Справа № 320/49234/23 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В.
07 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Київького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу із застосування обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.08.2021;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату призначеної позивачу без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.08.2021;
- визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №118 від 16.02.2022 та з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023, із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №118 від 16.02.2022 без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.03.2022 та з урахуванням розміру підвищення пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.03.2023.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідачем протиправно обмежено виплату пенсії максимальним розміром при здійсненні її перерахунків 01.08.2021, з 01.03.2022 та 01.03.2023.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року позовні вимоги - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром при здійсненні її перерахунку з 01.08.2021.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2021 без обмеження її максимальним, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити наступним чином:
- визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №118 від 16.02.2022 та з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023, із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №118 від 16.02.2022 без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.03.2022 та з урахуванням розміру підвищення пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.03.2023.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що оскільки заявлені позовні вимоги позивача не є передчасними, так як такі вимоги були предметом правовідносин, що виникли, а відсутність заперечень відповідача у рішенні, що оскаржується, не свідчить про те, що перерахунок пенсії позивача здійснюється без обмеження максимальним розміром.
На думку скаржника, оскільки сума індексації, нарахована позивачу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №118 та №168 не виплачується протиправно, відтак позивач має право на отримання цих коштів, що вказує про відсутність підстав для визнання таких позовних вимог передчасними.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Листом Головне управління ПФУ у місті Києві від 11.12.2023 на запит позивача повідомлено, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2023 у справі №320/18838/23 Служба зовнішньої розвідки України надіслала довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 №962 від 03.10.2023 станом на 17.07.2021.
У подальшому, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №144 пенсійним фондом у листопаді 2023 року позивачу з 01.08.2021 проведено перерахунок пенсії на підставі довідки №962 від 03.10.2023 станом на 17.07.2021 та здійснено нарахування коштів за період з 01.08.2021 по 30.11.2023. Оскільки розмір пенсії позивача з 01.08.2021 після проведення перерахунку пенсії на підставі означеної довідки перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплата пенсії позивача визначається з урахуванням максимального розміру відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки дії ГУ ПФУ щодо нарахування та виплати з 01.08.2021 пенсії позивачу, право на пенсійне забезпечення якої встановлене Законом № 2262-ХІІ, з обмеженням максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів встановлених для осіб, які втратили працездатність), є протиправним, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Однак, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №118 від 16.02.2022 та з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023, із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №118 від 16.02.2022 без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.03.2022 та з урахуванням розміру підвищення пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.03.2023 не підлягають задоволенню з огляду на їх передчасність, оскільки з матеріалів справи не вбачається про порушення прав та інтересів позивача в означеній частині.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
У відповідності до статті 8 Закону № 2262-ХІІ виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Стаття 51 зазначеного Закону визначає, що при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім'ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
При цьому, згідно з частиною сьомою статті 43 Закону №2262-ХІІ в редакції Закону від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», із змінами, внесеними згідно із Законами України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частину сьому статті 43, а тому внесені у подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності 01.01.2017) зміни до частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), яка визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17 та від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.
У цьому контексті колегія суддів зауважує, що буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2023 у справі №320/18838/23 Служба зовнішньої розвідки України надіслала довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 №962 від 03.10.2023 станом на 17.07.2021.
У подальшому, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №144 пенсійним фондом у листопаді 2023 року позивачу з 01.08.2021 проведено перерахунок пенсії на підставі довідки №962 від 03.10.2023 станом на 17.07.2021 та здійснено нарахування коштів за період з 01.08.2021 по 30.11.2023.
Оскільки розмір пенсії позивача з 01.08.2021 після проведення перерахунку пенсії на підставі означеної довідки перевищував десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплата пенсії позивача пенсійним фондом була визначена з урахуванням максимального розміру відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У свою чергу, статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» передбачалось, зокрема, що максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати 10 740,00 грн.
Не зважаючи на те, що положення статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» не визнавались неконституційними, вони є аналогічними/тотожними за змістом положенням частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», норми яких направлені на обмеження виплати пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», максимальним розміром.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Таким чином, обмеження розміру пенсії до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, тому пенсіонер має право на виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром.
Правильність такої позиції додаткового підтверджена Рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2022 від 12.10.2022, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Зважаючи на протиправність дій відповідача, що полягали у застосуванні обмеження граничного розміру при здійсненні перерахунку та виплаті позивачу пенсії, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2021 без обмеження її максимальним, з урахуванням виплачених сум.
У той же час, матеріали справи не містять доказів щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії відповідно до постанов КМУ №118 від 16.02.2022 та №168 від 24.02.2023, відтак спору щодо цієї виплати не існує.
Як наслідок, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови КМУ №118 від 16.02.2022 та з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови КМУ №168 від 24.02.2023, та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови КМУ №118 від 16.02.2022 без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.03.2022 та з урахуванням розміру підвищення пенсії відповідно до постанови КМУ №168 від 24.02.2023, починаючи з 01.03.2023 задоволенню не підлягають з огляду на їх передчасність, так як спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші майбутні протиправні дії або рішення суб'єкта владних повноважень.
З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обгрунтованість позовних вимог.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко