Справа №491/161/24
07 травня 2025 року Ананьївський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді - Надєр Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гула О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ананьїв Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 січня 2019 року ОСОБА_1 уклала із Акціонерним товариством "Ідея Банк" кредитний договір №С-303-005849-19-980 від 09 січня 2019року . 07 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №07072023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №С-303-005849-19-980 від 09 січня 2019 року, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Згідно п.2.1. договору факторингу за цим договором АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п.2.2. договору факторингу права вимоги, які АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед АТ «Ідея Банк», та визначені в Реєстрі Боржників, що підписується сторонами, у паперовому вигляді в день укладання цього договору та надсилається АТ «Ідея Банк» ТОВ «ФК «ЄАПБ» в електронному вигляді засобами корпоративного зв'язку у захищеному паролем файлі в день укладання цього договору. Реєстр боржників після належного його підписання сторонами вважається невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до реєстру боржників №3 до договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №С-303- 005849-19-980 від 09 січня 2019року в сумі 20765 гривень 33 копійки, з яких: 6969 гривень 04 копійки - заборгованість за основним боргом; 13796 гривень 29 копійок - заборгованість за відсотками; 00 гривень 00 копійок - заборгованість за комісіями. Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги здійснювались безпосередньо АТ «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги «ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювалося жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінюватися. Згідно п. 5.1. договору факторингу права вимоги вважаються такими, що перейшли від АТ «Ідея Банк» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» в день підписання відповідного реєстру боржників, за умови виконання ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язань передбачених п. 4.1. цього Договору. Згідно з умовами Кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Незважаючи на це, відповідач не виконала свого обов'язку та припинила повертати наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 07 липня 2023 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "ФК"ЄАПБ" за кредитним договором №С-303-005849-19-980 від 09 січня 2019 року в сумі 20765 гривень 33 копійки, з яких: 6969 гривень 04 копійки - заборгованість за основним боргом; 13796 гривень 29 копійок - заборгованість за відсотками; 00 гривень 00 копійок - заборгованість за комісіями. Стосовно кредитного договору №955720685 від 27 березня 2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , позивач зазначає, що 28 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №955720685. 03 січня 2019 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №20190103, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги. Згідно п.2.1. договору факторингу, згідно умов цього договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно п.4.1 договору факторингу, сторони погодили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у додатку до цього договору. Відповідно до реєстру прав вимоги №7 від 26 грудня 2019 року до договору факторингу №20190103 від 03 січня 2019 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 10820 гривень 00 копійок, з яких: 5000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5820 гривень - сума заборгованості за відсотками. Відповідно до п.2.2. договору факторингу, сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення прав вимоги за цим договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов'язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимог, кожен наступний реєстр прав вимог є самостійним додатком, та не замінює попередній. На виконання п.5.2.4. договору факторингу, згідно вимог ст.ст.512 - 514, 516 ЦК України, на адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі, ТОВ «ФК «ЄАПБ» направлено повідомлення про відступлення права вимоги. Незважаючи на це, відповідач не виконала свого обов'язку та припинила повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором. Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору, у зв'язку з істотними порушеннями відповідачем умов кредитного договору, позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача було направлено повідомлення про порядок погашення заборгованості по кредитному договору та включення персональних даних відповідача до бази персональних даних разом з вимогою про погашення загальної суми боргу. Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 26 грудня 2019 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ»» за кредитним договором №955720685 в розмірі 10820 гривень 00 копійок, з яких: 5000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5820 гривень - сума заборгованості за відсотками.
У зв'язку з наведеним позивач звернувся до суду та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 01 квітня 2024 року було відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак в позовній заяві міститься клопотання представника позивача про розгляд справи без участі представника позивача, а також ухвалення заочного рішення у справі в разі неявки в судове засідання відповідача (а.с.5 - зворотній бік).
Відповідач у судові засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином за зареєстрованим місцем проживання відповідно до ч.8 ст.128 ЦПК України, що підтверджується поштовим повідомленням та конвертом, який повернувся до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.59, 69).
Зважаючи на неявку сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Частиною 8 ст.178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч.2 ст.191 ЦПК України.
Згідно з ч.2 ст.281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення заочного рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням вказаного, у зв'язку з неявкою відповідача, належним чином повідомленої про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин та не повідомлення причин неявки, ненаданням відповідачем відзиву на позов, відсутністю заперечень з боку позивача, суд ухвалив розглянути справу у відсутності відповідача та відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади, виданим Відділом надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради за №678 від 05 березня 2024 року (а.с.46).
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню на підставі наступного.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з того, що між сторонами виникли договірні відносини з приводу кредиту, які регулюються параграфами 1, 2 Глави 71 Книги п'ятої ЦК України.
Згідно копії кредитного договору, 09 січня 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» було укладено угоду №С-303-005849-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки. На підтвердження зазначеного до позовної заяви додано копію відповідної угоди, відповідно до умов якої максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000 гривень, а ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди, становить 7000 гривень (а.с.7). Підписанням цієї угоди відповідач підтвердила, що оригінал договору отримала у день його укладення, з умовами та тарифами на послуги банку ознайомлена, згодна, вони їй зрозумілі та вона їх приймає, умови і тарифи цього договору їй зрозумілі, вона з ними ознайомлена, згодна та приймає їх.
Також 09 січня 2019 року відповідачем був підписаний паспорт кредиту, в якому зазначена інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, та в якому зазначені умови укладеного між позивачем та АТ «Ідея Банк» кредитного договору, зокрема, процентні ставки, тощо (а.с.12).
Відповідачем також була підписана заява, в якій відповідач надала свої анкетні дані, зокрема: дата народження, дані паспортного документа, зареєстроване місце проживання (а.с.8).
Також відповідачем 09 січня 2019 року були підписані: заява №С-303-005849-19-980 про акцепт публічної оферти АТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку АТ «Ідея Банк» (а.с.9); заява №С-303-005849-19-980 на приєднання до договору добровільного страхування життя №ПБ КК 1 від 03 квітня 2017 року (а.с.11), згода на обробку персональних даних (а.с.13).
Згідно копії договору №07072023 від 07 липня 2023 року про відступлення права вимоги АТ «Ідея Банк» передало (відступило) свої права вимоги до позичальника, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них (а.с.15-16), в тому числі за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», надано сформований витяг з реєстру боржників №3 до вище вказаного договору факторингу (а.с.17), також ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» здійснило оплату згідно умов договору факторингу, що підтверджується копією платіжної інструкції №19913 від 11 липня 2023 року (а.с.18).
27 березня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір №955720685 про надання ОСОБА_1 кредиту в розмірі 5000 гривень 00 копійок на строк 30 днів з дня укладення договору з нарахуванням процентів за користування кредитом в розмірі 0,85% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту. Вказаний договір, який містить інші істоті його умови, підписаний відповідачем 27 березня 2019 року (а.с.21-22).
28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило, а ТОВ «Таліон Плюс» за плату набуло зазначені у відповідних реєстрах права вимоги на умовах, визначених цим договором (а.с.23).
В подальшому 03 січня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №20190103, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату набуло зазначені у відповідних реєстрах права вимоги на умовах, визначених цим договором (а.с.24-25), в тому числі за кредитним договором, укладеним від ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», надано сформований витяг з реєстру боржників №7 до вище вказаного договору факторингу (а.с.26).
Згідно ч.1 ст.626 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст.1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
При цьому, ч.1 ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно абз.2 ч.1 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України з урахуванням положень ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором (що узгоджується з позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц).
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно із розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 23 березня 2017 року №691 «Про видачу TOB «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)» (а.с.34) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання послуг з факторингу. 07 березня 2024 року Національним банком України внесено запис до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензії TOB «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме надання послуг з факторингу на ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом надання послуги факторингу, (інформація є відкритою та загальнодоступною, зокрема, на сайті https://kis.bank.gov.ua). 27 грудня 2007 року Державною комісією з регулювання ринків фінансових установ було видано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (а.с.33).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судова практика у кредитних правовідносинах, стягненні заборгованості за договорами займу дотримується позиції щодо необхідності наявності доказів щодо передачі кредитором грошових коштів боржнику. Обов'язковою умовою для прийняття позитивного для кредитора рішення є надання останнім документу, який підтверджує вказаний факт.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом у постанові від 17 грудня 2021 року у справі № 278/2177/15-ц заборгованість за кредитом та її розмір має доводитись первинними касовими документами, наприклад виписками за картковими рахунками за кредитним договором. У даній справі позивач на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду лише докази щодо укладення договору, при цьому не зазначив, щодо наявності у позивача, або іншої особи оригіналів письмових, або електронних доказів, які підтверджують факт надання відповідачу кредитних коштів, заборгованості.
На підтвердження факту перерахування відповідачеві ОСОБА_1 грошових коштів за кредитними договорами №С-303-005849-19-980 від 09 січня 2019 року та №955720685 від 27 березня 2019 року позивач надав лише розрахунки заборгованості (а.с.14, 17).
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18 наданий банком розрахунок заборгованості, як доказ існування між сторонами кредитних правовідносин, наявності заборгованості та її розмір, сам по собі не є належним та допустимим доказом укладення кредитного договору та наявності заборгованості за цим договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, позивачем не надано.
З долучених до позовної заяви письмових доказів, що надані позивачем в обґрунтування позову, відсутні відповідні платіжні документи чи належним чином завірені їх копії на підтвердження тих обставин, що відповідачу були перераховані грошові кошти згідно з кредитними договорами №С-303-005849-19-980 від 09 січня 2019 року та №955720685 від 27 березня 2019 року. А відтак посилання позивача на надання відповідачеві грошових коштів є безпідставними та не підтверджено належними доказами.
Крім того зазначені вище розрахунки заборгованості містять інформацію про заборгованість в розмірі 20765 гривень 33 копійки у період з 07 липня 2023 року по 31 січня 2024 року за кредитним договором №С-303-005849-19-980 від 09 січня 2019 року та №955720685 від 27 березня 2019 року та у розмірі 10820 гривень 00 копійок у період з 26 грудня 2019 року по 31 січня 2024 року за кредитним договором №955720685 від 27 березня 2019 року, розмір яких у вказані періоди не змінився, однак розрахунки заборгованості не містять інформацію щодо виникнення вказаних заборгованостей відповідача перед первісними кредиторами, їх структуру та причини виникнення, порядок нарахування тощо.
Оскільки позивачем не підтверджено належними доказами факту надання грошових коштів відповідачеві первісними кредиторами, а також безпосередньо розміри заборгованостей, вимоги позивача не є доведеними.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст.12 ЦПК України).
Частинами 6 та 7 ст.81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому: належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст.77 ЦПК України); достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст. 79 ЦПК України); достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Звернувшись до суду, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог виклав обставини із зазначенням доказів, що підтверджують ці обставини. При цьому у прохальній частині позовної заяви позивач просив розгляд позовної заяви здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження. У разі розгляду даної позовної заяви в порядку загального позовного провадження, розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача і, у випадку неявки у судове засідання відповідача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Будь-яких заяв, клопотань про витребування додаткових доказів та інших документів позивач не заявляв.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Ураховуючи викладене, оскільки позивачем не доведено факту надання грошових коштів відповідачеві на підставі кредитних договорів №С-303-005849-19-980 від 09 січня 2019 року та №955720685 від 27 березня 2019 року та розмір заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними і не можуть бути задоволені.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
У позовній заяві міститься вимога позивача про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позовних вимог було відмовлено, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 43, 64, 76, 81, 89, 95, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 280-282, 354 ЦПК України,
У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.
Суддя Надєр Л.М.
Рішення набуло законної сили "__"__________________20___ року.