Справа № 320/20360/24 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.
06 травня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Будпостач" до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
У травні 2024 року позивач - ПП "Будпостач" звернуся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Черкаської митниці, яким просив визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці від 11 березня 2024 року UA902080/2024/000060/2 про коригування митної вартості товарів.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду суперечать фактичним обставинам справи, судом неповно досліджено докази.
Апелянт наголосив, що Коригування митної вартості товару здійснено відповідно до положень статті 55 МК України у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, обраний декларантом метод визначення митної вартості за ціною угоди не відповідає умовам, наведеним в статті 58 глави 9 МК України. Наявні обставини, визначені ч. 2 статті 58 МК України, у зв'язку з чим застосування методу за ціною договору неможливо
Відповідач зазначає, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті), а також щодо числових значень складових митної вартості.
Так, числове значення складової митної вартості "витрати на навантаження, вивантаження, обробку", відомості щодо якої заявлені в графі 21 ДМВ не відповідають числовому значенню відомостей, які містяться в поданих документах, тим самим заявлені митниці відомості в графі 21 ДМВ та в митній декларації щодо складової митної вартості "витрати на навантаження, вивантаження, обробку" не підтверджені документально та не піддаються обчисленню.
Враховуючи відомості зазначені у товаротранспортних накладних, транспортування партії оцінюваних товарів здійснювалось за маршрутом порт CHONGQING (Китай) - Гданськ (Польща) - Medyka (Польща) - Мостиська (Україна), що свідчить наявність операцій з перевантаження партії оцінюваних товарів в портах Польщі, у тому числі з водного на залізничний вид транспорту. В наданих до митного оформлення від 08 лютого 2024 року № 5653325166 від імені Мерск Україна ЛТД, та рахунки від 08 лютого 2024 року № 5653325167, № 5653325168 відсутні відомості про операції навантаження, вивантаження.
Також, в рахунку від 08 лютого 2024 року № 5653325166 від імені Мерск Україна ЛТД зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 30 днів. В рахунках від 08 лютого 2024 року № 5653325167, № 5653325168 від імені MAERSK A/S зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 21 дня. Станом на 10 березня 2024 року митниці не надано відомості чи здійснено оплату згідно наданих рахунків.
Позивач подав до суду відзив, яким просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.
Позивач вважає, що в апеляційній скарзі апелянт повторив відомості, що зазначені у рішенні про коригування митної вартості товарів від 11 березня 2024 року № UA902080/2024/000060/2 та навів вимоги законодавства України, які є загально відомі, ніким не заперечуються, проте які жодним чином не свідчать про протиправність рішення першої інстанції
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 19 квітня 2023 року між компанією CHONGQING MEIQI INDUSRTY CO., LTD., (Китай) (далі - продавець), та позивачем (покупець) укладено контракт № 1513 (далі - контракт), відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує культиватори та інші товари в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою - інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту (а. с. 12-17).
24 лютого 2020 року для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ "Мерск Україна Лтд" (далі - експедитор) договір транспортного експедирування № UA00072711.
14 лютого 2022 року для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі - перевізник) договір № UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
31 липня 2023 року продавець надав позивачу проформу інвойс № 23MQBUDB30731 на суму 536 990 доларів США (а. с. 18-20).
30 жовтня 2023 року позивач на виконання контракту від 19 квітня 2023 року № 1513 відкрив на ім'я продавця в АТ "Таскомбанк" акредитив № LCI-51/2023 на суму 682 212,50 доларів США, для оплати товарів указаних у проформі інвойсі від 31 липня 2023 року № 23MQBUDB30731 (а. с. 21-25).
17 листопада 2023 року продавець надав позивачу прайс - лист щодо ціни товарів та виписав комерційний інвойс № 23MQBUDB30731 - 1 - 2 для оплати товарів за ціною 94 170 доларів США (а. с. 26-29).
20 листопада 2023 року для переміщення товарів в Україну митними органами Китаю було оформлено митну декларацію № 800720230073074116 на товари, що вказані в комерційному інвойсі (а. с. 32-35).
05 грудня 2023 року продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів коносамент № 232942968 (а. с. 36-40).
05 січня 2024 року продавець виписав сертифікат походження № С247474642410072 на товари, що вказані у комерційному інвойсі (а. с. 41-42).
08 лютого 2024 року для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг, перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойси № 5653325166 та № 5653325167, а експедитор ТОВ "Мерск Україна Лтд" виписав рахунок фактуру № 5653325168 (а. с. 43-49).
14 лютого 2024 року для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ "Мерск Україна Лтд" виписав позивачу довідку про транспортні витрати № 36 (а. с. 49).
На підставі залізничних накладних УМВС від 15 лютого 2024 року № 2151518472, № 2151518613, № 2151518654 товари були доставлені з порту Гданськ (Польща) до УЗ "Київ-Ліски" (а. с. 50-52).
Відповідно до товарно-транспортних накладних CMR від 08 березня 2024 року №№ 0596, 2939, 9131 товари були доставлені з УЗ "Київ-Ліски" до Черкаської митниці.
02 березня 2024 року позивач склав лист, в якому зазначив, що ПП "Будпостач" не здійснював оплату постачальнику згідно з контрактом № 1513 від 19 квітня 2023 року та інвойсом № 23MQBUDB30731 - 1 - 2 від 17 листопада 2023 року, тому що дана поставка постачається на умовах акредитиву з відтермінуванням платежу 180 днів та термін плати ще не наступив (а. с. 53).
11 березня 2024 року позивач подав відповідачу митну декларацію № 24UA902080800982U7 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), де у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 94 170 доларів США (а. с. 54-55).
На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані: Контракт від 19 квітня 2023 року № 1513 між позивачем та компанією CHONGQING MEIQI INDUSRTY CO., LTD. (Китай); Прайс лист продавця від 17 листопада 2023 року щодо ціни товару; Комерційний інвойс від 17 листопада 2023 року № 23MQBUDB30731 - 1 - 2; Договір транспортного експедирування від 24 лютого 2020 року № UA00072711 між позивачем та ТОВ "Мерск Україна ЛТД"; Договір від 14 лютого 2022 року № UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Maersk A/S (Данія); Коносамент від 05 грудня 2023 року № 232942968; Сертифікат походження товару від 05 січня 2024 року № C247424642410072; Акредитив від АТ "Транскомбанк" № LCI-51/2023 від 30 жовтня 2023 року; Митна декларація Китаю від 20 листопада 2023 року № 800720230073074116; залізничні накладні УМВС від 15 лютого 2024 року № 2151518472, №2151518613, № 2151518654; рахунок-фактури експедитора ТОВ "Мерск Україна Лтд" від 08 лютого 2024 року № 5653325168; інвойси компанії перевізника Maersk A/S (Данія) від 08 лютого 2024 № 5653325166 та № 5653325167; довідку експедитора ТОВ "Мерск Україна Лтд" про транспорті витрати від 14 лютого 2024 року № 36; товарно-транспортні накладні CMR від 08 березня 2024 року № 0596, № 2939, № 9131; відомості з мережі Інтернет про ціну ідентичних товарів у Китаї; витяги з бухгалтерської документації позивача щодо ціни реалізації ідентичних товарів - видаткові накладні; декларацію митної вартості.
11 березня 2024 року відповідач направив до декларанта електронне повідомлення № 1007255, яким зобов'язано декларанта надати додаткові документи (а. с. 56-58).
11 березня 2024 року у відповідь на електронне повідомлення, позивач направив до митного органу лист, у якому повідомив, що всі наявні документи надані (а. с. 59).
Черкаською митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 11 березня 2024 року № UA902080/2024/000060/2, згідно з яким відповідач визначив митну вартість товару за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів на рівні 2,52 доларів США/кг., джерело інформації митна декларація від 06 лютого 2024 року № UA500020/2024/1034 (а. с. 60-63).
Черкаська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA902080/2024/000071 (а. с. 64-66).
11 березня 2024 року, з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості, позивач заявив товари за митною декларацією № 24UA902080800984U5, по якій були надмірно сплачені митні платежі: мито - 45 439,01 грн, ПДВ - 99 965,83 грн, всього - 145 404,84 грн.
Вважаючи протиправним рішення про коригування митної вартості товарів позивач звернувся до суду з позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару, при цьому, надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам Митного кодексу України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, четвертою, восьмою статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
За правилами частин першої-третьої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною четвертою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Частинами першою-третьою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
За приписами частини п'ятої статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (ч. 6 вказаної статті).
На виконання частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною сьомою статті 55 МК України визначено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Згідно з частиною восьмою та дев'ятою статті 55 МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою, п'ятою, сьомою, восьмою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця (ч. 6).
Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).
Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України, а саме статтею 53 МК України, заборонено.
Водночас, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Відповідно до частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Частиною третьою статті 54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Статтею 55 МК України встановлено порядок коригування митної вартості товарів.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 (далі - Правила № 598), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Як встановлено вище, у спірному рішенні підстав для коригування митної вартості товару зазначено наступне: в рахунку від 08 лютого 2024 року № 5653325166 зазначено числове значення витрат "Terminal Handling Service in Gdansk" 1 321,85 дол. США та "Documentation fee- Destination in Gdansk" 55,08 дол. США, що є "обробкою" партії товарів; в рахунку від 08 лютого 2024 року № 5653325166 відсутні відомості про числові значення витрат на навантаження/вивантаження; заявлені в графі 21 ДМВ не відповідають числовому значенню відомостей які містяться в поданих документах, тим самим заявлені митниці відомості в графі 21 ДМВ та в митній декларації щодо складової митної вартості "витрати на навантаження, вивантаження, обробку" не підтверджені документально та не піддаються обчисленню; в наданих до митного оформлення від 08 лютого 2024 року № 5653325166 від імені Мерск Україна ЛТД та рахунки від 08 лютого 2024 року № 5653325167, № 5653325168 відсутні відомості про операції навантаження, вивантаження; в рахунку від 08 лютого 2024 року № 5653325166 від імені Меркс Україна ЛТД зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 30 днів. В рахунках від 08 лютого 2024 року № 5653325167, № 5653325168 від імені Maersk A/S зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 21 дня. Станом на 10 березня 2024 року митниці не надано відомості чи здійснено оплату згідно з наданих рахунків, суд зазначає таке.
В той же час, позивачем на підтвердження вартості заявлених транспортних послуг подано митному органу довідку ТОВ "Мерск Україна Лтд" про транспортні витрати від 14 лютого 2024 року № 36, в якій зазначено вартість послуг транспортування придбаного товару до кордону України у розмірі 462 731,89 грн та13 376,93 доларів США, які включені до митної вартості. Зазначені у цій довідці складові вартості транспортних послуг співпадають із відображеними в рахунках-фактурах (інвойсах) від 08 лютого 2024 року № 5653325168, № 5653325166 та № 5653325167.
Згідно правого висновку Верховного Суду у постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 будь-які докази підтверджуватися розмір витрат на перевезення.
Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що є належним та достатнім доказом на підтвердження розміру витрат на перевезення довідка ТОВ "Мерск Україна Лтд" від 14 лютого 2024 року № 36 про транспортні витрати. Як наслідок, у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів.
Крім того, у вказані Довідці зазначено, що операційні послуги терміналу у Гданську, Польща, становлять 1 321,85 доларів США. З пояснень позивача вбачається, що такі операційні послуги включають у себе послуги з вивантаження з судна контейнерів та навантаження на залізничний транспорт. Як вірно зауважив суд першої інстанції, позивачем як декларантом не заявлено митниці відомості про вартість витрат, пов'язаних із обробкою товарів.
Щодо доводів відповідача стосовно того, що в рахунках від 08 лютого 2024 року № 5653325166 від імені MAERSK A/S зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 21 дня та станом на 10 березня 2024 року митниці не надано відомості чи здійснено оплату згідно наданого рахунку колегія суддів зазначає наступне.
Так, у правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.001438 зазначено, що строк оплати за товар не може впливати на визначення митної вартості товару, тому що не стосується неможливості визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки не містить відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Також, суд першої інстанції вірно покликався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27 квітня 2023 року у справі № 820/3767/16, а саме: "...розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів у достовірності задекларованої митної вартості. Зокрема, це може відбуватися, коли декларант надав документи, які підтверджують всі складові митної вартості, сплату визначеної згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту ціни за товар і послуг зі страхування тощо, вартість яких відповідно до чинного законодавства включена до митної вартості...".
Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено подання позивачем разом з ЕМД необхідних документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів. Натомість, зазначені відповідачем у спірному рішенні обставини, не можуть бути підставою для витребування додаткових документів, зважаючи на те, що виключно на підставі частини третьої статті 53 МК України митний орган може витребувати додаткові документи.
Отже митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару, водночас надані позивачем митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що надані ПП "Будпостач" разом митною декларацією документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а тому у митного органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.
Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Черкаської митниці залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені статтями 328-331 КАС України.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку