Справа № 580/11686/24 Суддя (судді) першої інстанції: Альона КАЛІНОВСЬКА
06 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Штульман І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, в якому просив:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.10.2024 №971010178423 про відмову у здійсненні переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 15.10.2024, пенсії державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідці Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №Б-1512/0-1522/6-24 від 26.09.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області всупереч вимогам чинного законодавства протиправно відмовило у здійсненні переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.10.2024 №971010178423 про відмову у здійсненні переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити з 15.10.2024 ОСОБА_1 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» та здійснити з 15.10.2024 нарахування і виплату пенсії у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної в довідці Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №Б-1512/0-1522/6-24 від 26.09.2024, з урахуванням раніше проведених виплат.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за розглядом заяви позивача 22.10.2024 прийнято рішення №971010178423 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 889-VIII, тому Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не є належним відповідачем у даній справі.
Крім того, апелянт вказує про те, що оскільки з даними трудової книжки позивач, станом на 26.12.2014, не працював на посаді державного службовця, а тому право на зарахування періоду роботи на посаді радника голови державної адміністрації до стажу державного службовця - відсутнє, що вказує про безпідставність позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що оскільки під час звернення до пенсійного фонду із заявою про переведення, позивачем було дотримано всі необхідні умови, визначені Законом, а саме: стаж на державній службі понад 10 років станом на 01.05.2016, групу інвалідності, отриману під час роботи на державній службі, та відповідний вік - 62 роки, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 11.09.1998 по 28.09.2000 працював у Звенигородській районній державній адміністрації, з 29.09.2000 по 12.03.2003 працював в Черкаському обласному управлінні земельних ресурсів, з 26.04.2007 по 22.04.2008 працював у Головному управлінні земельних ресурсів у Черкаській області, з 22.04.2008 по 25.10.2010 працював в Головному управлінні Держкомзему у Черкаській області, з 26.12.2014 по 21.11.2018 працював на посаді радника голови Черкаської обласної державної адміністрації відділу радників голови обласної державної адміністрації.
15 жовтня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою, в якій просив перевести його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993, у розмірі 60% заробітку.
Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у порядку екстериторіальності рішенням від 22.10.2024 №971010178423 відмовлено у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 60% заробітку, оскільки у позивача відсутній необхідний стаж державної служби.
Не погоджуючись із такими діями пенсійного фонду, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 на момент звернення досяг 62 років, станом на 01.05.2016 працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців та його стаж державної служби станом на 01.05.2016 складав понад 10 років (14 років 1 місяць 11 днів), тому суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком згідно ст. 37 Закону № 3723-XII, відповідно, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.10.2024 №971010178423 є необґрунтованим, протиправним та підлягає до скасування.
Як наслідок, суд першої інстанції, з метою ефективного захисту прав позивача зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області призначити позивачу з 15.10.2024 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» та здійснити з 15.10.2024 нарахування і виплату пенсії у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної в довідці Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №Б-1512/0-1522/6-24 від 26.09.2024, з урахуванням раніше проведених виплат.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із положеннями статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Положеннями статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону № 1788-XII визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Аналогічні приписи закріплено і у статях 9, 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду (частина третя статті 45 Закону № 1058-IV).
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»/
15 жовтня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою, в якій просив перевести його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993, у розмірі 60% заробітку.
Так, до 01 травня 2016 року діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 №3723-VIII.
У силу вимог статті 37 Закону №3723-VIII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Однак, з 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015 (надалі - Закон №889-VІІІ).
У зв'язку з набранням чинності Закону №889-VІІІ, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-VIII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII.
За правилами пункту 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону № 3723-ХІІ від 19.12.1993 передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
У відповідності до пункту 2 Порядку призначення такої пенсії затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (надалі - Порядок №622) згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу»:
- мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;
- займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 622, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають: чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року; жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» за № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15 серпня 2019 року у справі №676/6166/17.
З матеріалів справи вбачається, що відмовляючи у переведенні пенсії за віком по Закону України «Про державну службу», пенсійний фонд виходив з того, що у позивача відсутній необхідний стаж державної служби.
У той же час, згідно записів в трудовій книжці ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 він дійсно у період з 11.09.1998 по 28.09.2000 працював у Звенигородській районній державній адміністрації, з 29.09.2000 по 12.03.2003 працював в Черкаському обласному управлінні земельних ресурсів, з 26.04.2007 по 22.04.2008 працював у Головному управлінні земельних ресурсів у Черкаській області, з 22.04.2008 по 25.10.2010 працював в Головному управлінні Держкомзему у Черкаській області, з 26.12.2014 по 21.11.2018 працював на посаді радника голови Черкаської обласної державної адміністрації відділу радників голови обласної державної адміністрації, тобто на посадах, віднесених до посад державної служби.
Відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII обчислюється відповідно до п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII.
У силу вимог п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Частиною першою статті 46 Закону № 889-VIII визначено, що стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Відповідно до пункту 11 частини другої статті 46 Закону № 889-VIII до стажу державної служби зараховується час роботи на посадах патронатної служби, зазначених у частині першій статті 92 цього Закону.
Згідно із частиною першою статті 92 Закону № 889-VIII до посад патронатної служби належать посади радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників секретаріатів депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України, працівників патронатних служб Прем'єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників- консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також посади патронатних служб в інших державних органах.
Частиною п'ятою статті 92 Закону № 889-VIII передбачено, що час роботи на посадах патронатної служби зараховується до стажу державної служби та враховується при присвоєнні державному службовцю рангу в межах відповідної категорії посад, якщо до призначення на посаду патронатної служби він перебував на державній службі та після звільнення з посади патронатної служби повернувся на державну службу.
Таким чином, умова, передбачена частиною п'ятою статті 92 Закону щодо перебування на державній службі та повернення на державну службу, стосується лише включення періоду роботи на посадах патронатної служби до стажу роботи для присвоєння рангу державного службовця.
Отже, періоди роботи на посадах патронатної служби зараховуються до стажу державної служби, не залежно від того працювала особа на державній службі до призначення на посаду патронатної служби та після повернулася на державну службу чи ні.
Вказані обставини свідчать про те, що станом на 01 травня 2016 року (дата втрати чинність Закон України «Про державну службу» №3723-ХІІ) ОСОБА_1 працював на посаді радника голови Черкаської обласної державної адміністрації відділу радників голови обласної державної адміністрації, тобто на посадах, віднесених до посад державної служби.
Враховуючи, що ОСОБА_1 на момент звернення до територіального органу ПФУ досяг 62 років, станом на 01.05.2016 працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців та його стаж державної служби станом на 01.05.2016 складав понад 10 років (14 років 1 місяць 11 днів), тому суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком згідно статт 37 Закону № 3723-XII, відповідно, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.10.2024 №971010178423 є необґрунтованим, протиправним та підлягає до скасування.
Як наслідок, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень слід зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, на обліку у якому перебуває позивач, призначити з 15.10.2024 ОСОБА_1 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» та здійснити з 15.10.2024 нарахування і виплату пенсії у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної в довідці Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №Б-1512/0-1522/6-24 від 26.09.2024, з урахуванням раніше проведених виплат.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
І.В. Штульман