07 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 593/1513/24 пров. № А/857/8641/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Іщук Л. П.,
суддів - Обрізка І. М., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 12 лютого 2025 року (головуючий суддя Данилів О.М., м. Бережани) у справі № 593/1513/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3458193 від 11.11.2024 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 12 лютого 2025 року позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що факт здійсненого позивачем правопорушення підтверджується відеозаписом з боді-камери поліцейського. Звертає увагу, що інформація про використання портативного відеореєстратора зазначена в оскаржуваній постанові. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, а також не надав належну оцінку доказам.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Враховуючи вимоги статті 286 та статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Заслухавши доповідь головуючого судді, проаналізувавши письмові докази, що є в матеріалах справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції і визнається сторонами, 11.11.2024 поліцейським відділу поліції (м. Бережани) Тернопільського району Управління поліції ГУНП в Тернопільській області Семенівим І.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3458193 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що водій ОСОБА_1 11 листопада 2024 року о 17:51 год. в місті Бережани на вул. Тернопільській керував транспортним засобом марки «SMART FORFOUR», д.н.з. НОМЕР_1 , у якого в темну пору доби не працювала ліва фара в режимі ближнього світла, чим порушив п.п."в" п.31.4.3 ПДР України.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність винесення оскаржуваної постанови та підстави притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками і вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до пункту 31.1 ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Пунктом 31.4.3 ПДР передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; б) порушено регулювання фар; в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі й лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
Положеннями ч. 1 ст. 121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Згідно оскаржуваної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.
Відповідно до статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Як передбачено статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Тобто, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Отже, наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із статтею 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
З наведених норм можна зробити висновок, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення поліцейський зобов'язаний з'ясувати обставини правопорушення, встановити подію і склад адміністративного правопорушення та у винесеній постанові зазначити докази, якими підтверджується подія і склад адміністративного правопорушення, зокрема, у випадку здійснення запису порушення, зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Таким чином, сам опис адміністративного правопорушення у постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Лише фіксація вчинення особою адміністративного правопорушення, а не притягнення його до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.
Як встановлено, позивач заперечує вчинення ним порушення Правил дорожнього руху, а отже обов'язок доказування правомірності винесеної постанови відповідно до частини 2 статті 77 КАС України покладається на відповідача.
З оскаржуваної постанови серії ЕНА № 3458193 від 11.11.2024 вбачається, що доказом вчинення позивачем порушення Правил дорожнього руху є запис із автомобільного відеореєстратора поліцейського.
Дослідивши вказаний відеозапис, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що на ньому не зафіксовано обставин керування позивачем транспортним засобом марки «SMART FORFOUR», д.н.з. НОМЕР_1 , у якому не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла, як про це зазначено в оскаржуваній постанові.
Зазначений відеозапис, який складається з двох фрагментів, які мають ознаки переривання (1-й файл із фіксуванням подій із 17:51 год по 17:56 год та 2-й із фіксуванням подій, що мали місце о 18:01 год.) містить фіксацію розмови позивача з поліцейськими, роз'яснення прав, оформлення поліцейським адміністративного правопорушення.
Інших доказів, які б підтверджували вчинення позивачем порушення п.п."в" п. 31.4.3 ПДР України відповідачем не надано та в оскаржуваній постанові не зазначено.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
Зважаючи на наведені обставини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем не доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 121 КУпАП, відтак оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно приписів статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.272, ст.286, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 12 лютого 2025 року у справі № 593/1513/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
М. А. Пліш