про відмову у відкритті касаційного провадження
07 травня 2025 року
м. Київ
справа №400/10190/24
адміністративне провадження № К/990/16822/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Єзерова А.А.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 400/10190/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач, скаржник) про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити певні дії.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка полягає в неоформленні та ненаправленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - ГУПФУ в Миколаївській області) довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020, станом на 01.01.2021, станом на 01.01.2022, станом на 01.01.2023 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023 основного розміру пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити та направити до ГУПФУ в Миколаївській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) відповідно до телеграми Міністра оборони України від 14.01.2020 № 248/291, до телеграми Міністра оборони України від 27.01.2021 № 248/612, до телеграми Міністра оборони України від 14.01.2022 № 248/269 та доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 № 2683/з та премії, обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки та з урахуванням телеграми Міністра оборони України від 14.01.2020 № 248/291 (Додаток 1), телеграми Міністра оборони України від 27.01.2021 № 248/612 (Додаток 1), телеграми Міністра оборони України від 14.01.2022 № 248/269 (Додаток 1) та доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 № 2683/з (Додаток 1), для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2020, з 01.01.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023 пенсії ОСОБА_1 .
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_3 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.01.2025, апеляційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання доказу сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1453,44 грн.
На виконання вимог ухвали від 24.02.2025 про залишення апеляційної скарги без руху, відповідач подав клопотання про відстрочення сплати судового збору, обґрунтоване введенням воєнного стану, а також тим, що сплата судового збору суб'єктом владних повноважень та звільнення від сплати судового збору - це витрати держави пов'язані з розглядом та вирішенням справ.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2025 відмовлено ІНФОРМАЦІЯ_4 у задоволенні клопотання про відстрочення строку для сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 по справі № 400/10190/24, продовжено строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
На виконання вимог ухвали від 11.03.2025 про залишення апеляційної скарги без руху, відповідач подав клопотання про продовження строку для усунення недоліків.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025 у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_3 про продовження строку для усунення недоліків відмовлено, апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_3 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 повернуто скаржнику.
21.04.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якій скаржник, з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025, ухвалити рішення, яким задовольнити клопотання ІНФОРМАЦІЯ_3 та відстрочити оплату судового збору за подання апеляційної скарги до часу проголошення рішення суду по суті направленої апеляційної скарги по даній справі.
Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що судом апеляційної інстанції не були враховані пояснення та докази, надані відповідачем при поданні апеляційної скарги. Відповідач зазначає, що фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом. Тим часом, сама процедура виділення коштів та фактичне здійснення оплати судового збору є доволі тривалою у часі, позаяк після оголошення на території України воєнного стану всі фінансові ресурси Міністерства оборони України першочергово спрямовуються на фінансування потреб діяльності підрозділів Збройних Сил України. Як наслідок, починаючи з листопада 2023 року на відповідному казначейському рахунку ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутні кошти для сплати судового збору. З метою отримання додаткового бюджетного асигнування на цілі сплати судового збору за поданою апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_2 вжив заходів шляхом надіслання до помічника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України - начальника фінансово-економічного управління відповідного листа. Несплата судового збору не залежить від дій ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
За правилами пункту 1 частини п'ятої, частини шостої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати цього платежу.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору, у якому апелянт посилається на відсутність коштів для сплати судового збору. П'ятий апеляційний адміністративний суд відзначив, що обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням звільнити, відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною першою статті 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Суд відповідно до статті 133 КАС України має дискрецію у вирішенні питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат. Тому заявлення суб'єктом владних повноважень відповідного клопотання не зобов'язує суд апеляційної інстанції вирішувати таке клопотання на користь заявника.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за КЕК 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору. Обставини ж, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, у розумінні норм статті 8 Закону України «Про судовий збір» не є підставою для відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Суд зазначає, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору; обов'язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Стосовно посилання скаржника на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі № 912/1061/20, необхідно звернути увагу на тому, що вказаною постановою залишено без задоволення касаційну скаргу фізичної особи, а ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги залишено без змін. Водночас правовідносини у зазначеній справі не є релевантними до справи, яка розглядається, позаяк клопотання про відстрочення судового збору у справі № 912/1061/20 подано фізичною особою.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання.
ІНФОРМАЦІЯ_2 12.03.2025 отримав копію ухвали від 11.03.2025 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, проте у десятиденний строк, з дня отримання ухвали від 11.03.2025 (до 22.03.2025 включно) вимог цієї ухвали не виконав.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.
Окрім цього, пунктом 2 частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у десятиденний строк з дня отримання ухвали від 11.03.2025 (до 22.03.2025 включно) не підтвердив сплату судового збору, тому П'ятий апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу; правильне застосовування судом апеляційної інстанції пункту 1 частини четвертої статті 169, частини другої статті 298 КАС України є очевидним.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 169, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 400/10190/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач: С.М. Чиркін
Судді: Я.О. Берназюк
А.А. Єзеров