про відмову у відкритті касаційного провадження
07 травня 2025 року
м. Київ
справа №400/11920/24
адміністративне провадження № К/990/16682/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Бевзенка В.М., Єзерова А.А.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1
на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2025 року (колегія у складі суддів Федусика А.Г., Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.)
у справі № 400/11920/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач, скаржник), в якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо відмови у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023;
- зобов'язати відповідача підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нову довідку про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови № 704, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.02.2023.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 вказаний позов задоволено.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, заявивши при цьому про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору, а апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю такої вимогам ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме через недодання до скарги документа про сплату судового збору. Водночас, залишаючи апеляційну скаргу відповідача без руху, суд апеляційної інстанції надав останньому п'ятиденний строк з дня вручення копії відповідної ухвали для усунення виявлених недоліків.
Ухвалою від 24.03.2025 апеляційний суд, відмовивши заявнику у задоволенні в чергове заявленого ним клопотання про відстрочення сплати судового збору, повернув останньому апеляційну скаргу у зв'язку з не усуненням недоліків такої.
21.04.2025 до Суду надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якій відповідач просить скасувати ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2025 про повернення апеляційної скарги.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що, повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції позбавив відповідача права на відстрочення судового збору. Апеляційний суд не врахував те, що через постійний брак фінансування витрат ІНФОРМАЦІЯ_2 змушений звертатися до головного розпорядника коштів - Фінансово-економічного управління командування Сухопутних військ Збройних Сил України в особі Міністерства оборони України із заявою про фінансування витрат на оплату судового збору. Тим часом сама процедура виділення коштів та фактичне здійснення оплати судового збору є доволі тривалою у часі, позаяк після оголошення на території України воєнного стану всі фінансові ресурси Міністерства оборони України першочергово спрямовуються на фінансування потреб діяльності підрозділів Збройних Сил України. Як наслідок, починаючи з листопада 2023 року на відповідному казначейському рахунку ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутні кошти для сплати судового збору. Попри це ІНФОРМАЦІЯ_2 вжив всіх необхідних заходів для своєчасної оплати судового збору за поданою апеляційною скаргою, що підтверджується заявкою-розрахунком на фінансування судових виплат.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Приписами п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Згідно з ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Положенням п. 1 ч. 4 цієї ж статті визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Так, повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення клопотань заявника про відстрочення сплати судового збору, з огляду на те, що бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, а тому відсутність фінансування у таких не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати. Оскільки держава (в особі своїх органів) має дотримуватися принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
До того ж ІНФОРМАЦІЯ_2 11.03.2025 отримав копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, проте у встановлений судом строк не виконав її вимог. Натомість повторно клопотав про відстрочення сплати судового збору з аналогічних мотивів, що вже були предметом оцінки судом.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Таким чином, відповідач (суб'єкт владних повноважень), маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.
Також, за змістом п. 2 ч. 3 ст. 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у ст. 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
П'ятий апеляційний адміністративний суд, врахувавши вищевказані норми процесуального закону, обґрунтовано ухвалою від 24.03.2025 повернув апеляційну скаргу на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Крім того, відповідно до усталеної практики Верховного Суду (зокрема, постанов від 10.07.2018 у справі № 568/326/16-а, від 07.08.2018 у справі № 513/758/16-а, від 11.12.2018 у справі № 507/841/16-а, від 25.04.2019 у справі № 551/1024/16-а, від 14.05.2019 у справі № 802/1535/16-а, від 27.03.2024 у справі № 380/1105/23, але не виключно) відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Учасник справи, що діє як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від власної недобросовісної поведінки, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, зокрема, щодо сплати судового збору.
Стосовно ж вказівки на введення воєнного стану на території України Суд зазначає, що в силу положень ч. 2 ст. 9 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», відповідно до якої в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Також покликання на вказану подію як таку має бути обумовлене конкретними обставинами, які вплинули на дотримання учасником процесуальних правил щодо форми та змісту апеляційної скарги, а також підтвердженим відповідними доказами того, як саме дана подія вплинула на роботу цього державного органу, що в свою чергу зумовило неусунення недоліків такої скарги у встановлений судом строк.
Окрім того, посилаючись в касаційній скарзі на невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху з причин тимчасової відсутності бюджетного фінансування та запровадження воєнного стану в Україні, скаржник в той же час не надав жодних доказів, які б підтверджували відсутність у нього коштів упродовж періоду з дня ухвалення рішення суду першої інстанції до дня подання апеляційної скарги, та, що вказана вище подія мала на це прямий вплив.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з ч. 2 ст. 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у цьому випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні п. 5 ч. 1 та ч. 2 ст. 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 328, 332, 333, 359 КАС України, Верховний Суд,-
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у справі № 400/11920/24.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя В.М. Бевзенко
Суддя А.А. Єзеров