Справа № 320/45344/23 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В.
06 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі -позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати протокол/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії від 30.06.2023, яким відповідач здійснив обрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 62% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, врахувавши 26 років 10 місяців 15 днів суддівського стажу;
- зобов'язати відповідача призначити (перерахувати) з 09.06.2023 позивачці розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 66% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, врахувавши у формулі обрахунку весь стаж позивачки, який враховується для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме: 28 років 4 місяці 5 днів, та виплатити з урахуванням виплачених сум.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 24 вересня 2024 року позов задовольнив.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення яким відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві та з 09.06.2023 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Згідно розрахунку пенсії від 30.06.2023 10:36 год. загальний страховий стаж позивачки складає 38 років 6 місяців 15 днів, стаж судді - 28 років 4 місяці 8 днів. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці складає 66% суддівської винагороди. До суддівського стажу зараховано періоди роботи позивачки на посаді судді з 02.02.1995 по 27.01.2003, з 28.01.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 16.11.2009, з 17.11.2009 по 14.11.2017, з 15.11.2017 по 30.11.2017, з 01.12.2017 по 08.06.2023.
При цьому після перерахунку пенсії від 30.06.2023 15:17 год. стаж судді визачено 26 років 10 місяці 15 днів. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці встановлено у розмірі 62% суддівської винагороди. До суддівського стажу зараховано періоди роботи позивачки на посаді судді з 25.07.1996 по 27.01.2003, з 28.01.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 16.11.2009, з 17.11.2009 по 14.11.2017, з 15.11.2017 по 30.11.2017, з 01.12.2017 по 08.06.2023 та водночас не зараховано період з 02.02.1995 по 24.07.1996, протягом якого вона служила в органах внутрішніх справ УМВС України в Кіровоградській області.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивачка звернулася до суду з позовом.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон № 1402-VIII.
Питання отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці регламентовані статтею 142 Закону № 1402-VIII.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною четвертою та п'ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
У справі, що розглядається, спірним питанням є незарахування позивачу при перерахунку розміру довічного грошового утримання судді у відставці до стажу роботи на посаді судді період перебування на військовій службі з 03.05.1972 по 14.05.1974 (2 роки 0 місяців 12 днів) та половину строку навчання на юридичному факультеті Харківського юридичного інституту з 01.09.1976 по 27.06.1980.
Статтею 137 Закону України № 1402-VIII передбачено, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Також до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
Такі висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеною у постановах від 13.04.2022 у справі №420/1840/21, від 06.07.2023 у справі № 420/3746/21 та інших.
На день призначення позивача на посаду судді діяв Закон України від 15.12.1992 № 2862-XII «Про статус суддів», який втратив чинність на підставі Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України від 23.12.2010 № 2856-VI «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» (далі - Закон № 2862-XII).
Частиною першою статті 43 Закону № 2862-XII передбачено, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 43 Закону № 2862-XII до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , зокрема з 01.10.1986 по 10.09.1996 служила в УМВС України в Кіровоградській області безперервно.
Враховуючи набуття позивачкою вищої юридичної освіти відповідно до диплому від 01.02.1995 та проходження служби в МВС України з 01.10.1986, до загального стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання належить також враховувати час роботи на посадах в органах внутрішніх справ УМВС України в Кіровоградській області.
Фактично з урахуванням періоду роботи на посадах в органах внутрішніх справ УМВС України в Кіровоградській області стаж роботи позивача, що враховується для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання складає 28 років 4 місяці 8 днів та з урахуванням положень ст.142 Закону України №1402-VIII позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 66% (50% за 20 років роботи на посаді судді + 16% за роботи на посаді судді понад 20 років).
Враховуючи правове регулювання правовідносин щодо визначення стажу судді, який дає право на відставку, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу роботи позивача на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, періоду роботи на посадах в органах внутрішніх справ УМВС України в Кіровоградській області при проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді, що призвело до зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 66% до 62%.
Одночасно колегія суддів зауважує, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Вказана правова позиція неодноразово застосовувалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 09.11.2018 у справі № 243/4794/17, від 11.12.2018 у справі № 522/5168/17, від 30.01.2020 у справі № 592/3694/17, від 23.09.2021 у справі № 620/1944/20 і суд не вбачає підстав для відступу від вказаної позиції.
На переконання колегії суддів, відповідач неправомірно вдається до оцінки суддівського стажу позивача, оскільки розрахунок такого стажу взагалі не входить до повноважень пенсійного органу. Це підтверджується Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (далі Порядок № 3-1), згідно з яким призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці здійснюється, зокрема, на підставі розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, що складається (оформляється) відповідним судом.
Жодних правових підстав не враховувати даний суддівський стаж позивача як такий, який надає йому право на відставку та виплату щомісячного довічного грошового утримання у відповідача немає.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення про перерахунок пенсії від 30.06.2023 о 15:17 год., яким ОСОБА_1 здійснено обрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 62% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату з 09.06.2023 позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 66% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням стажу судді з 02.02.1995 по 24.07.1996, який враховується для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та виплатити з урахуванням виплачених сум.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві- залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю. Коротких