Справа № 129/1686/25
Провадження по справі № 1-кс/129/491/2025
07.05.2025 року м. Гайсин
Слідчий суддя Гайсинського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , вивчивши матеріали клопотання (скарги) представника заявника, - адвоката ОСОБА_2 на незаконне позбавлення волі ОСОБА_3 , поданої в порядку ст. 206 КПК України, -
Встановив:
До Гайсинського районного суду Вінницької області через систему «Електронний суд» надійшла підписана електронним цифровим підписом клопотання (скарга) представника заявника, - адвоката ОСОБА_2 на незаконне позбавлення волі ОСОБА_3 , подана в порядку ст. 206 КПК України.
У прохальній частині клопотання (скарги) заявлено наступні вимоги:
1. Невідкладно розглянути клопотання та зобов'язати службових осіб військової частини НОМЕР_1 негайно доставити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
2. Клопотання адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо незаконного утримання останнього, задовольнити.
3. Постановити ухвалу, якою зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 негайно звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться на території військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
4. Клопотання розглянути за участю адвоката ОСОБА_2 в режимі відеоконференції.
На обґрунтування вказаної скарги адвокат вказав, що 16.01.2025 року внесені відомості в ЄРДР та відкрито кримінальне провадження №42025272300000060 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України (надалі за текстом - «Кримінальне провадження»).
Згідно витягу з ЄРДР в межах даного кримінального провадження, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, який прибув на навчання з військової частини НОМЕР_2 до військової частини НОМЕР_3 , солдат ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_2 ) 01.11.2024 року близько 08 год. 30 хвл. в умовах воєнного стану самовільно залишив військову частину та місце знаходження останнього на даний час не відомо. Досудове розслідування здійснюється п'ятим слідчим відділом (з дислокацією у м.Чернігові) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Києві. (копія витягу з ЄРДР кримінального провадження № 42025272300000060 від 16.01.2025 року - додається).
Незважаючи, що ОСОБА_3 , має матір ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є інвалідом 1 групи та потребує додаткового догляду, має батька, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є інвалідом 3 групи та за станом здоров'я не може доглядати за своєю дружиною та має рідну сестру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є інвалідом 2 групи та обмежена до самообслуговування, до пересування та до трудової діяльності, його було мобілізовано із порушенням пункту 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки мав підстави на відстрочку відповідно до пункту 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в підтвердження вищезазначеного до даного клопотання додаються підтверджуючи документи).
Внаслідок погіршенням стану здоров'я батьків, які фактично залишились без догляду, ОСОБА_3 вимушений був залишити військову частину та повернутись за місцем своєї реєстрації, де проживають його батьки з метою здійснення за ними догляд (виписний Епікриз матері від 18.10.2024 р. та виписний Епікриз батька від 25.10.2024 р.- додаються).
16.04.2025 року ОСОБА_3 було затримано ІНФОРМАЦІЯ_5 , де його утримували до 19.04.2025 року.
19.04.2025 року ОСОБА_3 було направлено до військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , де він наразі перебуває та позбавлений можливості у вільному пересуванні.
Станом на 04.05.2025 року відомості про подання органом досудового розслідування клопотання про обрання міри запобіжного заходу стосовно ОСОБА_3 в межах даного кримінального провадження - відсутні.
Отже в межах територіальної юрисдикції Гайсинського районного суду Вінницької області знаходиться ОСОБА_3 , який позбавлений свободи в період з 16.04.2025 року по теперішній за відсутності судового рішення, яке б набрало законної сили й прямо б передбачало позбавлення його свободи з будь-якої іншої правової підстави, що стало підставою для звернення до слідчого судді із даним клопотанням.
Відповідно до ч.2 ст.24 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п'ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення.
Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, призначено кримінальне покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Згідно п. 1 Розділу XIII Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців затвердженого Наказом Міністерства оборони України 03.11.2020 року № 394 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2021 р. за № 38/35660 (надалі за текстом - «Порядок») у КТЗ можуть триматися військовослужбовці, затримані: за вчинення адміністративних правопорушень; за підозрою або в разі вчинення кримінального правопорушення; без документів, до встановлення їх особи.
У КТЗ можуть триматися військовослужбовці, затримані: за підозрою або у разі вчинення кримінального правопорушення,- до передачі їх органам досудового розслідування (строки доставлення визначені статтями 191 та 211 Кримінального процесуального кодексу України), а в разі тримання військовослужбовців на підставі протоколу про затримання, складеного уповноваженою посадовою особою (особою, якій законом надано право здійснювати затримання), слідчим, прокурором до прийняття рішення судом - не більше ніж сімдесят дві години з моменту затримання (п.3 Розділу XIII Порядку).
Відповідно до ч.1 ст. 191 КПК України затримана на підставі ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше тридцяти шести годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу.
Згідно ст. 211 КПК України строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання, який визначається згідно з вимогами статті 209 цього Кодексу. Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.
Відповідно до ч.ч.2-5 ст.206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь- яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе:
1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;
2) неперевищення граничного строку тримання під вартою;
3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.
Відповідно до ст. 208 КПК України передбачено право затримання уповноваженою службовою особою без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, у визначених випадках.
Згідно зі статті 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
Враховуючи викладене, та беручи до уваги, що ОСОБА_3 , який наразі не є Комбатантом з 19.04.2025 року по теперішній насильно утримують та обмежують у вільному пересуванні у військовій частині ВЧ НОМЕР_4 за адресою АДРЕСА_1 свідчить про не законне позбавлення його волі не на підставах і не в порядку встановленому законом, що є грубим порушення прав людини.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Дослідивши вказану скаргу та матеріали додані до неї, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до п.18) ч.1 ст.3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з п.10) ч.1 ст.3 КПК України, кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Так, відповідно до ч.1 ст.24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
З аналізу ст.206 КПК України слідує, що слідчого суддю наділено повноваженнями забезпечити додержання прав особи, за умови тримання такої особи під вартою з порушенням її прав.
Тобто за наявності у слідчого судді даних про незаконне затримання, тримання під вартою, з порушенням прав особи, яка утримується слідчий суддя зобов'язаний діяти за приписом ст.206 КПК України.
Так, частиною 6 ст.206 КПК України якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: 1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; 3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Відповідно до ч.7 ст.206 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі.
Стаття 2 КПК України передбачає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні урегульований Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування має відбуватись з дотриманням певних умов.
Водночас слід зауважити, що відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 на території України введено воєнний стан задля протидії військовослужбовцям російської федерації та на теперішній час продовжено строк проведення загальної мобілізації.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч.2 ст.102, п.1, 17, 20 ч.1 ст.106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022, оголошено про проведення загальної мобілізації.
Відповідно до ст.ст. 64, 65 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У відповідності до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до ч. 1 ст. 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.
Згідно до п. 18 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Частиною 1 статті 306 КПК України встановлено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 - 380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Слідчий суддя відзначає, що законодавець у більшості випадків прямо зазначає, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що здійснює досудове розслідування (ч. 7 ст. 100, ч. 2 ст. 132, ч. 1 ст. 184, ч. 1 ст. 192, ч. 2 ст. 199, ч. 1 ст.201, ч. 3 ст. 244 КПК України), а тому з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК України вірним є застосування зазначеного правила й до розгляду скарг, клопотань, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена процесуальним законом (зокрема ч. 1 ст. 306 КПК України).
Відповідно до ч.1 ст.206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Слідчим суддею встановлено, що відповідно до змісту поданого в порядку ст. 206 КПК України клопотання (скарги) представника заявника, - адвоката ОСОБА_2 на незаконне позбавлення волі ОСОБА_3 , поданої в порядку ст. 206 КПК України, 19.04.2025 року ОСОБА_3 було направлено до військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , де він наразі перебуває та позбавлений можливості у вільному пересуванні.
Разом з тим, за змістом поданого в порядку ст. 206 КПК України клопотання (скарги) представника заявника, - адвоката ОСОБА_2 , військова частина НОМЕР_1 , розташована у населеному пункті, - АДРЕСА_3 , вказане село входило до складу Тростянецького району Вінницької області до 19.07.2020 року - часу ліквідації вказаного району відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів».
На території смт. Тростянець діє Тростянецький районний суд Вінницької області.
Відповідно до п.3-1. Розділ XІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.
За таких обставин, з урахуванням вимог п.3-1. Розділ XІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Гайсинському районному суду Вінницької області за територіальною підсудністю (юрисдикцією) підсудні лише ті справи, правовідносини на які поширюються у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX, тобто в межах адміністративної території Гайсинського району Вінницької області, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX.
З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що клопотання (скарга) представника заявника, - адвоката ОСОБА_2 на незаконне позбавлення волі ОСОБА_3 , поданої в порядку ст. 206 КПК України, не підлягає розгляду у Гайсинському районному суду Вінницької області, оскільки подана з порушенням правил територіальної підсудності.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання (скарга) представника заявника, - адвоката ОСОБА_2 на незаконне позбавлення волі ОСОБА_3 , поданої в порядку ст. 206 КПК України, про виконання загальних обов'язків судді щодо захисту прав людини, належить повернути.
Відповідно до п.2) ч.2 ст.304 КПК України скарга повертається якщо скарга не підлягає розгляду в цьому суді.
Відповідно до ч.6 ст.304 КПК України ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Керуючись ст.ст. 3, 30, 303, 304, 306, 307, 309, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,-
Постановив:
Повернути клопотання (скарги) представника заявника, - адвоката ОСОБА_2 на незаконне позбавлення волі ОСОБА_3 , поданої в порядку ст. 206 КПК України, - адвокату ОСОБА_2 .
Копію ухвали слідчого судді надіслати особі, якою подана скарга.
Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала слідчого судді про повернення скарги може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду у строки, визначені вище.
Слідчий суддя: