Справа № 626/4453/24
Провадження № 2/626/249/2025
Іменем України
06.05.2025 року м. Берестин
Берестинський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Дудченка В.О.,
за участю секретаря - Зінченко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Берестині, в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутності сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позиція позивача.
ТОВ “БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №394297-КС-001 від 13.09.2021 року, у розмірі 48646,43 грн, яка складається з:
- суми прострочених платежів по тілу кредиту - 20 000,00 грн;
- суми прострочених платежів по процентах - 26 714,38 грн;
- суми прострочених платежів за комісією - 1932,05 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.09.2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір №394297-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.1 договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правилами про надання грошових коштів у кредит.
Вказують на те, що ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 .
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору утворилась заборгованість в розмірі 48646,43 грн, яка складається з: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 20 000,00 грн., сума прострочених платежів по процентах - 26714,38 грн. та суми прострочених платежів за комісією - 1 932,05 грн.
З огляду на вищевикладене позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 48646,43 грн.
Рух справи в суді.
Ухвалою судді від 30.12.2024 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та витребувано у АТ КБ “ПриватБанк» докази.
Заяви учасників процесу по суті справи та клопотання.
Від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пілігріма П.О. надійшов відзив на позовну заяву в якому просить справу розглядати за відсутності відповідача та його представника, відмовити в задоволенні позовних вимог враховуючи наступне.
Вказує, що пропозиція укласти Договір (оферта) № 394297-КС-001 про надання кредиту від 13.09.2021 року та Прийняття (акцент) пропозиції (оферти) щодо укладання Договору №394297-КС-001 про надання кредиту від 13.09.2021 року не підписані сторонами, через що не можливо встановити переддоговірні відносини сторін, а отже ствердження позивача, щодо погодження умов договору перед його укладанням не підтверджується матеріалами справи.
Договір про надання кредиту від 13.09.2021 року підписаний лише стороною позичальника - ОСОБА_1 .
Одночасно із цим, у зв'язку із не підписанням стороною кредитора договору, встановити дійсні правовідносини сторонами неможливо, щодо визначення розміру відсотку за користування кредитом та комісії.
Наявність переддоговірного погодження умов надання коштів в платне користування між кредитором та позичальником позивачем не надано.
Отже, якщо сторонами не погоджено умови Договору №394297-КС-001 про надання кредиту від 13.09.2021 року, то стягнення процентів та комісії по Договору є неможливим.
Також відповідачем здійснене часткове погашення основної суми боргу на загальну суму 3670,00 грн. Тобто за наслідками сплати відповідачем 3670,00 грн, на погашення основної суми боргу, тіло кредиту становить 16330,00 грн.
Крім того вказує, що нікчемність умов договору про стягнення суми прострочених платежів за комісією.
Від представника позивача ТОВ “БІЗНЕС ПОЗИКА» - Виноградова Ю.Е. надійшла відповідь на відзив в якій просить проводити розгляд справи за відсутності представника ТОВ “Бізнес Позика», позовні вимоги підтримує в повному обсязі та врахувати викладену у відповіді та додатках до неї інформацію при вирішенні судової справи.
Зокрема зазначає, що до позовної заяви була додана візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладання Кредитного договору, у якій детально відображені всі дії ТОВ “Бізнес Позика» та відповідача щодо укладання Кредитного договору в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ “Про електронну комерцію». Ця візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладання Кредитного договору була посвідчена директором ТОВ “Бізнес Позика» Гайворонською М.М.
13.09.2021 року ОСОБА_1 , прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладання Договору №394297-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС одноразового ідентифікатора G3960 (направленого позичальнику на номер 0666873246 вказаного позичальником в Заявці) електронного повідомлення СМС-повідомлення.
Правильно застосувавши норми матеріального права, слід дійти обґрунтованого висновку про те, що Кредитний договір підписаний боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними і допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між заявником і кредитором та боржником/позичальником не був би укладений.
Під час укладання Кредитного договору сторони погодились укласти Кредитний договір з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України “Про електронну комерцію» (що заначено на самому початку кредитного договору). Кредитний договір укладений між позивачем та відповідачем не є договором приєднання у розумінні ст. 634 ЦК України.
Кредитний договір не підписувався відповідачем з накладанням кваліфікованого електронного підпису відповідача і не мав бути підписаний таким чином, оскільки Кредитний договір між позивачем та відповідачем був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку визначеному статтею 12 ЗУ “Про електронну комерцію» та підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора.
В судове засідання учасники судового процесу не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому порядку, в матеріалах справи маються клопотання про розгляд справи за відсутності учасників судового процесу.
Згідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне розглянути справу по суті в даному судовому засіданні, оскільки неявка учасників справи в даному випадку не перешкоджає розгляду справи, так як сторони по справі щодо позову свою позицію висловили в письмових проясненнях та заявили відповідні клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Позиція суду.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Фактичні обставини, встановлені судом, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини та оцінка доказів, наданих сторонами.
Судом встановлено, що 13.09.2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №394297-КС-001, відповідно до якого ТОВ «Бізнес Позика» зобов'язалося надати відповідачу фінансовий кредит у розмірі 20 000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за її користування. Позика надається строком на 24 тижні.
13.09.2021 року між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика» укладено кредитний договір №394297-КС-001, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію».
ТОВ «Бізнес Позика» 13.09.2021 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №394297-КС-001 (а.с. 35-37).
13.09.2021 року ОСОБА_1 прийняв (акцент) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №394297-КС-001 про надання кредиту на умовах визначених офертою (а.с. 38-40).
Таким чином, 13.09.2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеним ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію» (а.с. 32-34).
На виконання кредитного договору відповідно до п.1 договору, позивач надав відповідачу кредиту розмір 20 000,00 грн шляхом зарахування коштів на банківську карту позичальника № НОМЕР_1 (дана картка вказана ОСОБА_2 при заповненні анкетних даних в особистому повідомленні), що підтверджується платіжним дорученням (а.с 44).
Крім того АТ КБ “ПриватБанк» на виконання ухвали про витребування доказів повідомило, що на ім'я ОСОБА_1 в банк емітовано картку № НОМЕР_1 та додатково направили виписку по рахунку за період з 13.09.2021 року по 28.02.2022 року, відповідно до якої на вказану картку ОСОБА_1 13.09.2021 року зараховані грошові кошти у розмірі 20000,00 грн від ТОВ “Бізнес Позика».
Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0,86732500 % за кожен день користування кредитом. Крім того: строк кредиту - 24 тижнів; комісія за надання кредиту - 3000,00 грн.; загальний розмір наданого кредиту - 20000 грн.; термін дії договору - до 28.02.2022 року; орієнтована загальна вартість наданого кредиту - 44040 грн.; орієнтована реальна річна процентна ставка - 3617,04 процентів (а.с. 32-34).
Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня за період фактичного користування кредитом, з урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно з графіком платежів.
Пунктом 3 кредитного договору встановлено графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.
Ця обставина підтверджується умовами договору №394297-КС-001 про надання кредиту.
Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснила часткову оплату за договором №394297-КС-001 в сумі 3670,00 грн. При цьому, заборгованість по кредитному договору станом на 18.12.2024 року становить 48646,43 грн, з яких заборгованості по тілу кредиту в розмірі 20 000 грн, суми прострочених платежів по процентах в розмірі 26 714,38 грн та суми прострочених платежів за комісією в розмірі 1932,05 грн.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.
Як вбачається з матеріалів справи, договір про надання кредиту між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено 13.09.2021 року, строк кредитування визначено до 28.02.2022 року включно.
Доводи ОСОБА_1 щодо не підписання сторонами пропозиції укласти договір і прийняття пропозиції на укладання договору судом не приймаються, оскільки при підписанні договору позичальник використав електронний підпис одноразовим ідентифікатором.
Без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, кредитний договір між позивачем та відповідачем не було би підписано, у зв'язку з чим суд вважає, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі сторін.
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» цей правочин вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі.
Також у відзиві на позовну заяву представник відповідача з урахуванням часткової сплати заборгованості ОСОБА_1 вказав, на необхідності зменшення тіла кредиту на 3670,00 грн.
Разом з тим, як убачається з розрахунку заборгованості сплачена відповідачем сума 3670,00 грн врахована позивачем при здійснені розрахунку заборгованості (а.с. 20-28).
Щодо посилання представника відповідача на нікчемність умов договору щодо сплати комісії, суд зазначає наступне.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Водночас, наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже, само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України є обов'язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).
У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 (провадження № 61-17096св23) зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, умови договору про сплату комісії саме за надання кредиту, тобто за дії, які позивач ТОВ «Бізнес позика» здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними.
Встановлена комісія за надання кредиту є невиправданим платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, така умова договору порушує публічний порядок, та є нікчемною.
Оскільки зі сплачених позивачем коштів на погашення кредиту суму в розмірі 1067,95 грн зараховано на погашення комісії, умова про встановлення якої є нікчемною, суд вважає за необхідне зарахувати цю суму в рахунок погашення заборгованості за процентами, та, відповідно, зменшити за її рахунок розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачки, з 26 714,38 грн до 25646,43грн (26714,38грн -1067,95грн = 25 646,43 грн), а також відмовити в задоволенні позову в частині стягнення залишку по комісії в розмірі 1932,05 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Висновки за результатами розгляду справи.
На підставі викладеного суд вважає, що заявлений позов ТОВ «Бізнес позика»до відповідача підлягає частому задоволенню, оскільки позивачем недоведені належними та допустимими доказами всі складові заборгованості за кредитним договором та вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №394297-КС-001 від 13.09.2021 в розмірі 45646,43 грн, яка складається з прострочених платежів по тілу кредиту - 20 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 25 646,43 грн, а в іншій частині позову відмовити.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Бізнес Позика» при подачі позову поніс судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.
При подачі позову позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 48646,43 грн.
Таким чим з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме на оплату судового збору в розмірі 2272,93 грн (45646,43 (задоволені позовні вимоги) х 100% : 48646,43 (заявлені позовні вимоги) = 93,83 % (процент задоволених позовних вимог), 2422,40 грн (сплачена сума судового збору) х 93,83% : 100% = 2272,93 грн).
Керуючись ст.ст. 4-5, 12, 76-83, 141 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239, адреса: б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ) заборгованість за кредитним договором №394297-КС-001 від 13.09.2021 в розмірі 45 646 (сорок п'ять тисяч шістсот сорок шість) грн 43 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239, адреса: б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ) судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2272 (дві тисячі двісті сімдесят дві) грн 93 коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Харківській апеляційний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя