06.05.2025 Справа №607/7820/25 Провадження №3/607/3413/2025
місто Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Якімець Тарас Ігорович розглянув матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 300258 від 14 квітня 2025 року зазначено, що 15 лютого 2025 року о 17 год. 20 хв. в м. Тернопіль по проспекту Степана Бандери, 96, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом (далі - ТЗ) «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 будучи причетним до дорожньої транспортної пригоди місце пригоди залишив, чим порушив п. 2.10.а. ПДР - залишення водіями ТЗ, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), за що передбачена відповідальність за статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) (а.с. 1).
У судовому засіданні представник особи, яку притягують до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Остапчук Вікторія Ігорівна - пояснила, що ОСОБА_1 винуватим себе у вчинені адміністративного правопорушення визнає повністю, щиро розкаюється. Просить накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Заслухавши пояснення представника особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому правопорушення, крім визнання ним власної вини, доведена наступними матеріалами справи:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 300258 від 14 квітня 2025 року (а.с. 1);
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12025211040000347 від 16 лютого 2025 року щодо кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України (а.с. 3);
- обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12025211040000347 від 16 лютого 2025 року, відносно ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України (а.с. 4 - 10);
- протоколом огляду місця події (ДТП) від 15 лютого 2025 року (а.с. 11 - 15);
- фотоматеріалами (а.с. 16 - 20);
- протоколом допиту свідка ОСОБА_1 від 16 лютого 2025 року (а.с. 21 - 23);
- протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 16 лютого 2025 року (а.с. 24 - 26);
- протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 16 лютого 2025 року
(а.с. 27 - 29);
- протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 17 лютого 2025 року (а.с. 30 - 32);
- протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 17 лютого 2025 року (а.с. 33 - 35);
- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_6 від 18 лютого 2025 року (а.с. 36, 37).
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як вказано у пункті 2.3.б. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України) для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно з пунктом 2.10.а. ПДР України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Відповідно до пункту 1.10 ПДР України дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки. У цьому ж пункті ПДР України зазначено, що учасник дорожнього руху - особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.
Диспозицією статті 122-4 КУпАП передбачено відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Відтак, особа, яка є учасником дорожнього руху, зокрема є пішоходом, водієм, пасажиром, велосипедистом, у разі причетності до ДТП зобов'язана не покидати місце пригоди. Залишення ж цими суб'єктами місця ДТП матиме наслідком притягнення до юридичної відповідальності.
Таким чином, на підставі аналізу матеріалів справи, ураховуючи пояснення представника ОСОБА_1 , суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, а саме: залишення водієм на порушення встановлених правил місця ДТП, до якої він причетний, а тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності.
Обираючи адміністративне стягнення, суд, відповідно до статті 33 КУпАП, бере до уваги характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, щире каяття, а тому доходить висновку, що до ОСОБА_1 слід застосувати стягнення у вигляді штрафу в межах санкції статті 122-4 КУпАП.
Згідно статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення підлягає сплаті особою, на яку накладено стягнення, а тому, відповідно до частини п'ятої статті 4 Закону України «Про судовий збір», із ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму, що становить 605,60 гривень.
Керуючись статтями 7, 9, 33, 34, 35, 36, 40-1, 122-4, 245, 251, 280, 283, 284, 287, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
1. ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень в дохід держави.
2. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
3. Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
4. У випадку несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
5. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
6. Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
7. Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
8. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
9. Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
10. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Головуючий суддяТ. І. Якімець