07 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 607/2411/25 пров. № А/857/13172/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Іщук Л.П., Обрізко І.М.,
за участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 березня 2025 року (головуючий суддя Багрій Т.Я., м. Тернопіль) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, в якій просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №3963552 від 28 січня 2025 року та закрити провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 березня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмолено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить таке скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В апеляційній скарзі зазначає, що він 28.01.2025 о 13 год. 36 хв., автомобілем марки VОLVО, модель FН500, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 рухалася автодорогою М-19, 3 52 км. та був зупинений поліцейським Управління патрульної поліції в Тернопільській області.
Вищевказаний працівник поліції звинуватив його в тому, що він допустив перевищення встановленого обмеження швидкості руху в населеному пункті, а саме, рухався зі швидкістю 73 км/год, чим порушив п.12.9 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.1 КУпАП.
28.01.2025 року, о 13 год. 46 хв., поліцейським УПП винесено постанову серії ЕНА № 3953552, про накладення адміністративного стягнення, якою притягнуто його до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено на мене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Проте відповідно до п.12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В силу вимог п.12.9 (б)ПДР України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.412.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «й» пункту 30.3 цих Правил.
Відповідно до вимог ст.31 Закону «Про Національну поліцію» №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону № 580-УІІІ встановлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформацїї, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.
Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці. Тобто, положення Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації дорожній знак 5.76ПДР), оскільки вимоги ч.2 ст.40 Закону № 580-VIII, передбачають, що інформація щодо встановленої відеотехніки і сама відеотехніка фіксації правопорушень повинна бути розміщена на видному місці.
Отже, працівники поліції можуть розміщувати автоматичну фото та відеотехніку по периметру доріг, зокрема стаціонарно встановлювати вимірювальний пристрій, оскільки термін «монтувати/розміщувати» не можна ототожнювати із використанням в інший спосіб, зокрема тримати в руках.
Вважає, що інспектором поліції факт порушення мною ПДР України не доведено, доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи інспектором поліції не зібрано.
Притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ст.122 ч.1 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до оскаржуваної постанови, вимірювання швидкості автомобіля здійснювалось лазерним вимірювачем швидкості руху ТrиСаm LTI 20/20 серійний номер ТС 000532. Крім цього, лазерний вимірювач швидкості руху ТrиСаm LTI 20/20 поліцейський при проведенні заміру швидкості руху керованого автомобіля тримав у руках, що грубо порушує приписи ст.40 Закону України «Про Національну поліцію».
Адміністрацією Держспецзв'язку за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації Національній поліції України видано позитивний експертний висновок на Лазерний вимірювач швидкості
Відповідно до вказаного експертного висновку, дія експертного висновку поширюється на зразки об'єкта експертизи із заводськими номерами наведеними у додатку.
Згідно з Додатком до експертного висновку №04/03/02-1452 від 11.06.2020 року визначено номери зразків об'єкта експертизи, на які розповсюджується дія експертного висновку.
Як убачається, лазерний вимірювач швидкості ТrиСаm LTI 20/20 із номером ТС у вказаному додатку відсутній. Оскільки зазначеного лазерного вимірювача швидкості з номером ТС немає у переліку об'єктів експертизи, дія експертного висновку від 11.06.2020 року №04/03/02-1452 на нього не розповсюджується.
А, тому, оскільки засіб лазерного виміру швидкості ТrиСаm LTI 20/20 із номером ТС 000532 не був об'єктом експертного дослідження у відповідному висновку від 11.06.2020 року, він не може бути використаний для вимірювання швидкості руху транспортних засобів.
Також у постанові про адміністративне правопорушення відсутні докази порушення ПДР України, про що свідчить пусте поле у графі 7 постанови «До постанови додаються».
Також, контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.76ПДР), оскільки вимоги ч.2 ст.40 Закону № 580-УШ, передбачають, що інформація щодо встановленої відеотехніки і сама відеотехніка фіксації правопорушень повинна бути розміщена на видному місці.
Згідно ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, по справі 337/3389/16-а, дійшов до наступного правового висновку: «Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху... повинна містити відомості про: ... технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис»
Частиною 2 ст. 283 КУпАП визначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: - найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; - дату розгляду справи; - відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування.
У постанові від 26 квітня 2018 року по справі № 338/1/17 Верховний Суд висловив позицію про вірність висновків суду першої інстанції, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
У постанові по справі № 357/10134/17 від 23 жовтня 2019 року Верховний Суд звернув увагу на приписи ст. 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
З цього виходить, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції зі змісту постанови серії ЕНА №3953552 від 28 січня 2025 року, встановлено, що ОСОБА_1 28 січня 2025 року о 13 год. 36 хв. в м.Теребовля, на дорозі М19 352 км, керуючи транспортним засобом марки Volvo FH 500, номерний знак НОМЕР_2 , рухався зі швидкістю 73 км/год, при допустимій швидкості 50 км/год. Вимірювання швидкості здійснювалось лазерним вимірювачем швидкості руху TruCam LTI 20/20, серійний номер ТС000532, фото порушення, відео з н/р 474474, 230575, чим порушив п.12.9б ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, та відповідно на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно ч.1 ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно з п.12.9б ПДР України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 3.29 "Обмеження максимальної швидкості", 3.31 3.31 "Зона обмеження максимальної швидкості" або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «й» пункту 30.3 цих Правил.
Відповідно до п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України № 580-VIII від 02 липня 2015 року «Про Національну поліцію» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно із ст. 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; поверхнева перевірка і огляд; зупинення транспортного засобу; вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; проникнення до житла чи іншого володіння особи; перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису; перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; поліцейське піклування.
Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Інформація про змонтовану/розміщену фототехніку і відеотехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз повинна бути розміщена на видному місці.
Водночас, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Як уже згадувалось вище, швидкість руху транспортного засобу Volvo FH 500, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 було зафіксовано за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 ТС000532. Відомості про технічний засіб, яким зафіксовано правопорушення, внесені до оскаржуваної постанови.
При цьому суд першої інстанції слушно зауважив, що лазерні вимірювачі швидкості TruCAM дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки.
Згідно матеріалів справи, лазерний вимірювач швидкості LT1 20/20 TruCam II отримав сертифікат затвердження типу від 29 серпня 2012 року №UA-MI/1-2903-2012. Відповідно до вказаного сертифікату, міжповірочний інтервал, установлений під час затвердження типу вимірювача - не більше одного року.
Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/31342, чинного до 18 липня 2025 року, встановлено, що засіб вимірювальної техніки лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів LTІ 20/20 TruCam № ТС000532 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач, при цьому діапазон вимірювання швидкості від 2 км/год до 320 км/год, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимі +2 км/год в діапазоні від 2 до 200 км/год.
За технічними характеристиками лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі (без участі оператора).
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника.
Відповідно до листа заступника генерального директора, к.т.н. Кузьменка Ю.В. ДП «Укрметртестстандарт» №22-38/49 від 01 жовтня 2019 року, лазерний вимірювач швидкості TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі (без участі оператора).
Оскільки оскаржуваною постановою серії ЕНА №3953552 від 28 січня 2025 року на позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, то суд першої інстанції, з огляду на вказане вище, підставно відхилив доводи позивача про те, що працівник поліції порушив правила використання засобу вимірювання швидкості TruCam, оскільки всупереч положень ч. 1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» тримав його у руках.
Будь-які докази для визнання показників приладу TruCam LTІ 20/20 ТС у даній справі, відсутні.
Крім того суд першої інстанції відхиляючи покликання позивача на ту обставину, що контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які об лаштовані відповідним знаком про здійснення відео фіксації (дорожній знак 5.76), правильно врахував, що відповідно до п.5.76 ПДР дорожній знак «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів.
Згідно пп.«ґ» п.8.4 ПДР інформаційно-вказівні знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила.
Однак, жодними положеннями КУпАП та Закону України «Про Національну поліцію», в тому числі, частиною 1 ст.40 вказаного Закону, не передбачено обмеження поліції використовувати фототехніку і відеотехніку виключно в межах дії будь-яких дорожніх знаків.
При цьому суд слушно зауважив, що дорожній знак 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» лише інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями ПДР за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. Він відноситься до категорії інформаційно-вказівних знаків. У той же час, Закон України «Про Національну поліцію» не зобов'язує встановлювати такі знаки перед ділянкою, на якій використовуються засоби фото- відеофіксації порушень дорожнього руху.
З огляду на це правильним є твердження, що обставини наявності чи відсутності вказаного дорожнього знаку жодним чином не свідчать про відсутність у позивача обов'язку дотримання запровадженого ПДР швидкісного режиму.
Крім того судом вірно зазначено, що правильність реалізації у приладі TruCAM алгоритму шифрування AES підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Згідно експертного висновку від 04/04/02-15478/ВН від 18 вересня 2024 року (термін дії експертного висновку - протягом періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні та шести місяців після його припинення чи скасування) виданого Адміністрацією державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (адміністрація Держспецзв'язку), в лазерному вимірювачу швидкості TruCAM LTI 20-20 правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування AES, визначений п.5.2 ДСТУ ISO/IEC 18033-3:2015 (у режимі ECB, визначеному ДСТУ ISO/IEC 10116:2019, із довжиною ключа 128 біт). Дія експертного висновку поширюється на зразки об'єкта експертизи, із заводським номером, зокрема TC000532.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з чим погодилась колегія суддів, правильно вважав необґрунтованими доводи позивача про те, що вимірювач швидкості TruCAM LTI 20-20 із серійним номером TC000532 не пройшов відповідного дослідження правильно реалізованого криптографічного алгоритму шифрування.
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту оскаржуваної постанови серії ЕНА №3953552 від 28 січня 2025 року вбачається, що до постанови додається фото та відеофіксація правопорушення. Крім того у матеріалах справи наявний фотознімок з приладу TruCam LTI 20/20 ТС000532 (файл 1738071377_K8000_0128_133617) з якого вбачається, що приладом зафіксовано рух транспортного засобу Volvo FH 500, номерний знак НОМЕР_2 , керування яким не заперечується позивачем, зі швидкістю 73 км/год. Поміряна дистанція: 381.6 м. (АД М19 352 км, дата: 28 січня 2025 року, 13:36 год.).
Також суд першої інстанції слушно зауважив, що після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника. Таким чином, лише за умови стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості та за умови фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування. З фотознімка вбачається, що курсор приладу чітко наведений на транспортний засіб позивача. Доказів будь-яких порушень при використанні приладу TruCam інспектором патрульної поліції, позивач не надав.
Крім того згідно відеозапису, після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , останній просить працівників поліції не склади відносно нього матеріали про адміністративне правопорушення за перевищення швидкості дорожнього руху, оскільки у нього вже наявні два штрафи та у нього після третього штрафу заберуть посвідчення водія. При цьому будь-яких заперечень щодо порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 не заявляв. З відеозапису також вбачається, що обставини, викладені у постанові дійсно відбувались 28 січня 2025 року в м.Теребовля. На відеозаписі зафіксовано транспортний засіб марки Volvo FH 500, номерний знак НОМЕР_2 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 .
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції обґрунтовано вважав доведеним, що ОСОБА_1 28 січня 2025 року о 13 год. 36 хв. в м.Теребовля, на дорозі М19 352 км, керуючи транспортним засобом марки Volvo FH 500, номерний знак НОМЕР_2 , рухався зі швидкістю 73 км/год, чим порушив п.12.9Б, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП.
З урахуванням вказаного, колегія судді вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, такі відповідають обставинам справи, рішення суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального прав, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 березня 2025 року по справі №607/2411/25- без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко
Повне судове рішення складено 07.05.25