07 травня 2025 року
м. Київ
справа №500/6583/24
провадження № К/990/16326/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі за позовом Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,
17 квітня 2025 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 24 жовтня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про стягнення виконавчого збору у сумі 32000,00 грн.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області оскаржило їх у касаційному порядку.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження, зокрема, у справах, визначених статтею 287 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Статтею 287 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Предметом розгляду цієї справи є правомірність/неправомірність винесення постанов державним виконавцем.
За такого правового регулювання та обставин справи оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження автор касаційної скарги покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування спеціального закону, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, а саме Закону України «Про виконавче провадження». Так, згідно з частиною п'ятою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, за умови, що постанова про стягнення виконавчого збору не пред'явлена до виконання у трьох місячний строк.
Суд звертає увагу на те, що правові висновки про застосовність у подібних правовідносинах зазначеної норми права, викладені у правових позиціях Верховного Суду та застосовані судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду цієї справи.
Зазначене свідчить, що автор скарги просить сформувати висновок щодо застосування норм права у правовідносинах, стосовно яких вже наявний висновок Верховного Суду у справах, перелік яких не є вичерпним.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у вказаній категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення, ухваленого за наслідком касаційного провадження, судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Перевіряючи матеріали касаційної скарги Судом установлено, що зміст ухвалених у цій справі судових рішень та доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики у такій категорії адміністративних справ.
З огляду на зазначене та враховуючи приписи частини третьої статті 333 КАС України, у відкритті провадження необхідно відмовити.
За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі № 500/6583/24 за позовом Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська