Справа № 320/25395/24 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.
07 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вищого господарського суду України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищого господарського суду України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Верховний Суд, Вища рада правосуддя, Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вищого господарського суду України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Верховний Суд, Вища рада правосуддя, Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві, в якому просив:
- визнати протиправними дії Вищого господарського суду України у період з 21.10.2008 року по 22.02.2024 року щодо обчислення вислуги років судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 без урахування періоду проходження ним військової служби на офіцерських посадах в якості слідчого та старшого слідчого військової прокуратури ДВО у період з 15.09.1989 року по 03.12.1991 року на пільгових умовах з розрахунку - один місяць служби за півтора місяці, що дає право на встановлення розміру доплат за вислугу років у відповідні періоди, у тому числі, починаючи з 05.06.2024 року і по час звільнення судді - у розмірі 80% від його посадового окладу, а також на отримання відповідного розміру щомісячної суддівської грошової винагороди що, з урахуванням такого розміру доплат, починаючи з 22.02.2024 року - дає право і на відповідний розмір довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язати Вищий господарський суд України здійснити перерахунок стажу роботи судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 з урахуванням періоду військової служби на офіцерських посадах в якості слідчого та старшого слідчого військової прокуратури ДВО у період з 15.09.1989 по 03.12.1991 на пільгових умовах, з розрахунку - один місяць служби за півтора місяці, встановивши такий стаж, станом на момент звільнення судді з посади, з урахуванням такого обчислення вислуги років - 40 років 7 місяців 6 днів, у тому числі стаж, який дає право на доплату за вислугу років станом на 05.06.2023 року - 35 років, а на день звільнення 22.02.2024 року - 35 років 8 місяців 26 днів, що дає право на доплату за таку вислугу у розмірі 80% від посадового окладу судді Вищого господарського суду України до щомісячної суддівської грошової винагороди та відповідно, з урахуванням такого перерахунку, виплатити ОСОБА_1 заборгованість по суддівській грошовій винагороді, з урахуванням нарахованих та виплачених йому раніше сум за весь період перебування на посаді судді Вищого господарського суду України, починаючи з 21.10.2008 року і по день звільнення - 22.02.2024 року.
Позов обґрунтовано тим, що розрахунок Вищого господарського суду України стажу роботи судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання є неправильним і таким, що порушує право позивача на отримання належної суми щомісячної суддівської грошової винагороди, включаючи вислугу років, що дає право на встановлення щомісячної доплати за таку вислугу, з урахуванням періоду його військової служби на офіцерських посадах в якості слідчого та старшого слідчого військової прокуратури ДВО у період з 15.09.1989 по 03.12.1991, а відтак - право на отримання належної йому відповідної суми довічного грошового утримання судді.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії Вищого господарського суду України у період з 21.10.2008 року по 22.02.2024 року щодо обчислення вислуги років судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 без урахування періоду проходження ним військової служби на офіцерських посадах в якості слідчого та старшого слідчого військової прокуратури ДВО у період з 15.09.1989 року по 03.12.1991 року на пільгових умовах з розрахунку - один місяць служби за півтора місяці, що дає право на встановлення розміру доплат за вислугу років у відповідні періоди, у тому числі, починаючи з 05.06.2024 року і по час звільнення судді - у розмірі 80% від його посадового окладу, а також на отримання відповідного розміру щомісячної суддівської грошової винагороди що, з урахуванням такого розміру доплат, починаючи з 22.02.2024 року - дає право і на відповідний розмір довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язано Вищий господарський суд України здійснити перерахунок стажу роботи судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 з урахуванням періоду військової служби на офіцерських посадах в якості слідчого та старшого слідчого військової прокуратури ДВО у період з 15.09.1989 року по 03.12.1991 року на пільгових умовах, з розрахунку - один місяць служби за півтора місяці, встановивши такий стаж, станом на момент звільнення судді з посади, з урахуванням такого обчислення вислуги років - 40 років 7 місяців 6 днів, у тому числі стаж, який дає право на доплату за вислугу років станом на 05.06.2023 року - 35 років, а на день звільнення 22.02.2024 року - 35 років 8 місяців 26 днів, що дає право на доплату за таку вислугу у розмірі 80% від посадового окладу судді Вищого господарського суду України до щомісячної суддівської грошової винагороди та відповідно, з урахуванням такого перерахунку, виплатити ОСОБА_1 заборгованість по суддівській грошовій винагороді, з урахуванням нарахованих та виплачених йому раніше сум за весь період перебування на посаді судді Вищого господарського суду України, починаючи з 21.10.2008 року і по день звільнення - 22.02.2024 року.
В апеляційній скарзі Вищий господарський суд України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач проходив військову службу на офіцерських посадах в якості слідчого та старшого слідчого військової прокуратури ДВО у період з 15.09.1989 року по 03.12.1991 року, що складає 2 роки 2 місяці та 19 днів, що в свою чергу не достатньо на проведення зарахування одного року праці за один рік і шість місяців при нарахуванні стажу.
Крім того, на думку скаржника, позивачем зазначається період несення військової служби на офіцерських посадах в якості слідчого та старшого слідчого військової прокуратури ДВО з 15.09.1989 по 03.12.1991, 11 місяців якого не підпадає під дію пункту 5 Прикінцевих положень Закону №1058-IV
На думку скаржника, положення законодавства, яке врегульовувало питання порядку обрахунку стажу особам, які працювали в районах Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі, визначає лише підстави для проведення обрахунку стажу, який дає право на отримання пенсії за віком, що свідчить про безпідставність позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу Верховним Судом зазначено про те, що військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби надаються передбачені пільги, гарантії та компенсації, однією з яких є обчислення вислуги років (часу проходження військової служби) на пільгових умовах для призначення пенсії, а не для отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем звернуто увагу на те, що оскаржуване рішення є законним, та у мотивувальній частині чітко врегульовано питання щодо проведення обрахунку стажу на пільгових умовах, який дає право на отримання пенсії за віком.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працював на посаді судді Вищого господарського суду України, обраний на посаду безстроково відповідно до Постанови Верховної Ради України від 25.09.2008 року у відповідності до наказу № 744-к від 20.10.2008 про зарахування до штату ВГСУ.
25 січня 2024 року на адресу Вищої ради правосуддя позивачем було подано заяву про звільнення з посади судді ВГСУ у відставку, відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
Як наслідок, рішенням Вищої ради правосуддя від 22.02.2024 №542/0/15-24 ОСОБА_1 було звільнено з посади судді, у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Згідно наказу Вищого господарського суду України від 22.02.2024 №10-к ОСОБА_1 відраховано 22.02.2024 зі штату Вищого господарського суду України у зв'язку з прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 22.02.2024 №542/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України у зв'язку з поданням заяви про відставку».
У відповідності до розрахунку №09.01/27-27 від 01.03.2024 стажу роботи судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання, а саме пункті 4, зазначено, що стаж позивача на посаді слідчого військової прокуратури Далекосхідного військового округу (надалі- ДВО) в період із 15.09.1989 по 03.12.1991 складає 2 роки 2 місяці 19 днів, при чому, без урахування з коефіцієнту для обчислення вислуги років в період проходження військової служби на пільгових умовах для визначення пенсій - один місяць служби за півтора місяці.
Позивач вважаючи такий розрахунок відповідача неправильним та таким, що порушує право на отримання належної йому суми щомісячної суддівської грошової винагороди, включаючи вислугу років, що дає право на встановлення щомісячної доплати за таку вислугу, з урахуванням періоду його військової служби на офіцерських посадах в якості слідчого та старшого слідчого військової прокуратури ДВО у період з 15.09.1989 по 03.12.1991, а відтак - і право на отримання належної йому відповідної суми довічного грошового утримання судді, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки здійснений Вищим господарським судом України розрахунок стажу судді № 09.01/27-27 від 01.03.2024 року, який дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання, в п. 4 якого стаж ОСОБА_1 саме на посаді слідчого військової прокуратури Далекосхідного військового округу у період з 15.09.1989 року по 03.12.1991 року, відповідачем було визначено неправильно, а саме - 2 роки 2 місяці 19 днів, тобто без урахування коефіцієнту - один місяць служби за півтора місяці, замість 3 роки 3 місяці 28 днів, а тому, є незаконним і таким, що порушує право позивача на отримання належної щомісячної суддівської грошової винагороди, включаючи вислугу років, що дає право на встановлення щомісячної доплати за таку вислугу, а в наступному - і право на отримання належної йому відповідної суми довічного грошового утримання судді.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері організації судової влади та здійснення правосуддя, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначені Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ (далі - Закон №1402-VIII).
Частиною першою статті 116 Закону №1402-VIII визначено, що суддя, який має стаж роботі на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно з частиною першою статті 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
У той час, згідно абзацу 4 п. 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Враховуючи, що на момент призначення позивача на посаду судді діяв Закон України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ), тому слід застосовувати його норми під час вирішення питання щодо зарахування до стажу його іншої роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з пунктом 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
До того ж, частиною шостою статті 44 Закону №2862-ХІІ передбачено, що для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.
Разом з тим, згідно з пунктом 2 Розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» передбачалося, що статті 43, 44 Закону України «Про статус суддів» втратили чинність з 1 січня 2011 року.
Однак, приймаючи підпункт 1 пункт 2 Розділу XII та пункт 11 Розділу XIII Прикінцеві положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, законодавець не розмежував зарахування стажу для суддів, які призначені або обрані на посаду судді до набрання чинності цим Законом та суддям, які були призначені на посаду після набрання чинності цим Законом.
Таким чином, оцінюючи можливість застосування частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів» щодо позивача, колегія суддів вважає, що положення пункту 11 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI не поширюються на осіб призначених на посаду судді після набрання чинності цим законом.
Відтак, положення частини шостої статті 44 Закону № 2862-XII поширюється лише на суддів, які були призначені чи обрані до 1 січня 2011 року.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі №806/2962/17.
Аналіз зазначених норм свідчить, що до стажу роботи, що дає позивачу право на щомісячне довічне грошове утримання, крім часу роботи на посадах суддів, може зараховуватися половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, час проходження строкової військової служби та час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до записів трудової книжки ОСОБА_1 (серія НОМЕР_1 ), що підтверджується також і відповідними документами, у тому числі: військовим квитком (серія НОМЕР_2 ), посвідченням ( НОМЕР_3 ) та дипломом (з випискою) про вищу освіту ( НОМЕР_4 ), стаж його роботи, який дає право на відставку, станом на час звільнення з посади судді у відставку 22.02.2024 року становив 39 років 5 місяців 27 днів, а з урахуванням обчислення вислуги років на пільгових умовах - 40 років 7 місяців б днів, з яких, зокрема: 2 роки 0 місяців 8 днів - це служба в Збройних Силах у період з 18.10.1980 по 25.10.1982; 2 роки 5 місяців 3 дні - це стаж навчання у період з 25.08.1983 по 28.06.1988 (з коефіцієнтом 0,5); 2 роки 2 місяці 19 днів (з коефіцієнтом 1,5), що становить 3 роки 3 місяці 28 днів - це служба в органах військової прокуратури ДВО на посадах слідчого у період з 15.09.1989 по 03.12.1991 (з коефіцієнтом 1,5).
У свою чергу, позивач неодноразово звертався до Вищого господарського суду України з заявами про здійснення перерахунку всього стажу його роботи (з правильним визначенням приведеної дати стажу за вислугу років), починаючи з 21.10.2008 і до часу звернення з такими заявами, а в останніх заявах - до часу звільнення з посади судді, у тому числі - про перерахунок того стажу, який дає право на відставку, правильно встановивши при цьому вислугу років на отримання щомісячної суддівської грошової винагороди, включаючи вислугу років, що дає право на встановлення щомісячної доплати за таку вислугу, як складову грошової винагороди, з урахуванням періоду військової служби на офіцерських посадах в якості слідчого та старшого слідчого військової прокуратури Далекосхідного військового округу (далі - ДВО) у період з 25.09.1989 по 03.12.1991 на пільгових умовах, з розрахунку - один місяць служби за півтора місяці.
У відповідності до відповіді наданої відповідачем (лист-повідомлення від 27.04.2023 року № 01-13/53/58/82/23) станом на 01.04.2023 стаж судді ОСОБА_1 , який дає право на доплату за вислугу років складає 33 роки 9 місяців 3 дні, що дає право на встановлення щомісячної доплати за таку вислугу у розмірі 70%, тоді як станом на 07.04.2023 стаж, який дає право на відставку, складає 37 років 3 місяці 5 днів, до якого, зокрема, зараховано і стаж перебування ОСОБА_1 на посадах слідчого військової прокуратури ДВО за відповідний період з коефіцієнтом 1,5, що складає 3 роки 3 місяці 13 днів, з приведеною датою для розрахунку такого стажу - 03.01.1986, що підтверджується відповідною довідкою кадрового забезпечення ВГСУ.
Проте, згідно довідки-розрахунку стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді ВГСУ, що дає право на встановлення надбавки (доплати) за вислугу років, виданої йому управлінням кадрового забезпечення Вищого господарського суду України, стаж його роботи, який дає саме право на встановлення надбавки (доплати) за вислугу років станом на 21.10.2008 року, тобто - на день зарахування ОСОБА_1 на посаду судді Вищого господарського суду, становив 19 років 3 місяці 21 день (включаючи стаж перебування на посаді слідчого військової прокуратури ДВО за відповідний період з коефіцієнтом 1,0, що складає 2 роки 2 місяці 19 днів), тоді як приведена дата стажу за вислугу років для розрахунку такого стажу, на підставі якої, починаючи з дати зарахування на посаду судді Вищого господарського суду України здійснювався розрахунок його щомісячного грошового утримання, була зазначена - 30.06.1988 року, що не узгоджується з даними, які вказані довідці-додатку до листа-повідомлення від 27.04.2023 року № 01-13/53/58/82/23.
У подальшому, у листі-відповіді № 01-13/22/23/43/2024 від 29.03.2024 року на заяви позивача про здійснення перерахунку стажу його роботи на посаді судді, відповідачем було вказано на те, що його суддівський стаж на момент виходу у відставку складає 39 років 5 місяців 27 днів.
Відповідно до пункту 16.3 Регламенту Вищої ради правосуддя при вирішенні питання про звільнення судді з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку стаж роботи на посаді судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення або по дату припинення повноважень судді у зв'язку з досягненням суддею шістдесяти п'яти років.
Позиція позивача грунтується на тому, що до вказаного стажу роботи, згідно положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI (далі - Закон № 2453) відповідачем було зараховано, зокрема, і період військової служби на офіцерських посадах в якості слідчого та старшого слідчого військової прокуратури ДВО в період з 15.09.1989 (наказ № 071 від 15.09.1989) по 03.12.1991 (наказ № 0570 від 14.10.1991), однак, з розрахунку - один місяць служби за один місяць, тобто - без обчислення вислуги років на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991.
Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, встановлено Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», а також Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16.12.1967 № 530/П-28.
Згідно пунктом 3 постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі після 01.03.1960 слід зараховувати за 1 рік і 6 місяців при нарахуванні стажу для отримання пенсії за віком та по інвалідності.
Окрім того, відповідно до підпункту 2 пункту 4 Додатка 2 «Періоди дійсної військової служби у Збройних Силах СРСР, які підлягають зарахуванню до вислуги років на пенсію на пільгових умовах» до «Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей», затвердженого наказом Міноборони від 14.08.2014 № 530, військова служба у віддаленій місцевості СРСР, зокрема у Комі АРСР з 07 серпня 1969 року, зараховується до вислуги років на пільгових умовах, - один місяць служби за півтора місяця.
Таким чином, як законодавство колишнього СРСР до 1 січня 1991 року, так і законодавство України, передбачали пільгове (кратне) обчислення періоду проходження особами військової служби в районах Крайньої Півночі колишнього СРСР.
Аналогічна позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 09.12.2014 (справа № 21-406а14), Верховним Судом у постанові від 16.06.2020 у справі № 727/1441/17.
У свою чергу, пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відтак, станом на 07.04.2023 стаж роботи судді ОСОБА_1, що дає право на встановлення щомісячної доплати за вислугу років, з урахуванням, зокрема, його стажу з особливим характером військової служби у кратному пільговому обчисленні - один місяць служби за півтора місяці (тобто - з коефіцієнтом 1,5) на офіцерських посадах в якості слідчого та старшого слідчого військової прокуратури ДВО (без урахування стажу навчання) становив 34 роки 10 місяців 2 дні.
Відповідно, станом на 05.06.2023 такий стаж роботи позивача становив уже 35 років, що згідно частини п'ятої статті 135 вказаного Закону, дає право на встановлення щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 80% від посадового окладу судді Вищого господарського суду України.
Разом з тим, як вбачається з розрахункових листів про розмір нарахованої та виплаченої позивачу суддівської винагороди, за весь період його перебування на посаді судді Вищого господарського суду України, починаючи з 21.10.2008, і по день звільнення з посади, щомісячна доплата за вислугу років розраховувалась та здійснювалась невірно (зокрема, починаючи з 30.06.2019 - у розмірі 70%, як і у попередні періоди), що впливало, відповідно, і на розмір нарахованої та виплаченої йому суддівської грошової винагороди в цілому.
Відповідно, при звільненні ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України, вказана обставина не була врахована належним чином та неправильно вирішена при ухваленні Вищою радою правосуддя свого рішення від 22.02.2024 року № 542/0/15-24, що в подальшому стало підставою для видачі Верховним судом довідки № 1062/0/2-24 від 14.03.2024 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у якій неправильно визначено позивачу доплату за вислугу років у розмірі 70% від посадового окладу, тоді як розмір такої доплати (80% від посадового окладу).
Відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що здійснений Вищим господарським судом України розрахунок стажу судді № 09.01/27-27 від 01.03.2024 року, який дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання, в п. 4 якого стаж ОСОБА_1 саме на посаді слідчого військової прокуратури Далекосхідного військового округу у період з 15.09.1989 року по 03.12.1991 року, відповідачем було визначено неправильно, а саме - 2 роки 2 місяці 19 днів, тобто без урахування коефіцієнту - один місяць служби за півтора місяці, замість 3 роки 3 місяці 28 днів, а тому, є незаконним і таким, що порушує право позивача на отримання належної щомісячної суддівської грошової винагороди, включаючи вислугу років, що дає право на встановлення щомісячної доплати за таку вислугу, а в наступному - і право на отримання належної йому відповідної суми довічного грошового утримання судді.
Таким чином, враховуючи наведені правові норми та фактичні обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Вищого господарського суду України - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко