Справа № 320/22414/23 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.
06 травня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У червні 2023 року позивач - ТОВ "Євро Смарт Пауер" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2023 року № 0373620707.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року позов задоволено повністю.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Головне управління ДПС у м. Києві вважає, що податкове повідомлення-рішення від 10 липня 2023 року № 0373620707 щодо ТОВ "Євро Смарт Пауер" винесено відповідно до вимог чинного законодавства.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі наказу про проведення фактичної перевірки було проведено фактичну перевірку ТОВ "Євро Смарт Пауер" (ЄДРПОУ 42547705) АЗС за адресою: м. Дніпро, вул. Генерала Пушкіна, буд. 42Л.
За результатами проведення перевірки, ГУ ДПС у Дніпропетровській області складено акт фактичної перевірки від 05 листопада 2021 року № 3996/04-36-07-09-РРО-42547705, в ході якої встановлено порушення підпунктів 230.1.2, 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України (а. с. 23-26).
На підставі висновків акта перевірки, Головним управлінням ДПС у м. Києві (за місцем обліку) винесено податкове повідомлення-рішення від 13 грудня 2021 року № 0919880707, відповідно до якого ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пунктів 128.1.1 та 128.1.3 статті 128.1 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції у сумі 701 000 грн.
ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" оскаржило податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку (а. с. 27-33).
Рішенням про результати розгляду скарги від 25 травня 2023 року № 13028/6/99-00-06-03-01-06, Державна податкова служба України скасувала податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 13 грудня 2021 року № 0919880707 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 600 000 грн, в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу - частково задовольнила (а. с. 34- 37).
В подальшому, на підставі акта перевірки та рішення ДПС про результати розгляду скарги від 25 травня 2023 року № 13028/6/99-00-06-03-01-06, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2023 року № 0373620707, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 101 000 грн (а. с. 21-22).
Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2023 року № 0373620707, позивач звернувся до суду з позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції покликався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 580/9246/21, від 04 квітня 2024 року у справі № 420/20864/23 та наголосив, що на момент фактичної перевірки обладнання було встановлено та зареєстровано.
Також, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість застосування штрафної санкції за неподання довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
За визначенням, що міститься у пункті 61.1 статті 61 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України встановлює, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Абзацом 1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок.
За визначенням, що міститься у підпункті 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства що укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За приписами пунктів 80.1 та 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.
На виконання пункту 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити; наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави.
Як вказано вище, відносно позивача відповідачем встановлено порушення підпунктів 230.1.2, 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України та винесено податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2023 року № 0373620707.
За визначеннями, що містяться у підпункті 14.1.6, 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.
За приписами підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати:
а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;
б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
На виконання підпункту 12 підрозділу 5 Розділу XX ПК України розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов'язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.
Абзацом четвертим пункту 18 підрозділу 5 розділу XX ПК України передбачено, що норми пункту 128-1.1 статті 128-1 цього Кодексу застосовуються до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів - з 1 квітня 2020 року.
Отже, вказаними нормами встановлено строки для виконання обов'язку платником податку для облаштування акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарі та реєстрації таких в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, а також передбачено дату з якої до таких платників застосовуються норми пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України.
Як вірно зауважує суд першої інстанції, відповідальності за недотримання вказаного строку (не пізніше 01 січня 2020 року) тобто за несвоєчасне обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та їх реєстрацію в відповідному Єдиному державному реєстрі нормами ПК України не передбачено.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 580/9246/21, від 04 квітня 2024 року у справі № 420/20864/23.
За визначенням, що міститься у пункті 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
За приписами пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.
Як вірно вказав суд першої інстанції, складом правопорушення, зазначеного у пункті 128-1.1 статті 128-1 ПК України, за яке передбачена штрафна санкція, є саме необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.
Як не заперечується сторонами у справі, позивач 29 липня 2020 року здійснив реєстрацію резервуарів, витратомірів-лічильників та рівномірів-лічильників на АЗС за адресою: м. Дніпро, вул. Генерала Пушкіна, буд. 42Л. Тобто, на дату перевірки 04 листопада 2021 року - витратоміри-лічильники та рівноміри-лічильники позивачем були встановлені, повірені та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.
Зважаючи на вказані норми, встановлені обставини та відповідні правові висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність притягнення позивача до відповідальності передбаченої пунктом 128.1-1. статті 128.1 ПК України, з огляду на те, що на момент фактичної перевірки обладнання було встановлено та зареєстровано.
Щодо встановленого під час перевірки порушення позивачем вимог підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України, а саме неподання довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального з уніфікованим № 1014913 за 05 червня 2021 року, та застосування штрафних санкцій, то суд першої інстанції вірно зазначив про те, що матеріали справи, зокрема і акт перевірки не містять конкретних дат та місць допущених позивачем порушень, як і відсутнє обґрунтування застосування саме вказаної суми штрафу. Будь-яких відповідних обґрунтувань не містить і апеляційна скарга відповідача.
Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необґрунтованість застосування штрафної санкції за неподання довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 травня 2023 року № 0373620707.
Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені статтями 328-331 КАС України
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку