07 травня 2025 року
м. Київ
справа №120/6580/24
адміністративне провадження № К/990/9886/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Гімона М.М., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.10.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі №120/6580/24 за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Обрій» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Верховного Суду 07.03.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.10.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі №120/6580/24.
Ухвалою Верховного Суду від 27.03.2025 касаційну скаргу залишено без руху, установлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
Відповідно до даних програми «Діловодство спеціалізованого суду» вказану ухвалу доставлено до електронного кабінету Головного управління ДПС у Вінницькій області 27.03.2025 о 21:45 год.
В межах встановленого строку від скаржника не надходило відповідних заяв та клопотань щодо усунення недоліків касаційної скарги.
Верховний Суд зауважує, що касаційну скаргу було подано втретє, раніше подані касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 24.01.2025, від 03.03.2025 через відсутність належного викладення підстав касаційного оскарження.
Право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є безумовним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Відтак скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Разом з цим, Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередніх касаційних скарг стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав, тобто, саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційних скарг став причиною для їх повернення.
Контролюючим органом не враховано роз'яснення Верховного Суду щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження, наведені в ухвалах по даній справі. Втретє подана касаційна скарга була подібною до попередніх та не усувала встановлених недоліків.
Скаржником не обґрунтовано в чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, не доведено подібність правовідносин у справах, на які ним вчинено посилання, не обґрунтовано, як має застосовуватися норма права, щодо застосування якої, на його думку, відсутній висновок Верховного Суду, який правовий висновок має бути сформовано у даній справі.
Податковим органом не спростовано правильність застосування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі перегляду судом касаційної інстанції, відповідно до положень статті 341 КАС України.
Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб'єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
В даному випадку викладені у касаційній скарзі підстави для поновлення строку касаційного оскарження є неповажними, а податковим органом на виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху не подано обґрунтованого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження.
Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску Головним управлінням ДПС у Вінницькій області строку касаційного оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.10.2024 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі №120/6580/24.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.10.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі №120/6580/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.А. Васильєва М.М. Гімон В.П. Юрченко