Справа № 212/4826/25
2/212/3031/25
08 травня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу Борис О.Н., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Ковалик М.Ф., до Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради про визнання права власності в порядку спадкування
встановив:
До Покровського районного суду міста Кривого Рогу надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Ковалик М.Ф., до Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради про визнання права власності в порядку спадкування.
Вирішуючи питання щодо прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі, вважаю, що позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 184 ЦПК України, позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.
Частиною 1 ст. 187 ЦПК України передбачено, що за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку. передбаченому ст. 185 цього Кодексу.
Відкриття провадження у справі позовного провадження є визначальною стадією судового процесу і може здійснюватись судом лише у випадку відповідності поданої позовної заяви вимогам, визначеним процесуальним законом. За змістом ст.185 ЦПК України у випадку встановлення суддею невідповідності поданої позовної заяви вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, він постановляє ухвалу про залишення такої заяви без руху, яка з огляду на засади обов'язковості судових рішень є обов'язковою для позивача. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України наслідки, пов'язані з невиконанням вимог такої ухвали суду, несе сторона позивача.
У зв'язку із зазначеним, звернення позивача до суду зобов'язує суддю до вчинення необхідних процесуальних дій з метою з'ясування можливості відкриття провадження у цивільній справі. Зокрема, з'ясуванню підлягають питання чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, для повернення позовної заяви, для відмови у відкритті провадження у справі.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Так, згідно з ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч. 5 ст. 177 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», п. 3 Глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за №7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).
Так, в позовній заяві позивач просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування на 3/4 частки квартири (з яких 1/2 частки після смерті її матері ОСОБА_2 та 1/4 частки після смерті її батька ОСОБА_3 ) за адресою: АДРЕСА_1 , що належала на праві спільної сумісної власності останнім.
Вказане обґрунтовується тим, що після смерті своєї матері, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач має право на 1/2 частку вищевказаної квартири на підставі складеного 11.06.2024 року заповіту.
Також після смерті свого батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач має право на 1/4 частку зазначеної квартири після померлого, оскільки 1/4 частка квартири належала її померлому брату - ОСОБА_5 , який на час смерті проживав на території РФ, та після смерті якого ніхто зі спадкоємців останнього не звертався за отриманням свідоцтва про право на спадщину на зазначену частку квартири у встановлені законом строки.
Як вбачається з наданої до суду копії постанови приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Болозенко Т.О. від 11.04.2025 року, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру за вищевказаною адресою, оскільки вказана квартира належить померлій ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності подружжя разом із чоловіком ОСОБА_3 . Однак, останній ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, після його смерті спадщину за законом прийняли діти - донька ОСОБА_1 , що є позивачем у справі, та син ОСОБА_5 , 1961 р.н., однак оформлення права на спадщину за законом на відповідне спадкове майно - частку в спільному майна подружжя своєчасно не відбулось. Станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 померлими є, зокрема, ОСОБА_5 , водночас зазначено, що матеріали нотаріальної справи не містять беззаперечних доказів його смерті, вказане заявлено зі слів спадкоємиці ОСОБА_1 .
На підтвердження факту смерті ОСОБА_5 , представник позивача надала до суду роздруківку листування позивача з родичами, фотокартку надгробку ОСОБА_5 , де зазначено дату смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 , копію акту з місця проживання позивача, вважаючи надані до суду докази беззаперечним підтвердженням факту смерті ОСОБА_5 . Інші докази, зокрема копію свідоцтва про смерть останнього до суду не надано.
Представник позивача в позовній заяві зазначає про неможливість отримання будь-яких інших відомостей через те, що ймовірна смерть ОСОБА_5 сталась під час перебування останнього на території РФ, однак в матеріалах позову відсутні будь-які відомості про звернення позивача до органів державної влади на території України з метою отримання вказаної інформації, відмова в її наданні.
Так, суд зазначає, що належних документальних доказів підтвердження факту смерті брата позивача - ОСОБА_5 , як спадкоємця на 1/4 частки після померлого ОСОБА_3 , відомостей про відкриття спадкової справи, відсутність інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 , матеріали позову не містять.
Окрім того, відсутні будь-які відомості щодо звернення позивача до нотаріальних органів із заявою про прийняття спадщини після ймовірної смерті ОСОБА_5 , відомостей про заведення спадкової справи після смерті останнього, звернення до суду з метою витребування таких матеріалів тощо.
Отже, позивач, визначаючи Виконавчий комітет Покровської районної в місті ради єдиним відповідачем у справі та вказуючи на відсутність інших спадкоємців, належних доказів на підтвердження цієї обставини до позовної заяви не додав.
Так, при розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця (постанова Верховного Суду від 10 січня 2022 року у справі № 577/2233/20 (провадження № 61-2722св21)).
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом ст. 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.
У постанові Верховного Суду від 10.11.2021 в справі № 759/19779/18 зазначено, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
Суд зауважує, що постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що відповідачами у справах про спадкування є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини.
Відтак, для вирішення заявлених позовних вимог важливим є встановлення наявності/відсутності інших спадкоємців, з'ясування питання чи прийняли інші спадкоємці спадщину.
Ці обставини визначають і як фактичне підґрунтя позову, так і суб'єктний склад відповідачів.
Належним відповідачем у даній справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Таким чином, позивачу слід уточнити коло учасників у справі.
Також в позовні зазначено, що померлі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є батьками позивача, у зв'язку з чим остання є спадкоємицею майна після їх смерті, водночас належних доказів на підтвердження вказаного, зокрема копії свідоцтва про народження позивача, до суду не надано.
Окрім того, суд звертає увагу, що по тексту позову відомості щодо кожного з померлих батьків позивача, а саме їх прізвищ, зазначено як « ОСОБА_6 », водночас у прохальній частині позову вказані інші дані - « ОСОБА_7 », що потребує уточнення.
За цих обставин позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Суд звертає увагу, що недотримання вищевказаних вимог є перешкодою до відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.
Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов'язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.
Отже, вищевказані вимоги закону позивачем не виконані, позовна заява не містить підтверджень викладених фактичних обставин справи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача, а також позов подано без дотримання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Таким чином, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, підтвердження та встановлення усіх обставин по справі позивачу необхідно надати до суду виправлений позов та докази на підтвердження обставин справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
При цьому, судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Ковалик М.Ф., до Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради про визнання права власності в порядку спадкування слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків, повідомивши, що відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Ковалик М.Ф., до Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради про визнання права власності в порядку спадкування залишити без руху та надати позивачу строк на усунення недоліків 5 (п'ять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали в зазначений строк позовна заява буде вважатись неподаною та буде повернена зі всіма доданими до неї документами.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала складена та підписана 08 травня 2025 року.
Суддя О. Н. Борис