Провадження № 11-кп/803/1407/25 Справа № 214/2435/15-к Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
06 травня 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
потерпілої: ОСОБА_8
представника потерпілої: ОСОБА_9
прокурора: ОСОБА_10
цивільного позивача: ОСОБА_11
представника цивільного позивача: ОСОБА_12 (в режимі відео конференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , прокурора у кримінальному проваджені ОСОБА_13 та представника цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" ОСОБА_14 на вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.01.2025 року, у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №12015040230000077 за обвинуваченням ОСОБА_6 , в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-
Вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.01.2025 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, українця, громадянина України, працює водієм у ГТЦ №1 ПАТ "ГПВНГЗК", раніше не судимий, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки. Вирішено питання про речові докази, судові витрати на проведення експертиз та цивільні позови.
Згідно вироку суду 10.02.2015 р. приблизно о 15 годині 20 хвилин в світлий час доби в Довгинцівському районі міста Кривого Рогу по сухому асфальтному покриттю проїжджої частини дороги вулиці Об'їзній з боку вулиці Бикова в напрямку вулиці Дніпропетровське шосе рухався по правому краю дороги технічно справний вантажний автомобіль "МАЗ 5337" реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_6 .
В цей же час у попутному напрямку у крайній лівій смузі позаду вантажного автомобіля "МАЗ" за міським маршрутом №210, здійснюючи міські пасажирські перевезення рухався автобус "VOLKSWAGEN LT35" реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_15 .
Водій ОСОБА_6 під час подальшого руху, маючи об'єктивну можливість виявити автобус, що рухається у попутному напрямку зліва позаду керованого ним транспортного засобу, грубо порушуючи вимоги ПДР в частині дорожньої розмітки 1.3. та, маючи можливість запобігти ДТП, виконуючи вимоги "Правил дорожнього руху" України, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху змінив напрямок свого руху та почав виконувати маневр повороту ліворуч, чим порушив вимоги дорожньої розмітки 1.3 та п. 10.1 та 10.4 "Правил дорожнього руху" України, відповідно до яких
-вимоги дорожньої розмітки 1.3. "лінії 1.1 та 1.3 перетинати забороняється
-10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
-10.4 Перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот. За наявності трамвайної колії посередині проїзної частини водій нерейкового транспортного засобу, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям, повинен дати дорогу трамваю."
Внаслідок зазначених порушень вимог "Правил дорожнього руху" України, виконання яких було необхідною та достатньою умовою для запобігання ДТП, водій ОСОБА_6 , керуючи вантажним автомобілем "МАЗ 5337" реєстраційний номер НОМЕР_1 в районі АЗС "ОККО" по вулиці Об'їзній в Довгинцівському районі міста Кривого Рогу здійснив зіткнення з автобусом "VOLKSWAGEN LT35" реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_15 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був травмований водій автобусу "VOLKSWAGEN LT35" реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 є менш небезпечною ніж тілесні ушкодження середнього або тяжкого ступеню тяжкості.
Відповідно до висновку експерта №177 від 23.09.2020 внаслідок ДТП ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритого уламкового перелому нижньої третини правої стегнової кістки, з розповсюдженням на метаепіфіз, різаних ран та саден обличчя. Відповідно до п. 2.1.3. м) Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6 ушкодження у вигляді відкритого уламкового перелому нижньої третини правої стегнової кістки, з розповсюдженням на метаепіфіз, по своєму характеру відносяться до тілесних ушкоджень тяжкого ступеню, як такі, які є небезпечними для життя.
Відповідно до п. 2.3.3 вищезазначених Правил, тілесні ушкодження у вигляді різаних ран обличчя по своєму характеру відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості, як такі, які викликали короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад шести днів, але не більше як три тижні/21 день.
Відповідно до п. 2.3.5 вищезазначених Правил, тілесні ушкодження у вигляді саден обличчя по своєму характеру відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеню, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше як шість днів.
Відповідно до висновку експерта №58/28 -48 від 17.03.2015 перевірити працездатність системи рульового керування автомобіля "МАЗ 5337" р.н. НОМЕР_1 не надається можливим, то питання про час виникнення несправності втрачає технічний сенс. Однак слід зазначити, що при візуальному огляді ознак раптової відмови системи не виявлено та при фізичному обертальному навантаженні на рульове колесо, колеса передньої вісі автомобіля стежили за рухами рульового колеса праворуч та ліворуч, що може свідчити про працездатність рульового керування.
Відповідно до висновку експерта №58/27-56 від 24.03.2021 в діях водія ОСОБА_6 по керуванню автомобілем "МАЗ 5337", вбачається невідповідність вимогам п. 10.1, 10.4 та дорожньої розмітки 1.3 ПДР України. Невідповідність дій водія ОСОБА_6 вимогам п.п. 10.1 та 10.4 "Правил дорожнього руху України" з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з ДТП.
Між порушенням водієм ОСОБА_6 правил безпеки дорожнього руху в частині виконання вимог п.п. 10.1 та 10.4. правил дорожнього руху України і наступившими наслідками - заподіянням потерпілому тяжке тілесне ушкодження вбачається прямий причинний зв'язок.
Не погодившись з вказаним вироком суду захисником, прокурором та представником цивільного відповідача подано апеляційні скарги.
Прокурор у апеляційній скарзі не заперечуючи доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у скоєнні ним кримінального правопорушення, не оскаржуючи фактичних обставин кримінального правопорушення, місця, часу, способу його вчинення та інших обставин, вважає, що вирок суду у цьому провадженні підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. В обґрунтування вказує, що ОСОБА_6 визнано винуватим у тому що він 10.02.2015 приблизно о 15 годині 20 хвилин скоїв дорожньо транспортну пригоду в результаті якої потерпілій ОСОБА_8 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження. Вказує, що оскільки минуло 10 років з моменту вчинення злочину, а вирок ще не набрав законної сили, ОСОБА_6 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження має бути закрите. Просить оскаржуваний вирок скасувати, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Захисника ОСОБА_7 у апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуваний вирок та ухвалити новий, яким застосувати до обвинуваченого ст.75 КК України та звільнити його від призначеного покарання з випробуванням та відмовити в задоволені позову ОСОБА_11 в повному обсязі. В обґрунтування вказує, що призначаючи ОСОБА_6 покарання у вигляді реального позбавлення волі, суд першої інстанції, не повною мірою дотримався вказаних вимог закону. Незважаючи на можливість звільнення з випробуванням обвинуваченого від відбування покарання у вигляді реального позбавлення волі, яке, враховуючи обставини справи та те що злочин є неумисним, є найсуворішим для нього покаранням. Вважає, що ОСОБА_11 не мав права навіть на подання цивільного позову у кримінальній справі. Оскільки автобус VOLKSWAGEN LT35 належав на момент реєстраційний номер ДТП ОСОБА_18 , а не ОСОБА_11 . Тобто останній не може бути у справі ні потерпілим, ні цивільним позивачем, так як за загальним правилом шкода відшкодовується власнику майна, яким ОСОБА_11 не є, а довіреність представника цивільного позивача у правами ні позивача, а ні представника цивільного позивача у кримінальному проваджені.
Представник Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" у апеляційній скарзі просить оскаржуваний вирок скасувати в частині задоволення цивільних позовів ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_8 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. Вказує, що позивач вимагає відшкодування 207 583,10 грн на підставі висновку експерта, який є недостовірним, оскільки не визначено пробіг авто, що є обов'язковою умовою достовірності дослідження. Крім того, експлуатація авто без спідометра заборонена ПДР. Висновок експерта не є правовстановлюючим актом.Визначення розміру шкоди регулюється ЦК України, де передбачено можливість компенсації в натурі або у грошовій формі, з урахуванням ринкової вартості на день ДТП. Закон «Про обов'язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає, що авто вважається знищеним, якщо вартість ремонту перевищує ринкову вартість авто. Позивач сам визнав, що авто повністю знищене. Вважає, що суд першої інстанції не врахував ці правові положення, що призвело до неправильної оцінки доказів. Вважає протиправними вимоги про відшкодування моральної шкоди. Вважає, що позивачі ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 не надали належних і допустимих доказів на підтвердження заподіяння моральної шкоди та розміру заявленої компенсації, відповідно 250 000 грн, 3 000 грн і 4 000 грн. Це суперечить вимогам ст. 81 ЦПК України та ч. 3 ст. 23 ЦК України, а також позиціям Пленуму ВСУ, згідно з якими шкода має бути конкретизована та обґрунтована відповідними доказами. Порушення судом першої інстанції: Суд першої інстанції не навів доказів, не обґрунтував рішення щодо цивільних позовів і порушив норми ст.ст. 128, 129, 370, 412 КПК. Це є істотними порушеннями процесуального закону, що дає підстави для скасування вироку в частині цивільного позову та направлення справи на новий розгляд у порядку цивільного судочинства.
Сторони кримінального провадження про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, це підтверджується наявними матеріалами справи, клопотань про відкладення слухання справи не надходило.
Від представника Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" ОСОБА_14 надійшла заява про розгляд кримінального провадження за їх відсутності.
До початку апеляційного розгляду на адресу апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_6 про звільнення його від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України та закриття кримінального провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення та думки учасників судового засідання, обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник підтримали клопотання обвинуваченого, обґрунтувавши закриття кримінального провадження тим, що закінчились строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, думку прокурора, яка підтримала клопотання обвинуваченого та доводи апеляційної скарги прокурора, думку цивільного позивача, які заперечували проти заявленого клопотання та доводів поданих апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що клопотання обвинуваченого підлягає задоволенню, а кримінальне провадження закриттю з наступних підстав.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
На момент ухвалення вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 питання щодо спливу строків давності притягнення до відповідальності не порушувалось, оскільки судом першої інстанції останнього засуджено в межах цих строків. Однак, до набрання вироком законної сили та до початку апеляційного розгляду, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчилися, тому колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Положеннями ч. 4 ст. 286 КПК визначено, що в разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст. 49 КК України є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов'язок розглянути відповідне питання.
Правилами ч. 3 ст. 288 КПК передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Таким чином, за змістом статей 284 - 288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Виходячи з положень ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули строки, диференційовані залежно від виду вчиненого злочину, а щодо злочинів невеликої тяжкості - в залежності від виду передбаченого у санкції статті покарання.
Згідно з приписами п.1 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності незалежно від визнання обвинуваченим вини.
Санкція ч.2 ст.286 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Таким чином, передбачене згаданою статтею діяння, у відповідності до ч.5 ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є притягнення особи як обвинуваченого та згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №12015040230000077 від 10 лютого 2015 року ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Початковим моментом перебігу строку давності у даному кримінальному провадженні є день вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, а саме 10.02.2015 р., тобто з часу вчинення злочину та до набрання вироком законної сили сплило десять років.
Відомості про ухилення обвинуваченого від досудового розслідування або суду, що були підставою для зупинення кримінального провадження, а також про вчинення ним нових кримінальних правопорушень, які переривають перебіг строку давності, у матеріалах справи відсутні.
Відтак, строки давності, передбачені п.4 ч.1 ст. 49 КК України, для притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.286 КК України закінчились.
Таким чином, колегія суддів вважає, що наявні усі необхідні підстави для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, тому обвинувальний вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню, а кримінальне провадження щодо нього закриттю у зв'язку із закінченням строків давності.
Керуючись ст. 49 КК України, ст. ст. 284, 285, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,-
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про звільнення його від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України - задовольнити.
Вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.01.2025 року, у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №12015040230000077 за обвинуваченням ОСОБА_6 , в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України скасувати.
Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження №12015040230000077 від 10 лютого 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , за ч.2 ст.286 КК України на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України закрити.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді