П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/17675/24
Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.,
повний текст судового рішення
складено 23.09.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос Море» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару, картки відмови, -
Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 23.05.2024 року №UA500500/2024/000305/2 та картку відмови №UA500500/2024/000580.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час переміщення товару через митний кордон України декларантом до Одеської митниці подана митна декларація з визначеною декларантом вартістю товару. Однак за результатами митного оформлення митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 23.05.2024 року №UA500500/2024/000305/2 та картку відмови №UA500500/2024/000580. Позивач з даним рішенням не погоджується та вважає його протиправним та таким, що порушує його права та інтереси. Документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст.53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару були відсутні. Подані позивачем (декларантом) документи містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованих товарів, відомості щодо ціни та не містять розбіжностей. Відповідачем неправомірно застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів. У зв'язку із прийняттям оскаржуваного рішення про коригування та картки відмови на позивача було покладено додаткові фінансові зобов'язання у вигляді митних і інших пов'язаних платежів, що призвело до порушення майнових прав позивача.
Ухвалою судді від 18.06.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
04.07.2024 року до суду від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України під час здійснення митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД), було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів. У наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до митниці разом з МД містились розбіжності та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Твердження позивача не відповідає дійсності та є безпідставним, так як рішення про коригування митної вартості товарів складене посадовою особою митного органу відповідно до чинного законодавства України та відповідно до рекомендацій Державної митної служби України; щодо своєї форми - Рішення повністю відповідає Наказу №598 від 24.05.2012 року Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», в графі 33 Рішення детально розписані фактичні обставини справи, наведено належні пояснення щодо розбіжностей в наданих позивачем до митного оформлення документах, наведено повну інформацію щодо джерел, які використовувалися при визначені митної вартості оцінюваних товарів, отриману за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор», та також обґрунтовано позицію митного органу посилаючись на відповідні норми митного законодавства України.
11.07.2024 року до суду від Одеської митниці надішли заперечення на відповідь. У заперечення відповідач зазначає, що відповідь на відзив отримана митницею 05.07.2024 року. Водночас відповідь на відзив від позивача до суду не надходила.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос Море» (04210, м. Київ, проспект Івасюка Володимира, 26А; ЄДРПОУ 42898163) до Одеської митниці (65078, Одеська обл., місто Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, будинок 21А; ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару, картки відмови задоволено. Визнано противоправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 23.05.2024 року №UA500500/2024/000305/2. Визнано противоправною та скасовано картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.05.2024 року №UA500500/2024/000580. Стягнуто з бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос Море» судовий збір в розмірі 6039 грн. (шість тисяч тридцять дев'ять грн.). Стягнуто з бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос Море» витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн. (дві тисячі гривень).
На вказане рішення суду Одеська митниця подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.
31.10.2024 року на адресу суду апеляційної інстанції від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос Море» - Тучкової Лідії Леонідівни надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить залишити рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі № 20/17675/24 без змін, а апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.
Крім того, 14.11.2024 року на адресу суду апеляційної інстанції від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос Море» - Тучкової Лідії Леонідівни також надійшло клопотання про доручення доказів, згідно якого заявник просить стягнути з Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21-А, ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос Море» (04210, місто Київ, проспект Івасюка Володимира, будинок 26-А, ЄДРПОУ 42898163) витрати на правову допомогу у розмірі 12 000,00 грн.; залучити до матеріалів цієї справи копії додаткової угоди №11 від 23.10.2024 року до договору про надання правової допомоги №30/08 від 30.08.2023 року, акту про надання правової допомоги від 11.11.2024 року та виписки по рахунку від 24.10.2024 року.
Також, 21.11.2024 року до суду апеляційної інстанції від представника Одеської митниці - Панчошака Олександра Олександровича надійшло клопотання, згідно якого заявник просить суд, у разі відмови у задоволені апеляційної скарги Одеської митниці - зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі №420/17675/24 за позовом ТОВ «АГРОС МОРЕ» до Одеської митниці.
Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.08.2023 року між компанією «РТ. Awindo International» (Індонезія) (Продавець) та ТОВ «АГРОС МОРЕ» (Покупець) укладений контракт №AII/SO/23/0089REV1.
Відповідно до п.1.1 контракту, продавець продає, а покупець купує такі товари як: продукти харчування (риба та морепродукти морозиві, сушені, копчені, в'ялені, консервовані тощо), а також інші товари продовольчої та промислової групи, що постачаються Продавцем, кількості та за цінами, що вказуються в Інвойсах у міру формування кожної партії вантажу. Сторони Контракту діють і несуть відповідальність у суворій відповідності до нижченаведених умов та вимог.
Відповідно до пункту 3.1 контракту, загальна вартість товарів за Контрактом становить 990 000 (Дев'ятсот дев'яносто тисяч) USD. Ціни вказуються в інвойсах.
На виконання вищевказаного контракту позивач придбав у продавця товар: товар №1 - філе риби мороженної, лоінси Марлина,без шкіри та кісток (Frozen Marlin Loin,Skinless, Boneless, size 2+kg, to 10%glazing, лат. Istiompax Indica) - 543 картонних коробок по 35 кг нетто. Без харчових добавок та приправ, безтеплової та кулінарної обробки, неконсервована. Не в первинній упаковці. Дата виробництва: 02.2024р. Термін придатності: 02.2026р. Торгівельна марка - немає даних. Виробник - PT. AWINDO INTERNATIONAL (526.10.А/В). Країна виробництва - ID. - товар № 2 - філе риби мороженної, лоінси Тунця, без шкіри та кісток (Frozen YellowfinTuna Loin, Skinless, Boneless, size 2+kg, to 10% glazing, лат. Thunnus Albacares) - 142 картонні коробки по 35 кг. нетто. Без харчових добавок та приправ, безтеплової та кулінарної обробки, неконсервована. Не в первинній упаковці. Дата виробництва: 02.2024рТермін придатності: 02.2026р.Торгівельна марка - немає даних. Виробник - PT. AWINDO INTERNATIONAL (526.10.А/В). Країна виробництва - ID.
22.05.2024 року декларантом позивача була подана електронна митна декларація №24UA500500018207U4 (далі «Митна декларація») з метою митного оформлення імпортованого товару за Контрактом.
В графі 31 Митної декларації вказаний опис, маркування та кількість товару. В графі 33 «Код товару» декларантом визначені наступні коди товару: 03048990000, 03048700000, який передбачає в кожному окремому випадку в залежності від коду товару застосування ввізного мита за ставкою 0%, 2% 4%, 5% або 6,5%, або 10% від митної вартості товару та податок на додану вартість 20%.
На підтвердження митної вартості товару та для митного оформлення позивач надав відповідачу пакет документів, передбачений ст.53 Митного кодексу України. Для митного оформлення товарів декларантом подано митному органу:
- сертифікат якості б/н від 07.03.2024 року;
- рахунок-фактура (інвойс) №2024/03/0002 від 07.03.2024 року;
- коносамент №236605114 від 11.03.2024 року;
- автотранспортна накладна б/н від 16.05.2024 року;
- сертифікат про походження товару №0013700/ЈКТ/2024 від 15.03.2024 року;
- контракт №2023/08/0010 від 01.08.2023 року;
- доповнення до внутрішнього договору (контракту) №1 від 01.07.2023 року;
- внутрішній договір складського зберігання №АГР/ТС-1/22 від 01.07.2022 року;
- договір про надання послуг митного брокера №2/ФКС/24 від 01.01.2024 року;
- декларація виробника Б/Н від 07.03.2024 року;
- міжнародний сертифікат №Р8/KI-D1/15.0/II від 07.03.2024 року;
- міжнародний сертифікат №Р8/KI-D1/15.0/II від 07.03.2024 року;
- фото вантажу лоінси Марлина від 22.05.2024 року;
- фото вантажу лоінси тунця від 22.05.2024 року.
На підставі ч.3 статті 53 МКУ, п.2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) копію митної декларації країни відправлення.
Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.
23.05.2023 року позивачем листом №3 надано до митниці документи, які підтверджували правомірність здійснення митного оформлення. Зокрема у зазначеному листі позивач надав довідку б/н від 23.05.2024 року, пакувальний лист №2024/03/0002 від 07.03.2024 року, договір про надання послуг питного брокера №2/ФКС/24 від 01.01.2024 року, прайс-лист б/н від 01.03.2024 року.
Однак, митницею, опрацювавши додатково надані документи та інформацію, викладену у листі ТОВ «АГРОС МОРЕ» від 23.05.2024 року №3 щодо надання додаткових документів і неможливості надання інших документів для підтвердження заявленої митної вартості, декларанта повідомлено, що: 1) декларантом не подані всі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ; 2) надану цінову довідку від 23.05.2024 року б/н митниця не може прийняти до уваги тому, що оцінювач ОСОБА_1 в цій довідці зазначає, що проводить аналіз ринку продажів овочів, тоді, як фактично здійснюється митне оформлення риби.
23.05.2024 року Одеською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000305/2 за митною декларацією та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000580.
За змістом цього рішення про коригування митної вартості, в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів, а саме:
1) пунктом 2.9 зовнішньоекономічного контракту від 01.08.2023 року №2023/08/0010 передбачено або 100% передоплату, або оплату протягом 180 днів від дня отримання товару покупцем, що повинно відображатися в інвойсі на кожну поставку, але у наданому до митного оформлення інвойсі дуже поганої якості (один варіант розмазаний, інший - видно половину і неможливо прочитати інформацію, яка має важливе значення для цілей митного контролю та оформлення) від 07.03.2024 року №2024/03/0002 відсутня інформація щодо умов оплати за товар, і не надані документи щодо оплати, тому не відомо чи здійснено розрахунки за поставлений товар чи ні;
2) відповідно до пп. в) п.1 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, але у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі) відсутні дані про числові значення такої складової митної вартості, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
3) в пункті 2.7 зовнішньоекономічного контракту від 01.08.2023 року №2023/08/0010 в переліку документів, які продавець повинен надати покупцеві, зазначено пакувальний лист, який до митного оформлення не надано;
4) в графі 44 митної декларації під кодом 4207 (договір на надання послуг митного брокера) вказано угоду від 01.01.2024 року №2/ФКС/24, яка не має відношення щодо митного оформлення товару.
За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом у відношенні товарів застосовано резервний метод (метод 2 ґ).
За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить: по товару №1 - 8,8 дол. США/кг. нетто (МД від 15.04.2024 року №UA500110/2024/002323), ніж заявлено декларантом 7,3 дол. США/кг. нетто; по товару №2 - 11,01 дол. США/кг. нетто (МД від 20.09.2023 року №UA100340/2023/324412), ніж заявлено декларантом 6,6 дол. США/кг. нетто.
Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) №24UA500500018461U1 від 24.05.2024 року за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ.
Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 402 599,84 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.
Зважаючи на безпідставну відмову митного органу в розмитнені товару за митною вартістю, визначеною декларантом, та на підставі повного пакету документів для митного оформлення товару, позивач звернувся за судовим захистом із даним позовом.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.
Відповідно до вимог ст.49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МКУ).
Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умовах повної ринкової конкуренції).
Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.
Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.
Відповідно до вимог ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.
При цьому, відповідно до вимог ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п. 1 ч. 5 ст.54 МК України).
Як встановлено вимогами ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з вимогами ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У той же час, відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з вимогами ч.ч.5 та 6 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Згідно з вимогами ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до вимог ч.4 ст.54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з вимогами ч.5 ст.54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).
Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).
Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (далі - Правила №598).
Так прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до вимог ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у випадках визначених даною частиною.
У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року.
Відповідно до вимог ч.1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Частинами 1, 2 ст.64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем як при декларуванні товарів, так і на вимогу митниці, надано всі наявні у нього документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при митному оформленні товару надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару. Колегія суддів не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності, з огляду на наступне.
Щодо зауважень митного органу про те, що у наданому до митного оформлення інвойсі дуже поганої якості (один варіант розмазаний, інший - видно половину і неможливо прочитати інформацію, яка має важливе значення для цілей митного контролю та оформлення) від 07.03.2024 року №2024/03/0002 відсутня інформація щодо умов оплати за товар, і не надані документи щодо оплати, тому невідомо чи здійснено розрахунки за поставлений товар чи ні, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з вимогами п.2.9 контракту №AII/SO/23/0089REV1 від 01.08.2023 року, платежі за цим контрактом здійснюються покупцем у доларах США на умовах банківського переказу на розрахунковий рахунок продавця. Платежі за цим контрактом можуть здійснюватися як за передоплатою, так і протягом 180 днів від дня отримання товару, необхідне зазначено в інвойсі, що відповідає кожній поставці.
Таким чином, сторонами в п.2.9 контракту фактично закріплено обрання післяплати як умови оплати за замовчуванням, якщо інше не передбачено інвойсом.
Колегія суддів зазначає, що умови оплати товару є вільним вибором сторін договору як і умова встановлення передплат, післяплат чи часткових оплат. Умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Ціна договору (вартість товару) визначається за принципом свободи договору, якщо інше не передбачено законом або договором.
Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 17.04.2018 року по справі №815/329/17 та від 26.11.2020 року по справі №540/2455/19.
Щодо зауважень митного органу про те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі) відсутні дані про числові значення такої складової митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.1.1 контракту №AII/SO/23/0089REV1 від 01.08.2023 року, продавець продає, а покупець купує такі товари як: продукти харчування (риба та морепродукти морозиві, сушені, копчені, в'ялені, консервовані тощо), а також інші товари продовольчої та промислової групи, що постачаються продавцем, кількості та за цінами, що вказуються в Інвойсах у міру формування кожної партії вантажу. Сторони контракту діють і несуть відповідальність у суворій відповідності до нижченаведених умов та вимог.
Відповідно до пункту 3.1 контракту, загальна вартість товарів за контрактом становить 990 000 (Дев'ятсот дев'яносто тисяч) USD. Ціни вказуються в інвойсах.
Відповідно до п.2.1 Контракту, умови постачання - СІР, CIF, CFR, CPT, FCA, FOB Клайпеда (Литва), Рені, Чорноморськ, Одеса, Київ (Україна) відповідно до ІНКОТЕРМС - 2010. Датою постачання вважається дата навантаження товару на судно.
Отже, весь товар постачається продавцем у стандартній експортній упаковці, яка забезпечує безпеку та збереження вантажу при завантаженні, розвантаженні та транспортуванні.
В інвойсі №2024/03/0002 від 07.03.2024 року визначено наступні умови поставки: СРТ, Одеса, які також зазначені в графі 20 електронної митної декларації №24UA500500018207U4, поданої декларантом позивача для митного оформлення товару.
Згідно умов CPT за правилами ІНКОТЕРМС-2010 постачальник (продавець) самостійно доставляє вантаж (чи оплачує доставку вантажоперевізником) до певного місця, де відбувається його передача обраному одержувачем вантажоперевізнику. Продавець несе відповідальність за всі витрати пов'язані з транспортуванням товарів, навантаженням (на судно, у вагон) тощо до визначеного місця. Після того, як вантаж вивантажується від перевізника, покупець несе відповідальність за оплату доставки вантажу до бажаного ним пункту призначення.
Згідно з Інкотермс 2010 термін CPT (Carriage Paid To (…named placе of destination) фрахт/перевезення оплачені до (… назва місця призначення) означає, що продавець доставить товар названому перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики втрати чи пошкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. За умовами CPT на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту.
Умови постачання СРТ покладають на продавця обов'язки нести всі витрати й ризики, пов'язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення. Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування.
Таким чином за умовами поставки СРТ витрати на перевезення транспортного засобу покладені на продавця, який здійснював поставку у зв'язку з чим підстав стверджувати, що витрати щодо поставки товару є окремою складовою митної вартості товару, який поставляється на умовах цього базису поставки, немає.
Отже, вартість упаковки товару включена до вартості товару, що документально було підтверджено позивачем при поданні електронної митної декларації №24UA500500018207U4. Таким чином, згідно умов зазначеного контракту, пакування покладається на продавця та при постачанні товару у тарі продавця її вартість включається до ціни товару та не підлягає поверненню чи будь-якої додаткової оплаті.
Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37 «Процедура митної декларації» має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації, поданої декларантом, зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.
З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару, та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
Таким чином, у спірних правовідносинах вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару, а відтак, у інвойсі, пакувальному листі, тощо цілком правомірно не зазначено окремо вартості пакування та тари, оскільки їх вартість входить до вартості товару, є її складовою частиною.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові КАС/ВС від 28.02.2024 року у справі №815/5781/17.
Щодо зауважень митного органу про те, що в пункті 2.7 зовнішньоекономічного контракту від 01.08.2023 року №2023/08/0010 в переліку документів, які продавець повинен надати покупцеві, зазначено пакувальний лист, який до митного оформлення не надано, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідь на повідомлення Одеської митниці про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості позивачем листом від 23.05.2024 року №3 було надано, серед іншого, пакувальний лист №2024/03/0002 від 07.03.2024 року, копія якого наявна в матеріалах справи.
Щодо зауважень митного органу про те, що в графі 44 митної декларації під кодом 4207 (договір на надання послуг митного брокера) вказано угоду від 01.01.2024 № 2/ФКС/24, яка не має відношення щодо митного оформлення товару, колегія суддів зазначає наступне.
Наказом Міністерства фінансів України 30 травня 2012 року № 651 затверджено Порядок заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, який визначає правила заповнення граф митних декларацій (далі - МД) за формою єдиного адміністративного документа (далі - ЄАД), додаткових аркушів до нього (далі - додаткові аркуші), порядок унесення відомостей до доповнення, а також порядок оформлення, розподілу та використання аркушів МД.
Згідно з цим порядком, у графі 44 «Додаткова інформація / Оформлені документи/сертифікати та авторизації» зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення документи:
рахунок або інший документ, що визначає вартість товару;
визначені пунктами 7-9 частини восьмої статті 257 Митного кодексу України;
визначені пунктами 1-11 частини третьої статті 335 Митного кодексу України;
рішення щодо зобов'язуючої інформації відповідно до статті 23 Митного кодексу України;
документи про походження товару відповідно до частини другої статті 43 Митного кодексу України.
Відомості щодо кожного документа зазначаються з нового рядка за такою схемою: код документа згідно з Класифікатором документів, через пробіл - номер документа, дата та (за наявності даних) кінцевий термін його дії.
Якщо документ відсутній у відповідному розділі Класифікатора документів, у декларації зазначається код некласифікованого документа відповідного розділу.
Якщо документу відповідає код некласифікованого документа, перед номером документа зазначається його скорочена назва, яка має дозволяти ідентифікувати документ.
Наказом Міністерства фінансів України 20.09.2012 № 1011 затверджено Класифікатор документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, у розділі 4 «Договори та інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами», якого наявний документ «Договір про надання послуг митного брокера» (код документа 4207).
При цьому у графі 14 декларації 24UA500500018207U4 від 22.05.2024 року зазначено ФОП « ОСОБА_2 ».
В цій графі, згідно з додатком до Порядку від 30 травня 2012 року №651 наводяться відомості про: декларанта, якщо товари декларуються декларантом; уповноважену особу, якщо товари декларуються особою, уповноваженою на це декларантом.
Якщо товари, що переміщуються через митний кордон України іншою особою, декларуються митним брокером, додатково зазначаються серія й номер дозволу на провадження митної брокерської діяльності та дата його видачі.
Вирішуючи спір, судом першої інстанції вірно враховано, що зазначення в графі 44 договору про надання брокерських послуг, відмінного від декларанта, що вказаний у графі 14, само по собі не може слугувати підставою для сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Так, приписи МКУ зобов'язують митний орган у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Однак відповідач жодним чином не пояснює, яким чином зазначення у графі 44 договору про надання брокерський послуг від 01.01.2024 року №2/ФКС/24 могло вплинути на числові значення митної вартості та на неповність та/або недостовірність відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначену митну вартість товарів.
Також колегія суддів враховує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 року у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18), але не виключно.
З урахуванням зазначеного, зауваження митного органу стосовного того, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо цієї складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, є необґрунтованими.
Зазначивши у оскаржуваному рішенні про виявлені розбіжності, митний орган не зазначає яким чином це вплинуло на митну вартість товару та чому це є перешкодою до її визначення за першим методом.
Тобто, за встановленими у цій справі обставинами, суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішенні про коригування митної вартості, які у процедурі митного оформлення є кінцевими та позбавляють декларанта можливості подавати додаткові документи. В той же час у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України.
Такий підхід відповідача суперечить нормам статті 53 МК України, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Натомість, у цій справі декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.10.2020 року у справі № 1.380.2019.000724 (адміністративне провадження №К/9901/25406/19).
Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постанові від 30 квітня 2020 року у справі №820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що витребовуючи перелік документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для митного оформлення позивачем були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Згідно з вимогами ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Як встановлено судом, за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст.64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.
Таким чином, суд першої інстанції вірно вважав, що надані уповноваженою особою позивача для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації).
При цьому суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Під час розгляду справи митний орган не довів належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем неправомірно було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів.
Згідно рішення п. 71 Європейського суду з прав людини у справі «Звежинський проти Польщі» позбавлення майна, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності.
Під час втручання необхідно дотримуватися «справедливої рівноваги» між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A.» та інші проти Бельгії». Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар.
При цьому, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.
Крім цього, згідно п. 17 рішення ЄСПЛ у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Встановлений ст.3 Конституції України, ст.6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Стосовно судових витрат на оплату професійної правничої допомоги під час розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно пунктів 1 частини 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження розрахунку вартості послуг адвоката в розмірі 18 000 грн. до позову додано договір про надання правової допомоги від 30.08.2024 року №30/08, що укладений між позивачем та адвокатом Тучковою Л.Л., додаткову угоду №6 від 27.05.2024 року.
Додатковою угодою сторонами п. 4.1 договору викладено в наступній редакції: «правову допомогу, що надається адвокатом, клієнт оплачує в гривнях протягом 10 днів з дати укладання додаткової угоди до договору в розмірі 18 000 грн.».
Відповідно до платіжної інструкції від 27.05.2024 року №496983787, Товариством сплачено на користь адвоката 18 000 грн. за юридичні послуги за договором від 30.08.2024 року №30/08.
Згідно з вимогами ч.7 ст.134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем у відзиві наведено наступний довід проти заявленої суми. Так, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 18 000 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для позивача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, спів розмірності.
Разом з тим, розмір понесених витрат на правничу допомогу входить до предмету доказування по справі. При цьому, позовні заяви цієї категорії фактично є шаблонними та не потребують значного часу та витрат на їх складання, рівно як і за розглядуваних обставин не потребувало значного часу вивчення судової практики в аналогічних спорах. Так, правовий аналіз судової практики та складання позовної заяви по схожих справах є порівняно типовою роботою, яка не розпочинається спочатку при підготовці наступного позову, а робота із практикою в подальших роботах повторює первісні судові практики. Тобто обсяги роботи при складанні однотипних позовних заяв за аналогічних спірних правовідносин не потребують докладання однакових зусиль та часу у порівнянні із опрацюванням іншої категорії спорів.
При викладених обставинах, дослідивши матеріали даної справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заявлений представником позивача розмір витрат на правову допомогу неспівмірним зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг, ціною позову (позов немайнового характеру) і значенням справи для сторони, та, з урахуванням задоволення позову, вважає достатнім і співмірним розмір витрат правничої допомоги в сумі 2000 грн.
При цьому суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17.
Що ж до клопотання представника позивача про стягнення з Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос Море» судових витрати на оплату професійної правничої допомоги під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 12 000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постановах Верховного Суду від 28.04.2023р. по справі №640/8003/20, від 25.05.2023р. по справі №440/7120/20, від 20.06.2023р. по справі №280/5922/21 викладено правову позицію, згідно якої визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
У постанові Верховного Суду від 17.05.2023р. по справі №560/3073/20 зазначено, що судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Агрос Море» та адвокатом Тучковою Л.Л. було укладено Договір про надання правової допомоги №30/08 від 30.08.2023 року, за умовами якого Адвокат взяв на себе зобов'язання представляти у встановленому порядку інтереси клієнта, зокрема, в Одеському окружному адміністративному суді по справі за адміністративним позовом ТОВ «Агрос Море» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.
23.10.2024 року до вказаного вище Договору про надання правової допомоги сторонами підписано Додаткову угоду №11, якою врегульовано порядок здійснення розрахунків та вказано, що Адвокат представляє у встановленому порядку інтереси клієнта у П'ятому апеляційному адміністративному суді по справі №420/17675/24 за розглядом апеляційної скарги Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року, прийнятим за результатом розгляду адміністративного позову ТОВ «Агрос Море» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці, на виконання умов додаткової угоди №11 до Договору про надання правової допомоги №30/08 від 30.08.2023 року, Адвокат надав клієнту правову допомогу на загальну суму 12 000,00 грн.
В свою чергу, 24.10.2024 року ТОВ «Агрос Море» перерахувало Адвокату 12 000,00 грн. за надання правової допомоги адвоката згідно додаткової угоди №11 від 23.10.2024 року до Договору №30/08 від 30.08.2023 року про надання правової допомоги.
Згідно підписаного сторонами Акту про надання правової допомоги від 11.11.2024 року Адвокат надав ТОВ «Агрос Море» наступну правову допомогу: ознайомлення зі змістом апеляційної скарги Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 року, прийнятим за результатом розгляду адміністративного позову ТОВ «Агрос Море» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці; аналіз чинного законодавства України, судової практики, побудова стратегії захисту прав Клієнта у справі №420/17675/24; консультування Клієнта щодо змісту та аргументів відповідача, викладених у апеляційній скарзі на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 року по справі №420/17675/24 та змісту проекту заперечень на апеляційну скаргу Одеської митниці; підготовка проекту відзиву на апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 року по справі №420/17675/24; підготовка клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи №420/17675/24 у П'ятому апеляційному адміністративному суді. Позивач здійснив 100% оплату витрат на правову допомогу згідно умов договору №30/08 від 30.08.2023 року про надання правової допомоги та додаткової угоди №11 від 23.10.2024 року до договору.
Дослідивши матеріали, надані представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000, 00 грн. письмові докази, а також враховуючи клопотання відповідача щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у справі №420/17675/24, колегія суддів дійшла висновку про неспівмірність заявлених до відшкодування коштів із розглядом даної справи.
Отже, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, колегія суддів вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 3000,00 грн.
До того ж, стягнення витрат у заявленому розмірі не становить надмірний тягар для відповідача.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року - без змін.
Стягнути з Одеської митниці (ЄДРПОУ 44005631 адреса: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос Море» (ЄДРПОУ 42898163, адреса: 04210, місто Київ, проспект Івасюка Володимира, будинок 26-А) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька