про відмову у відкритті касаційного провадження
07 травня 2025 року
м. Київ
справа №420/11289/24
адміністративне провадження № К/990/16802/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року (суддя Бездрабко О.І.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року (колегія у складі суддів Крусяна А.В., Єщенка О.В., Яковлєва О.В.)
у справі № 420/11289/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі також - ГУ ПФ України в Одеській області, відповідач, скаржник) та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФ України в м. Києві, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФ України в м. Києві від 22.03.2024 № 155950006467 щодо відмови застосувати під час обчислення пенсії ОСОБА_1 показник середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2021-2023 роки (13 559,41 грн), з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV);
- зобов'язати ГУ ПФ України в Одеській області здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії за віком, з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2021-2023 роки (13 559,41 грн.), починаючи з 16.03.2024;
- зобов'язати ГУ ПФ України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період з 16.03.2024 до моменту виплати поточної пенсії за рішенням суду.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 28.05.2024, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025, позов задовольнив частково. А саме:
- визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФ України в м. Києві від 22.03.2024 № 155950006467 щодо відмови застосувати під час обчислення пенсії ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV;
- зобов'язав ГУ ПФ України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2020-2022 роки, з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
21.04.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ПФ України в Одеській області, в якій відповідач з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення ними приписів процесуального права просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У цій справі оскаржуються дії територіального Пенсійного фонду України щодо застосування при призначенні особі пенсії за віком згідно з Законом № 1058-ІV заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2020 - 2022 роки, а не за 2017 - 2019 роки.
Одеський окружний адміністративний суд в ухвалі від 19.04.2024 про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Зокрема, для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Вжите ж законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
У той же час оцінка «значного суспільного інтересу» до розгляду справи та її винятковості може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має таке значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Проте скаржник у касаційній скарзі не обґрунтовує, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, не вказує приклади неоднакового застосування судами в інших справах у подібних правовідносинах норм матеріального чи процесуального права.
Також відповідач не наводить аргументів щодо наявності значного суспільного інтересу безпосередньо до даної справи; не зазначає обставин, які б вирізняли цю справу з-поміж інших справ даної категорії спорів.
Загалом зміст доводів касаційної скарги зводиться до незгоди відповідача із наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, тобто - до їх переоцінки, що не узгоджується із правовим визначенням заявлених скаржником підстав касаційного оскарження та у силу приписів ст. 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Крім того, щодо застосування норм Законів № 1058-IV і № 1788-ХІІ у питанні про врахування органом Пенсійного фонду України певного показника середньої заробітної плати (доходу) при здійсненні переведення позивача з пенсії за вислугу років, призначеної за Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), на пенсію за віком на загальних підставах за Законом № 1058-IV Верховний Суд у постановах від 31.01.2025 у справі № 200/1478/24, від 11.03.2025 у справі № 560/15252/23, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17 висловили висновок про те, що:
« у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV.».
Також, Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, встановивши, що позивачу з 11.02.2013 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV він звернувся вперше 11.01.2023, дійшов висновку про наявність у нього права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2020 - 2022 роки, з огляду на те, що за цих обставин має місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV.
Суд апеляційної інстанції переглянув рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 відповідно до такої правової позиції касаційного суду, та виходив з того, що позивачу з 02.03.2020 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV він звернувся вперше 18.12.2023, а тому в цьому випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2020 - 2022 роки.
Разом з тим, ГУ ПФ України в Одеській області не обґрунтовує необхідність відступу від таких висновків Верховного Суду щодо застосування норм права.
З огляду на це Суд вважає, що перегляд цієї справи у касаційному порядку не матиме фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики та не вбачає інших обставин, визначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин ГУ ПФ України в Одеській області слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись ст.ст. 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд,-
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі № 420/11289/24.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя С.Г. Стеценко