Справа № 620/15656/24 Суддя (судді) першої інстанції: Оксана ТИХОНЕНКО
06 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними рішення, дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними рішення, дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 26.07.2024 №023830029102 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву від 20.06.2024 про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду судовим першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт зазначив, що ст.44 Закону №1058 не передбачає можливість подання заяви про призначення пенсії представником за довіреністю. Крім того, представником позивача при поданні заяви про призначення пенсії не було дотримано вимог Порядку №22-1, а саме не надано документів, що підтверджують реєстрацію місця проживання та фактичне місце проживання за вказаною у заяві адресою.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначив, що апеляційна скарга відповідача жодним чином не спростовує доводів позовної заяви та рішення суду, а лише вказує на його обґрунтованість, на підставі чого, просив суд відхилити апеляційну скаргу відповідача.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є громадянином України, який постійно проживає на території держави Ізраїль, паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданий органом 2ISR, 25.05.2023.
Позивач виїхав за кордон на постійне місце проживання до Ізраїлю, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль.
Перед виїздом за кордон позивач мешкав на території України за адресою - АДРЕСА_1 .
20.06.2024 позивач через свого представника звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою про призначення пенсії, засвідченою нотаріально в Державі Ізраїль та легалізованою печаткою апостиль у відповідності до Гаазької Конвенції.
Вказану заяву за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Рішенням від 26.07.2024 №023830029102 було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком. Підставою для відмови зазначено наступне:
-не виконані вимоги ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядку, зокрема, документ, що посвідчує особу не відповідає вимогам Порядку, заява про призначення пенсії подана через уповноваженого представника Жартовську А.Ю., що не передбачено чинним законодавством;
- в заяві про призначення пенсії в блоці "Адреса" в графах: зареєстроване місце проживання та фактичне місце проживання зазначена адреса: АДРЕСА_1 , що не підтверджується документами наданими для призначення пенсії. Документи, передбачені Порядком, що підтверджують реєстрацію місця проживання та фактичне місце проживання за вказаною в заяві адресою не надані. В паспорті громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 наявна відмітка про його постійне проживання в Ізраїлі.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Відповідно до положень статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
В статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.
Частиною третьою статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Виходячи з наведених законодавчих норм позивач, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.
Згідно із пунктом 1 частини 1, 4 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відтак, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
Колегія суддів зазначає, що згідно ч.ч. 1, 3 ст. 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Як вбачається з наданих доказів, 20.06.2024 позивач через свого представника звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою про призначення пенсії, надавши необхідні для цього документи.
Отже, пенсіонер наділений правом вибору особисто звернутись до органу, що призначає пенсію, або звернутись через свого представника.
Згідно з пунктом 2.9 Порядку № 22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання (пункт 2.22 Порядку № 22-1).
Відповідно до статті 5 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-III «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.
Отже, виходячи із правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.
Суд першої правильно зазначив, що при віці 68 років і страховому стажі 22 роки, позивач досяг усіх необхідних умов для призначення пенсії за віком, встановлених ч. 1 ст. 26 Закону №1058-ІV.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, зокрема шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком.
Судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, тому його правомірність в цій частині судовою колегією не переглядається.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю. Коротких