Справа № 712/1649/25 Суддя (судді) першої інстанції: Стеценко О.С.
07 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 29 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до рішення Соснівського районного суду міста Черкаси з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову № 2276/М/2024 від 02.12.2024, про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а справу про адміністративне правопорушення закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.
Позов обґрунтовано тим, що жодними доказами наявність адміністративного правопорушення, зазначеного в протоколі № 2276/2024 про адміністративне правопорушення і в оскаржуваній постанові, не підтверджена, що вказує про протиправність спірної постанови.
Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 29 січня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Постанову № 2276/М/2024 від 02.12.2024, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною третьою ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасовано та справу направлено на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 . У іншій частині вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення в частині та прийняти нове рішення, яким справу про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення. В іншій частині - рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що надані відповідачем до суду першої інстанції докази не є належними та достовірними.
На думку скаржника, оскільки він для проходження медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби до відповідача не викликався, жодних направлень не отримував, а повістка про виклик на 02.12.2024 була отримана позивачем лише 30.11.2024 у день примусового виклику до ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказане свідчить про протиправність спірної постанови.
Крім того апелянт звертає увагу на те, що оператор групи обліку офіцерів запасу ІНФОРМАЦІЯ_1 ст. солдат ОСОБА_3 не наділений відповідними повноваженнями на складання протоколу про адміністративне правопорушення, що не було досліджено судом першої інстанції.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2024 ОСОБА_1 надано направлення для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації в особливий період та видано картку обстеження медичного огляду визначення придатності до військової служби від 30.11.2024.
Втім, 30.11.2024 посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 складено акт про те, що 30.11.2024 о 14 год. 00 хв. ОСОБА_1 відмовився від проходження ВЛК в особливий період.
Як наслідок, відносно позивача 30.11.2024 складено протокол про адміністративне правопорушення № 2276/2024, у відповідності до якого 30.11.2024 о 14 год. 00 хв. ОСОБА_1 відмовився від проходження військово-лікарської комісії, та останнього повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 02.12.2024 об 11 год. 00 хв.
Однак, позивачем до вказаного протоколу було надані заперечення відповідно до яких у ОСОБА_1 стався гіпертонічний криз, та він потребує стаціонарного лікування.
У подальшому, постановою № 2276/М/2024 від 02.12.2024 у справі про адміністративне правопорушення накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн, оскільки останній 30.11.2024 о 14 год. 00 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовився від проходження ВЛК, що є порушенням абз. 4 частини першої ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не надано доказів обґрунтованості оскаржуваної постанови, а встановлені недоліки при складенні постанови позбавляють суд можливості перевірити законність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому справу слід надіслати на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Так, статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до частини третьої якої вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно частини першої зазначеної статті порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до абз. 4 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані: проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
У свою чергу, згідно статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов'язаними законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, притягнення до відповідальності за статтею 210-1 КУпАП відбувається саме територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
З матеріалів справи вбачається, що постановою № 2276/М/2024 від 02.12.2024 у справі про адміністративне правопорушення накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн, оскільки останній 30.11.2024 о 14 год. 00 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовився від проходження ВЛК, що є порушенням абз. 4 частини першої ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Тобто, вбачається факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП у зв'язку з порушенням останнім законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Згідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Так, у відповідності до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан.
У свою чергу, Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) закріплює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
У той же час, визначення поняття особливого періоду наведене у законах України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).
Згідно статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Крім того, стаття 1 Закону № 1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За правилами статті 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
У той же час, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (п.1 статті 247 КУпАП).
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Колегія суддів звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
При цьому, за правилами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
До того ж, за приписами частини першої статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як свідчать матеріали справи, відносно позивача 30.11.2024 складено протокол про адміністративне правопорушення № 2276/2024, у відповідності до якого 30.11.2024 о 14 год. 00 хв. ОСОБА_1 відмовився від проходження військово-лікарської комісії, та останнього повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 02.12.2024 об 11 год. 00 хв.
Однак, позивачем до вказаного протоколу було надані заперечення відповідно до яких у ОСОБА_1 стався гіпертонічний криз, та він потребує стаціонарного лікування.
При цьому, згідно повістки № 036852 від 30.11.2024 ОСОБА_1 викликано до ТЦК на 02.12.2024 о 9 год. 00 хв. для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів та проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
У той же час, колегія суддів враховує, що у відповідності до виписки № 23920 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 з 30.11.2024 по 06.12.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Третя Черкаська міська лікарня медичної допомоги», госпіталізований до кардіологічного відділення 30.11.2024 о 15 год. 10 хв.
Крім того, 01.12.2024 о 22 год. 50 хв. позивач на електронну адресу відповідача, надіслав повідомлення про неможливість прибути згідно повістки на 02.12.2024, оскільки знаходиться на стаціонарному лікуванні.
Таким чином, відповідачу було достеменно відомо, що позивача після складання відносно протоколу № 2276/2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності було госпіталізовано до кардіологічного відділення КНП «Третя Черкаська міська лікарня медичної допомоги».
До того ж, позивач повідомив відповідача про те, що він перебуває на стаціонарному лікуванні і не зможе прибути до ТЦК по повістці, що фактично є клопотанням про неможливість розгляду справи за його відсутності.
Відтак, відповідач з метою недопущення порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, мав відкласти розгляд справи у зв'язку з хворобою позивача та призначити новий час для розгляду справи про адміністративне правопорушення, натомість відповідач розглянув справу про адміністративне правопорушення по суті.
Тобто, вказані обставини свідчать про порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, за наслідками якої було винесено спірну постанову, враховуючи вищевказані норми статті 268 КУпАП відповідно до яких справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відтак, у випадку недотримання відповідачем в процесі винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності визначеної КУпАП процедури, вказане свідчить про протиправність оскаржуваної постанови та порушення відповідачем при її винесенні принципу належного урядування.
Приходячи до такого висновку, суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Посилання скаржника на відсутність у оператора групи обліку офіцерів запасу ІНФОРМАЦІЯ_1 ст. солдат ОСОБА_3 відповідних повноважень на складання протоколу про адміністративне правопорушення колегія суддів оцінює критично, оскільки предметом розгляду даної справи є саме постанова № 2276/М/2024 від 02.12.2024, а не протокол.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваної постанови з огляду на порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.
У силу вимог частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи, що зазначені вище недоліки при винесенні оскаржуваної постанови позбавляють суд можливості перевірити законність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому справу слід надіслати на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
Згідно пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 272, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 29 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко