Справа № 320/52113/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
06 травня 2025 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Ганечко О.М., Василенко Я.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Будпостач" до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою Черкаської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року,
Приватне підприємство "Будпостач" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Черкаської митниці, у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці від 10.09.2024 UA902080/2024/000127/1 про коригування митної вартості товарів.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Черкаської митниці від 10.09.2024 UA902080/2024/000127/1 про коригування митної вартості товарів.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Черкаською митницею подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводи апелянта обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, позаяк під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, який надійшов до позивача, та перевірки документів, поданих для підтвердження митної вартості товару було встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2020 між позивачем (далі в т.ч. покупець) та компанією RENQIU DONGTAI IMPORT&EXPORT CO., LTD (Китай) (далі в т.ч. продавець) було укладено контракт №1248, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує кронштейни, приладдя та запчастини до них. Найменування (перелік), кількість, ціна за одиницю і загальна вартість товару, умови та строки поставки, вказуються у проформах-інвойсах та інвойсах, які є невід'ємною частиною даного Контракту. Товари поставляються за правилами Інкотермс 2020 на умовах поставки, що вказані в інвойсах.
24.02.2020 для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711.
14.02.2022 для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
13.03.2024 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів на умовах поставки FOB порт XINGANG у Китаї правил Інкотермс 2020.
20.03.2024 продавець виписав комерційний інвойс №MCR-1535 для відвантаження товарів за ціною 60 019,00 доларів США на умовах поставки FOB порт XINGANG у Китаї правил Інкотермс 2020.
25.03.2024 позивач на підставі контракту від 10.01.2020 №1248 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №170 грошові кошти в розмірі 9 104,70 доларів США.
20.06.2024 продавець передав товари перевізнику для доставки від порту XINGANG у Китаї до порту Гданськ у Польщі та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент №239233455.
26.06.2024 на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження №24С4403А2156/00633 про країну походження товарів Китай.
01.07.2024 позивач на підставі контракту від 10.01.2020 №1248 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №454 грошові кошти в розмірі 54 017,10 доларів США.
14.08.2024 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг, перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойс №5653392638, а експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру №5653392640.
21.08.2024 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №32, згідно з якою вартість послуг транспортування товару до кордону України становить 280 999,63 грн., а також 3 497,33 доларів США.
На підставі залізничних накладних УМВС від 21.08.2024 №2151544510, №2151544759 товари були доставлені з порту Гданськ (Польща) до ТОВ «Західний контейнерний термінал» м. Тернополя.
Відповідно до товарно-транспортних накладних CMR від 09.09.2024 №2934 та №6067 товари були доставлені з ТОВ «Західний контейнерний термінал» м. Тернополя до Черкаської митниці.
10.09.2024 позивач подав відповідачу митну декларацію №24UA902080803160U2 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 60 019,00 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №24UA902080803160U2 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA902080/2024/000190, виписаної відповідачем, а саме: Контракт від 10.01.2020 №1248 між позивачем та компанією RENQIU DONGTAI IMPORT&EXPORT CO., LTD (Китай) з додатками; Прайс лист від 13.03.2024 б/н; Комерційний інвойс від 20.03.2024 №MCR-1535; Сертифікат походження №24С4403А2156/00633 від 26.06.2024; Платіжну інструкцію в іноземній валюті №170 від 25.03.2024 про оплату товару; Платіжну інструкцію в іноземній валюті №454 від 01.07.2024 про оплату товару; Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та експедитором ТОВ «Мерск Україна ЛТД»; Договір від 14.02.2022 №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і перевізником компанією Maersk A/S (Данія); Коносамент від 20.06.2024 №239233455; Інвойс компанії Maersk A/S (Данія) від 14.08.2024 №5653392638 для оплати послуг з перевезення товарів; Рахунок-фактуру ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 14.08.2024 №5653392640 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів; Довідку ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 21.08.2024 №32; Залізничні накладні УМВС від 21.08.2024 №2151544510 та №2151544759; Товарно-транспортні накладні CMR від 09.09.2024 №2934 та №6067; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №3-3/578 від 04.07.2024; Видаткові накладні від 02.04.2024; Відомості з мережі Інтернет про ціну ідентичних товарів у Китаї від 01.07.2024; Декларацію митної вартості.
10.09.2024 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №1061824, у якому зазначив, що «Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ прошу надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару;
10.09.2024 у відповідь на електронне повідомлення позивач направив до митного органу листа, у якому заявив, що всі наявні документи додані до митної.
10.09.2024 Черкаська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA902080/2024/000127/1, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів кронштейни, за резервним методом.
10.09.2024 Черкаська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA902080/2024/000190.
10.09.2024 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією №24UA902080803161U1, по якій були надмірно сплачені митні платежі: мито 58 918,40 грн, ПДВ 129 620,48 грн, всього на загальну суму 188 538,88 грн.
Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що відповідач у спірному рішенні не навів обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги ст. 55 МК України. Крім цього, не вказав у спірному рішенні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов чим не виконав вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини дванадцятої статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Згідно частини першої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина сьома статті 55 Митного кодексу України).
Згідно частини восьмої вказаної статті Митного кодексу України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Відповідно до частини дев'ятої статті 55 Митного кодексу України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Положення статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 Митного кодексу України).
Згідно приписів пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Так, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару викладена Верховним Судом в постанові від 04.04.2018 по справі № 826/27058/15.
Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено.
Наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.
Статтею 55 Митного кодексу України встановлено порядок коригування митної вартості товарів.
Відповідно до частини 2 цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд першої інстанції доречно зауважив, що у графі 33 рішення про коригування митної вартості, відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, послався на те, що відповідно до п. 2.1. зовнішньоекономічного договору від 10.01.2020 № 1248, якість товару, що поставляється за цим контрактом, має підтверджуватись сертифікатами якості (відповідності) заводу-виробника, однак декларантом не надано сертифікати якості (відповідності) заводу-виробника, у зв'язку з чим у митниці відсутнє відповідне документально підтвердження виробника товару, його якісних характеристик, що значною мірою впливає на вартість товару.
Так, сертифікат якості (відповідності) не входить до переліку документів, визначеного ст.53 МК України, що підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У графі 33 рішення про коригування митної вартості, відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, послався на те, що митниці заявлено в графі 21 ДМВ до митної декларації - витрати на навантаження, вивантаження, обробку, як окрему складову митної вартості в сумі 3497,33 дол. США.
В рахунку від 14.08.2024 № 5653392638 зазначено числове значення витрат «terminal handling service in Gdansk» 442,07 дол. США та «Documentation fee - Destination in Gdansk» 55,26 дол. США, що є «обробкою» партії товарів в порту Гданськ.
В рахунку від 14.08.2024 № 5653392638 відсутні відомості про числові значення витрат на навантаження/вивантаження. Зважаючи на викладене, числове значення складової митної вартості «витрати на навантаження, вивантаження, обробку», відомості щодо якої заявлені в гр. 21 ДМВ не відповідають числовому значенню відомостей, які містяться в поданих документах, тим самим заявлені митниці відомості в графі 21 ДМВ та в митній декларації щодо складової митної вартості «витрати на навантаження, вивантаження, обробку» не підтверджені документально та не піддаються обчисленню.
Поряд з цим, у довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 21.08.2024 №32 вказано вартість перевезення товарів зокрема у доларах США: Оформлення документації у Гданську, Польща - 55,26 доларів США; Операційні послуги терміналу у Гданську, Польща - 442,07 доларів США; Залізничне перевезення Гданськ, Польща - пункт пропуску Пшемисль -Мостиська на кордоні Польща/Україна, яка становить 3 000,00 доларів США. Отже, вартість перевезення у доларах США за територією України складає 3 497,33 доларів США та відповідає вартості в графі 21 ДМВ (декларації митної вартості). При цьому декларант у графі 21 ДМВ до витрат на навантаження, вивантаження та обробку товару, що обраховані у доларах США, додав вартість залізничних перевезень 3 000,00 доларів США. Додавання до послуг вивантаження, навантаження та обробки товарів вартості залізничного перевезення, які обраховані в доларах США, викликані неможливістю внесення у декларацію митної вартості, що формується у митному органі автоматично, два рази послуг з перевезення товарів, а саме вартості перевезення водним транспортом у гривнях та вартості перевезення залізничним транспортом у доларах США. Декларант у графу 20 ДМВ вказав витрати на перевезення у гривнях, тому записати витрати у доларах США на перевезення товарів залізничним транспортом немає можливості. Вартість залізничного перевезення була додана до вартості витрат з вивантаження, завантаження та оформлення документів, які також обраховані у доларах США. Відповідачу така ситуація відома, що підтверджується тими доказами, що митний орган у графі 33 спірного рішення не послався на обставини, що декларант не додав до митної вартості послуг з перевезення товарів залізничним транспортом, що заявлені у ДМВ як вартість послуг навантаження/вивантаження товарів.
Відповідач не зазначив жодних сумнівів щодо розміру вартості послуг за перевезення товарів 280 999,63 грн, а також 3497,33 доларів США, зокрема що вартість таких послуг є недійсною, неправдивою чи заниженою. А передбачена ст. 363 МК України автоматизована система управління ризиками, що застосовується митними органами та є складовою частиною єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів, під час митного контролю не вказала на необхідність проведення перевірки митної вартості, в тому числі вартості транспортування.
Відповідач у спірному рішенні не навів обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги ст. 55 МК України. Крім цього, не вказав у спірному рішенні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов чим не виконав вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Також, не навів порівняння характеристик товарів, не вказав обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), тощо.
Ненаведення в рішенні митного органу будь-якого розрахунку для обґрунтування визначеної вартості товару не дає можливості встановити правильність такої вартості. Водночас, зазначення у графі 33 оскаржуваного рішення лише дати та номера митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень ч. 2 ст. 55 МК України.
В контексті викладеного, колегія суддів погоджується з тим, що контролюючий орган не навів істотних аргументів стосовно того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідачем в доводах апеляційної скарги не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаних правових позицій Верховного Суду, які під час розгляду справи були правомірно враховано судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що висновки митного органу щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості є протиправним.
Колегія суддів також вказує, що апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань, ніж ті, які були зазначені у відзиві на позовну заяву, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи.
Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.
Доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з'ясувавши обставини справи.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Будпостач" до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: О. М. Ганечко
Я. М. Василенко