Справа № 738/637/25
Провадження № 2/761/6732/2025
05 травня 2025 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Пономаренко Н.В., вивчаючи матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитних договорів, -
У квітні 2025 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитних договорів.
Позивачка просить: визнати недійсним кредитний договір на інші споживчі цілі від 09 січня 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» на суму 3 000,00 грн; визнати недійсним кредитний договір на інші споживчі цілі від 09 січня 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» на суму 2 000,00 грн; визнати недійсним кредитний договір на інші споживчі цілі від 09 січня 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» на суму 2 000,00 грн.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 24.03.2025 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитних договорів (справа № 738/637/25, № провадження 2/738/269/2025) - передано на розгляд до Шевченківського районного суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2025 року вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Пономаренко Н.В.
Разом з тим, вивчивши подану заяву, вважаю, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява серед іншого повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Позивачу на виконання вищевказаних положень чинного законодавства необхідно зазначити в позові, як того вимагає п. 2 ч.3 ст. 175 ЦПК України відомості про наявність або відсутність електронного кабінету учасників справи.
Так, відповідно до вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В обґрунтування вимог позову позивачка зазначає, що 27 січня 2025 року їй стало відомо, що невстановлена особа 09 січня 2025 року уклала від її імені із ТОВ «Мілоан» два кредтні договори на загальну суму 5 000,00 грн. та із ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» на суму 2 000,00 грн. 27 січня 2025 року позивачка звернулася до Відділення поліції № 1 (м. Мена) Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області, але їй було рекомендовано звернутися до суду, оскільки в даному випадку вбачаються цивільно-правові відносини. Позивачка зазначає, що з відповідачами кредитних договорів не укладала, коштів не отримувала, у зв'язку з чим вимушена звернутися до суду.
Позивачка вказує, що на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» вона звільнена від сплати судового збору.
Так, у відповідності до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Судовий захист прав споживачів здійснюється загальними судами за правилами цивільного судочинства в порядку позовного провадження за позовами фізичних осіб - споживачів товарів, робіт і послуг.
Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів», він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Законом визначено, що споживачем є фізична особа, яка придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011, справа №1-26/2011, вирішено, що в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 №1023-XII з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Ураховуючи викладене, суд вважає посилання позивачки на Закон України «Про захист прав споживачів» безпідставним, оскільки у позовній заяві зазначено про те, що позивачка ніколи не зверталася до зазначених фінансових установ та ніколи не укладала кредитних договорів з відповідачами для отримання коштів у борг, не отримувала від відповідачів кошти, а відтак позивачка не є споживачем, тобто спір виник не на захист її прав як споживача.
Таким чином, позивачкою фактично заявлено три вимоги немайнового характеру від сплати судового збору за які позивачка не звільнена
Керуючись Законом «Про державний бюджет України на 2025 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028 гривня.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка станом на день звернення із позовом становить -1211,20 грн.
Відповідно до абз. 2 ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, із врахування вимог Закону України «Про судовий збір», позивачу необхідно сплатити судовий збір за три вимоги немайнового характеру у розмірі 3 633,60 грн. (3*1211,20).
Відтак, враховуючи положення Закону України «Про судовий збір» щодо ставок судового збору, а також порядку його сплати, позивачці необхідно сплати судовий збір у розмірі 3 633,60 грн. за три вимоги позовної заяви немайнового характеру.
Реквізити для сплати судового збору за подання заяв до Шевченківського районного суду міста Києва: отримувач коштів - УК у Шевчен.р-ні/Шевченк.р-н ; код отримувача (код за ЄДРПОУ) -37995466; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) ; код банку отримувача (МФО) - 899998 ; рахунок отримувача - UA628999980313151206000026011; код класифікації доходів бюджету - 22030101 ; призначення платежу: - «*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Шевченківський районний суд міста».
Таким чином, позивачам на виконання вищевказаних положень чинного законодавства необхідно доплатити судовий збір за вимоги позовної заяви немайнового та надати оригінал квитанції про сплату судового збору.
У зв'язку з наведеним, позивачу необхідно виправити вказані в ухвалі недоліки.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаю ться недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 3 ст. 185 ЦПК України, передбачено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Разом із тим, суд роз'яснює, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 175, 185, 260, 353 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитних договорів, - залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків у встановлені строки, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: