Справа № 620/8545/24 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ
06 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Кобаля М. І., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому провис суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 20 березня 2024 року пенсії у розмірі відшкодування фактичних збитків, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та пенсії за особливі заслуги перед Україною без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-р(ІІ)/2024 та раніше виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 20 березня 2024 року пенсію у розмірі відшкодування фактичних збитків із ступенем втрати працездатності 70 % призначеної згідно норм ч. 1 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-р(ІІ)/2024 та раніше виплачених сум.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвали нове судове рішення яким позов залишити без задоволення.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалі справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області, як пенсіонер - учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році І категорії, особа з інвалідністю 2 групи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 , яке видане безстроково Чернігівською обласною державною адміністрацією 24.10.2019 року.
Встановлення другої групи інвалідності по захворюванню пов'язаному з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та ступень втрати працездатності в розмірі 70% підтверджується довідками Сер. МСЕ-ЧНВ № 319333 від 12.07.2005 року.
З 01.03.2024 року позивачу призначено пенсію по 2 групі інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до частини першої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження, у розмірі відшкодування фактичних збитків - 54353,44 х 70% = 38047,41 грн., також призначена щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до статті 50 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - 379,6 грн. у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Загальний розмір пенсійної виплати, станом на 01.03.2024 року, становить 38047,41+379,6=38427,01 грн., що підтверджує Протокол /розпорядження щодо призначення/ перерахунку пенсії від 28.02.2024 року.
Проте розмір пенсії до виплати обмежений максимальним розміром, тобто розміром десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, відповідно припису статті 2 Закону №3668, що поширює свою дію на Закон №796, припис першого речення частини 3 статті 67 Закону №769 становить 23610,00 грн.
Враховуючи рішення Конституційного-Суду України від 20.03.2024 року № 2-р(ІІ)/2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області 24 квітня 2024 року про перерахунок та виплату з 20 березня 2024 року пенсійної виплати в повному розмірі, без обмеження максимальним розміром, тобто розміром десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з врахуванням попередньо виплачених сум.
Листом № 7519-6686/С-02/8-2500/24 від 10.05.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відмовило у нарахуванні та виплаті пенсії в повному розмірі, мотивуючи тим, що рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 року № 2-р(ІІ)/2024 не містить положень щодо його виконання та на даний час перерахунок пенсії громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи не проводиться, оскільки відсутній механізм його проведення.
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Конституційний Суд України 20.03.2024 в справі № 3-123/2023 (229/23) ухвалив Рішення № 2-р(ІІ)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами.
В резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-р(ІІ)/2024 (пункт 2) визначено, що припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 8 липня 2011 року № 3668VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796X11 зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796X11 зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, призначених (перерахованих) відповідно до "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.") Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи44 від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 ("максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.") Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи44 від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже правові приписи, визнанні неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-р(ІІ)/2024 втратили чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-р(ІІ)/2024 є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
При цьому, як вірно зауважено судом першої інстанції, доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській щодо відсутності механізму виконання вказаного рішення є безпідставними.
В Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000 стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України у разі, якщо в цих рішеннях не визначено порядку їх виконання наведено, що Рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150), яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів (частина друга статті 8).
При цьому незалежно від того, чи визначено в рішенні, висновку Конституційного Суду України, зокрема, порядок його виконання, відповідні державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Проте додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов'язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Положення частини другої статті 70 Закону України "Про Конституційний Суд України" щодо порядку виконання рішень, висновків Конституційного Суду України треба розуміти як право Конституційного Суду України у разі необхідності визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки його виконання та покласти обов'язок на відповідні державні органи забезпечити це виконання. При цьому незалежно від того, чи визначено в рішенні, висновку Конституційного Суду України порядок його виконання, відповідні державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Згідно із частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя М. І. Кобаль
(Повний текст постанови складено 06.05.2025)