справа № 619/8663/24
провадження № 2/619/212/25
іменем України
1 травня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складі: головуючого судді Пруднікової О.В.,
за участю секретаря судового засідання Дєдової Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про припинення права власності, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , в якому просить зобов'язати Департамент реєстрації Харківської міської ради припинити право власності - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на частку з майна, що знаходиться у спільній частковій власності та яке було знищено, а саме: 95/200 часток житлового будинку з надвірними будівлями, житловою площею 82,1 м2, розташованого на земельній ділянці площею 0, 1475 га, кадастровий номер 6322057000:00:001:0271 за адресою: АДРЕСА_1 , для отримання компенсації за Житловим сертифікатом ЖС-08.03.2024-4201 за знищене майно.
У відзиві на позовну заяву представник Департаменту реєстрації Харківської міської ради Зубко А.О. просила в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що 16.10.2024 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради була подана заява від ОСОБА_1 за № 63498073 щодо державної реєстрації припинення права власності на житловий будинок у зв'язку з його припиненням, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Під час розгляду заяви державним реєстратором було встановлено, що право власності на зазначене майно, належить на праві спільної часткової власності за ОСОБА_1 на 95/200 часток житлового будинку на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку з будівлями від 14.04.2004 та ОСОБА_2 на 105/200 часток на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 28.10.2020. Згідно з п. 75 Порядку, для державної реєстрації припинення права власності на закінчений будівництвом об'єкт чи об'єкт будівництва у зв'язку з його знищенням подаються: заява власника (співвласників) закінченого будівництвом об'єкта чи об'єкта незавершеного будівництва, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до Закону України “Про нотаріат». Якщо майно відповідно до закону належить на праві спільної сумісної власності подружжю (колишньому подружжю), заява підписується кожним з подружжя (колишнього подружжя) незалежно від наявності державної реєстрації права власності лише в одного з них. При розгляді заяви та документів в сукупності, відомості реєстру, державним реєстратором було встановлено, що заява про припинення права власності, посвідчена приватним нотаріусом ХМНО Ємельяновою І.Г., р. № 6229, від 16.10.2024 подана за підписом лише одного співвласника ОСОБА_1 , тобто подані документи до заяви не відповідають вимогам Закону та припинення права спільної часткової власності - неможливо, в зв'язку з чим ОСОБА_1 було відмовлено. Таким чином, вказане рішення державного реєстратора є законним та обґрунтованим, прийнятим у межах повноважень та відповідно до норм чинного законодавства України.
У рішенні про відмову в проведенні реєстраційних дій державним реєстратором роз'яснено, що рішення може бути оскаржено до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції або до Харківського окружного адміністративного суду.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, причину неявки суду не повідомила, про місце, дату та час судового засідання повідомлялася належним чином.
У судове засідання представник відповідача - Департаменту реєстрації Харківської міської ради не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.
Третя особа: ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка взаконі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Зокрема ч.1 ст.19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно із п. 1ч. 1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником 95/200 часток житлового будинку з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 14 квітня 2004 року.
Зазначене майно перебуває у спільній частковій власності із ОСОБА_2 , якому належить 105/200 часток житлового будинку.
Внаслідок бойових дій, спричинених військовою агресією Російської Федерації визначене майно, що належить на праві спільної часткової власності позивачу та ОСОБА_2 - 22 червня 2022 року було повністю знищено.
У якості компенсації за знищене (пошкоджене) майно 08.03.2024 позивачу було надано сертифікат ЖС-08.03.2024-4201.
16.10.2024 вона звернулася із заявою про припинення права власності до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, проте їй було відмовлено в проведенні реєстраційних дій № 75674531 від 22 жовтня 2024 року. З даним рішенням позивач не згодна, в зв'язку з чим звернулася до суду з даним позовом.
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація є лише офіційним визнанням права власності, а не підставою його виникнення (постанова ВССУ від 13.06.2012 року №6-54цс12).
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті).
У позовній заяві позивач просить зобов'язати уповноважену особу Департаменту реєстрації Харківської міської ради здійснити державну реєстрацію припинення права власності позивача. При цьому зі змісту позовних вимог вбачається, що предметом спору є правомірність прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про відмову в державній реєстрації припинення права власності на нерухоме майно.
Питання правомірності/неправомірності набуття позивачем права власності або припинення права власності перед судом не порушено.
Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки з огляду на суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у цій справі, спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних відносин діє як суб'єкт владних повноважень.
Зазначене узгоджується також з постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року по справі №520/2834/17.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, суд вважає необхідним закрити провадження за цивільним позовом ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , про припинення права власності у зв'язку з тим, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд роз'яснює, що розгляд зазначеної справи віднесено до компетенції адміністративних судів.
Керуючись ст. 255, 256 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про припинення права власності -закрити.
Роз'яснити ОСОБА_1 право на звернення із зазначеними вимогами в порядку передбаченому КАС України шляхом пред'явлення адміністративного позову.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. В. Пруднікова