Провадження № 11-кп/803/623/25 Справа № 211/354/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
05 травня 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.11.2024 року, про відмову у задоволенні подання заступника начальника Довгинцівського РВ філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області про вирішення питання щодо приведення вироку Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.03.2023 року у відповідність до вимог закону відносно засудженої ОСОБА_7 ,-
Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.11.2024 року відмовлено у задоволенні подання заступника начальника Довгинцівського районного відділу м. Кривий Ріг філії Державної установи центр пробації у Дніпропетровській області ОСОБА_8 про приведення вироку суду у відповідність до вимог закону відносно ОСОБА_7 .
Мотивуючи вказане рішення, суд зазначив, що положеннями КК України та КПК України не передбачено можливості вирішення питання про приведення вироку суду у відповідність до закону, а норми, на які посилається представник органу пробації, передбачають лише можливість вирішення питання про звільнення засудженого від покарання та його відбування.
З вказаною ухвалою суду не погодився прокурор ОСОБА_6 та оскаржила в апеляційному порядку, вважаючи, що дана ухвала суду є незаконною та підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність з наступних підстав.
В обґрунтування вказує, що на день розгляду подання, діяння, вчиненні ОСОБА_7 05.11.2022, 12.11.2022 та 27.11.2022 за які останню засуджено вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.03.2024 за ч.4 ст.185 КК України не можуть вважатись крадіжкою в розумінні ст. 185 КК України, оскільки вартість майна не перевищує граничної вартості майна, за викрадення якого передбачено кримінальну відповідальність. Відповідно, в силу ч.2 ст. 74 КК України, засуджена ОСОБА_7 не може підлягати кримінальному покаранню за викрадення чужого майна за вищевказаними епізодами в сукупності з іншими кримінальними правопорушеннями, передбаченими ч.4 ст.185 КК України.
Просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити подання. Звільнити засуджену ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.03.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України за епізодами від 05.11.2022,12.11.2022 та 27.11.2022 на підставі ч. 2 ст. 74 КК України у зв'язку із усуненням караності вчиненого діяння. В іншій частині раніше призначене покарання за вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.03.2023, яким засуджено ОСОБА_7 залишити незмінним.
Від прокурора надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.
Засуджена про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги прокурора повідомлена належним чином, до судового засідання не з'явилась, клопотання про бажання приймати участь у судовому засіданні не надходило, тому колегія суддів, в порядку ч. 4 ст. 405 КПК України вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги прокурора за відсутності засудженого та прокурора.
Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Судом першої інстанції не додержано вказаних вимог закону та допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що відповідно до ч. 1 ст.413 КПК України, тягне скасування судового рішення, виходячи з наступного:
Пунктом 13 ч. 1 ст. 537 КПК України передбачено, що під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555кмо24) вказала, що Закон №3886-IX є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом №3886-IX, мають зворотну дію в часі. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Вироком Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.03.2023 року ОСОБА_7 визнано винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України.
Зі змісту вироку ОСОБА_7 , 05.11.2022 близько 16:00 години перебувала неподалік магазину «Пивна бджілка», реалізуючи свій раптовий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна та звернення його на свою користь, діючи в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, викрала майно потерпілого, а саме універсальну мобільну батарею та безпровідний радіоприймач. Після цього, утримуючи викрадене, з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, спричинивши своїми умисними діями потерпілому матеріальний збиток на суму 700 грн.
Крім того, ОСОБА_7 12.11.2022 близько 14:00 години, реалізуючи свій раптовий умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна та звернення його на свою користь, діючи в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрала планшет «Acer Iconia Tab A210», сірого кольору, який належить потерпілому, вартістю 1092,17 грн., після цього, з місця вчинення кримінального правопорушення зникла.
Крім того, ОСОБА_7 27.11.2022, приблизно о 10:00 годині, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, повторно, шляхом вільного доступу, з сумки потерпілої таємно викрала універсальну мобільну батарею (павербанк) ACL PW-10. Після цього, утримуючи викрадене майно з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, спричинивши потерпілій матеріальний збиток на суму 616,67 грн.
Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч. 1 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481 гривень, а 50 відсотків від його розміру становили 1240 гривень 50 копійок.
З огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-ІХ, на момент вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, 05.11.2022, 12.11.2022 та 27.11.2022 розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив 1240 гривень 50 копійок (1240,5*2=2481).
Зі змісту вироку вбачається, що ОСОБА_7 вчинила вказаних три епізоди кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинених повторно, в умовах воєнного стану на суму 700 гривень вчинила 05.11.2022, на суму 1092 гривні 17 копійок, вчинила 12.11.2022 та на суму 616 гривень 67 копійок, вчинила 27.11.2022 року, тобто ці суми за кожним епізодом окремо були меншими за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, та з огляду на передбачений ст. 58 Конституції України і ст. 5 КК України принцип зворотної дії закону в часі, це може бути лише підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином на день розгляду подання, діяння, вчиненні ОСОБА_7 05.11.2022, 12.11.2022 та 27.11.2022 за які останню засуджено вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.03.2024 за ч.4 ст.185 КК України не можуть вважатись крадіжкою в розумінні ст. 185 КК України, оскільки вартість майна не перевищує граничної вартості майна, за викрадення якого передбачено кримінальну відповідальність.
Таким чином, в силу ч. 2 ст. 74 КК України, засуджена ОСОБА_7 не може підлягати кримінальному покаранню за діяння, яке вже не є кримінально-карним.
Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 17 КПК України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Згідно статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Перелік питань, що можуть бути вирішені судом під час виконання вироків визначено у ст. 537 КПК України.
Порядок вирішення судом питань, пов'язаних із виконанням вироку визначено ст. 539 КПК України.
Як убачається з матеріалів справи, заступник начальника Довгинцівського РВ філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області у зв'язку з прийняттям Закону № 3886-ІХ звернувся до суду з поданням про приведення вироку у відповідність до вимог закону та звільнення ОСОБА_7 на підставі ч. 2 ст. 74 КК України від покарання, призначеного за вироком Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.03.2023 року.
Отже органом пробації порушено питання, яке у відповідності до положень п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України вирішується судом під час виконання вироку.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду про те, що приведення вироку у відповідність до нового Закону пов'язаного з декриміналізацією діяння, не входить до компетенції суду під час виконання вироку та, про відсутність підстав виключення епізодів за 05.11.2022, 12.11.2022, та 27.11.2022 року та звільнення від покарання по вказаним епізодам, оскільки вартість викраденого ОСОБА_7 за іншими епізодами, кожним окремо, становить суми, що перевищують розмір двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також, через те що покарання призначається судом за статтею (частиною) статті КК України, а не за окремі епізоди.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, з постановленням нової ухвали про задоволення подання заступника начальника Довгинцівського РВ філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області про вирішення питання щодо приведення вироку Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.03.2023 року у відповідність до вимог закону щодо засудженої ОСОБА_7 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 413, 539 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.11.2024 року, щодо ОСОБА_7 скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою подання заступника начальника Довгинцівського РВ філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області про вирішення питання щодо приведення вироку Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.03.2023 року у відповідність до вимог закону щодо засудженої ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.03.2023 року щодо ОСОБА_7 привести у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18 липня 2024 року.
Звільнити засуджену ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання за епізодами від 05.11.2022 р., 12.11.2022 р. та 27.11.2022 р. за ч.4 ст.185 КК України за вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.03.2023 року, на підставі ч.2 ст.74 КК України, у зв'язку з усуненням караності вчиненого діяння.
Вважати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що засуджена вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.03.2023 року за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років позбавлення волі, із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки, з покладенням на неї обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти про зміну місця проживання, без погодження з ним не виїжджати за межі України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: