. Таким чином, знаходження особи поблизу транспортного засобу, який не є в стані руху(знаходиться в нерухомому стані), навіть якщо в такої особи вбачаються ознаки зокрема алкогольного сп'яніння,це не є доказом вчиненняостанньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи та додатково витребувані відеоматеріали, можна беззаперечно дійти аргументованого висновку, що на відео відсутні докази того, що ОСОБА_1 безпосередньо керуєбудь яким транспортним засобом,зокрема тим, який вказаний у протоколі.
Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви увинуватості особи, що притягується до відповідальності тлумачаться на її користь, всі докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена поза розумнимсумнівом достатніми, допустимими та достовірними доказами.
Процедура встановлення факту перебування особи, що керує транспортним засобом, у стані сп'яніння нормативно врегульована положеннями «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 р. № 1452/735 (далі - Інструкція від 09.11.2015 року), згідно п. 2 розділу І якої, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п.п.3,4 Розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є:запах алкоголю з порожнини рота;порушення координації рухів;порушення мови;виражене тремтіння пальців рук;різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;поведінка, що не відповідає обстановці. Однак, як вбачається з відеозапису ОСОБА_3 відсутня будь-яка з перелічених ознак, окрім можливого запаху алкоголю.
Суд вважає, що у інспектора ППП у м. Кривий Ріг УПП у Дніпропетровській області капрала поліціїСиродоя Т.В. не було об'єктивних підстав вважати, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння.
При цьому жодних дій щодо виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння поліцейськими в дійсності зроблено не було. Вони не прохали ОСОБА_1 пройтись рівно, витягнути руки вперед, вимовити якусь складну фразу чи слово. Наявність ознак сп'яніння у ОСОБА_1 , зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення на відео не зафіксовано, а відповідно об'єктивно виявлені вони не були, а лише формально зазначені на папері.
Із відеозапису, який містяться в матеріалах справи вбачається, що поведінка ОСОБА_1 є виваженою, цілком адекватною обстановці, яка склалася, на запитання поліцейських відповідав чітко без вагань, тремтіння у голосі та членороздільно, координація рухів не порушена, мав природній колір покрову обличчя. Отже, відеозапис не містить достовірних відомостей щодо наявності будь-яких ознак, які б свідчили про вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв, а свідки поліцейськими на місце події не запрошувались.
За відсутності ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , у працівників поліції було відсутнє право проводити його огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Так як відповідно до вимог п.1 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,тільки при наявності ознак сп'яніння, передбачених пунктом 3 розділу І Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Однак, вказаних вимог закону поліцейськими дотримано не було. Тобто, працівниками поліції було порушено вимоги п.1 розділу ІІ Інструкції.
Згідно п. 8 розділу 2 Інструкції форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена вдодатку 1до цієї Інструкції. Однак судом встановлено, що у направленні для проходження огляду на стан сп'яніння відсутній підпис ОСОБА_1 про отримання направлення на огляд.Відеозаписи також не містять інформації про вручення водію направлення для проходження огляду на стан сп'яніння,що свідчить про те, що у встановленому законом порядку водія не направлено на проходження огляду на стан сп'яніннядо закладу охорони здоров'я.
Частиною 1 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол.
За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказам у даній справі, у розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним та беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у суду.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення складений відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки обставини, викладені у протоколі, не підтверджуються сукупністю доказів, а отже, протокол не відповідає вимогам його достовірності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
За таких обставин, враховуючи вище викладене, вважаю, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як його вину працівниками поліції не доведено належним чином, а обґрунтовано на припущеннях, що суперечить нормам чинного законодавства, а тому всі сумніви щодо доведеності ОСОБА_4 у вчиненні даного правопорушення слід тлумачити на його користь.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушенняпередбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Затаких обставин, відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження у справі підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України, суд виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у вчиненні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.
При цьому, суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Керуючись ст.ст. 251, 266, 247, 279, 283-285 КУпАП суддя,
Провадження у справі № 216/548/25 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, закрити, у зв'язку з відсутністю події та складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, який виніс постанову. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Стартанович Д.В.