Справа № 216/3450/24
провадження 2/216/482/25
іменем України
01 травня 2025 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу у складі:
головуючого - судді Цимбалістенко О.В.,
за участю секретаря Кулініча О.В.
представника позивача: Рубан Л.Л.,
представника позивача: Митрошина С.В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Кривий Ріг в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Садівничого товариства «Садове товариство «БЕРІЗКА» до ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунального підприємства «Кривбасводоканал» про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов'язання звільнити земельну ділянку та відшкодування завданих збитків, -
В провадженні Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом Садівничого товариства «Садове товариство «БЕРІЗКА» до ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунального підприємства «Кривбасводоканал» про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов'язання звільнити земельну ділянку та відшкодування завданих збитків.
Відповідач - ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просив суд усунути перешкоди у користуванні садовою земельною ділянкою № 6, шляхом визнання незаконним рішення загальних зборів від 07 травня 2023 року про виключення ОСОБА_1 з учасників Садівничого товариства «Садове товариство «БЕРІЗКА».
В судовому засіданні 01 травня 2025 року відповідач ОСОБА_1 просив прийняти зустрічну позовну до спільного розгляду з первісним позовом.
Представники позивача Рубан Л.Л. та Митрошин С.В. просили відмовити у прийнятті зустрічної позовної заяви, оскільки було пропущено строк для подання такої заяви, а також дана зустрічна позовна заява має розглядатись в суді іншої юрисдикції.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 підтримав думку представників позивачів.
Розглянувши матеріали позовної заяви та зустрічної позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Відповідно до ч. 3ст. 193 ЦПК України вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Зазначена стаття встановлює окремі умови прийняття до розгляду зустрічного позову, тобто вказує на один із способів захисту відповідача проти пред'явленого до нього позову.
Способами захисту проти позову можуть бути: невизнання позову, заперечення проти нього і зустрічний позов. Зустрічний позов - це активний захист проти позову. Зустрічним позовом є позов первісного відповідача до первісного позивача. Зустрічний позов в залежності від ситуації може бути найбільш дієвим засобом захисту відповідача проти позову, тому що спрямований на повне чи часткове виключення підстав первісного позову.
Таким чином, вирішуючи клопотання про прийняття зустрічного позову суд з'ясовує такі питання: чи виникають позовні вимоги з одних правовідносин, чи можуть вимоги за позовами зараховуватися, чи виключати задоволення зустрічного позову повністю або частково задоволення первісного позову.
Зустрічний позов дозволяє розглянути в одному процесі вимоги обох сторін, що дає можливість заощадити час і сприяє більш швидкому захисту їхніх прав та інтересів, а також запобігає можливості винесення суперечливих і взаємовиключних судових рішень у цивільній справі.
У пунктах 43, 44 постанови від 20 березня 2019 року у справі № 910/2987/18 (провадження № 12-24гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред'явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов'язаності, а й доцільності їх спільного розгляду.
Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись, зокрема, у такому:
- обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах;
- вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись;
- задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов'язаності, а й доцільності їх спільного розгляду (відповідна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 910/2987/18 (провадження № 12-24гс19), у постановах Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 910/18778/20, від 02 червня 2022 року у справі № 922/4409/21).
Отже, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред'явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів). Умовою пред'явлення зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним; взаємопов'язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин.
Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483 цс 19).
Прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених ч. 2 ст. 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним.
Зазначене тлумачення надано у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 522/14499/21, провадження № 61-10754 св 22.
Метою пред'явлення зустрічного позову є спільний розгляд позовів в інтересах процесуальної економії, а в ряді випадків - уникнення постановлення суперечливих судових рішень.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2022 року у справі № 143/346/22, провадження № 61-10815св22.
У даному випадку, предметом первісного позову є:
- зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні СТ «Берізка» земельною ділянкою № НОМЕР_1 , яка належить товариству шляхом зобов'язання звільнити вказану ділянку;
- зобов'язати ОСОБА_1 виконати припис КП «Кривбасводоканал» та привести санітарно=охоронну зону біля ділянки № 6 у відповідність до вимог законодавства та заборонити йому освоювання цієї зони;
- відкшодування завданих збитків.
Предметом зустрічного позову є визнання незаконним рішення загальних зборів від 07 травня 2023 року про виключення ОСОБА_1 з учасників Садівничого товариства «Садове товариство «БЕРІЗКА».
Таким чином судом встановлено, що в первісному та зустрічному позовах різняться зміст вимог та обставини, які підлягають доказуванню, правові підстави і предмет позовів є різними, регулюються різними нормами матеріального права та мають різний предмет доказування.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року № 2 об'єднання в одне провадження з первісним позовом вимог, коли відсутня спільність предмета позову не допускається.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, до юрисдикції загальних судів відносяться справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з ч. 3 ст. 188 Цивільного процесуального кодексу України об'єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.
Згідно з ч. 4 ст. 188 Цивільного процесуального кодексу України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, суди загальної юрисдикції розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність у них спору про право цивільне та суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Стаття 20 ГПК України визначає коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Відповідно господарським судам підвідомчі справи, що виникають із корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.
Як вбачається відповідач ОСОБА_1 , будучи членом СТ «БЕРІЗКА», звернувся до суду з позовними вимогами про усунення перешкоди у користуванні садовою земельною ділянкою № 6, шляхом визнання незаконним рішення загальних зборів від 07 травня 2023 року про виключення ОСОБА_1 з учасників Садівничого товариства «Садове товариство «БЕРІЗКА».
Відповідно до ст. 5 Закону «Про кооперацію», законодавство про кооперацію ґрунтується на нормах Конституції України і ЦК України, цього Закону, інших нормативно-правових актах з питань кооперації .
Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог ГК України, інших законодавчих актів (стаття 94 ГК України).
Формою ведення садівництва згідно зі статтею 35 Земельного кодексу України є садівницькі товариства.
Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 року № 97 затверджено Державний класифікатор України «Класифікація організаційно-правових форм господарювання» (далі - КОПФГ).
У КОПФГ було враховано організаційно-правові форми, передбачені на час його прийняття законодавством, а саме: виробничий, обслуговуючий, споживчий кооператив, громадська організація, а такої форми, як садівниче товариство, передбачено не було.
На сьогодні садове товариство згідно з чинним законодавством України може створюватися у двох організаційно-правових формах: як кооператив і як громадська організація.
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва в межах своїх повноважень надав роз'яснення, зокрема, від 11 жовтня 2004 року № 6978 та від 21 лютого 2006 року № 1339 про порядок реєстрації садівничого (садового) товариства.
21 жовтня 2009 року Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва зробив висновок № 12819, у якому вказав, що садівничі товариства можуть створюватися як об'єднання громадян.
У цих роз'ясненнях визнано, що садівничі товариства є обслуговуючими кооперативами і саме ця організаційно-правова форма більше відповідає меті створення садівничого товариства.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Садівниче товариство «БЕРІЗКА», код ЄДРПОУ 23362545, є юридичною особою, організаційно-правова форма: садівниче товариство, керівником є ОСОБА_3 та Чумаченко О.В. Видом діяльності є комплексне обслуговування об'єктів (основний).
Згідно зі статтею 2 Закону «Про кооперацію» обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворений шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою здійснення ними господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 % від загального обороту кооперативу.
Можна стверджувати, що використання для ведення садівництва, городництва та дачного господарства організаційно-правової форми споживчого або обслуговуючого кооперативу як юридичної особи, утвореної фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування (стаття 1 Закону України «Про кооперацію), відповідає суті вказаної діяльності.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про кооперацію» кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.
У статті 3 вказаного Закону зазначено, що метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.
Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану (статті 6 цього Закону).
Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
У статті 8 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.
Стаття 12 Закону України «Про кооперацію» перераховує основні права члена кооперативу, серед яких: участь у господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб.
У ч. 1 ст. 98 ЦК України, ст. 15 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що загальні збори членів кооперативу мають право приймати рішення з усіх питань діяльності кооперативу, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів товариства.
У статті 16 Закону України «Про кооперацію» вказано, що виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.
Виконавчий орган кооперативу: здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди між кооперативом та іншими особами; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу.
Виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу.
Члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п'ять років.
Порядок обрання або відкликання членів правління та голови кооперативу, а також порядок проведення засідань правління кооперативу та прийняття ним рішень визначаються статутом кооперативу.
За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу статті 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності. Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 ГК України).
Кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).
Відповідно до статті 94 Господарського Кодексу України господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів.
За змістом положень статей 2, 6, 9 цього Закону кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі.
Відповідно до ч.1 ст. 167 ГК України, корпоративні визначаються як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно з ч. 3 ст. 167 ГК України корпоративні відносини визначаються як відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
За змістом наведених норм, корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.
Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.
Аналогічні правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 жовтня 2020 року у справі № 695/2665/16-ц, від 20 січня 2021 року у справі № 187/1626/18.
Отже, оскільки спір стосується реалізації прав членів кооперативу на управління кооперативом, тобто корпоративних за змістом правовідносин, а відповідно до статті 20 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають із корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів, то він підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Частиною третьою статті 194 ЦПК України встановлено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.
Таким чином, об'єднання даних позовів в одне провадження та спільний розгляд вищезазначених позовів є недоцільним, оскільки, позовні вимоги первісного та зустрічного позову ґрунтуються на різних підставах, мають різний предмет та обсяг доказування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги, а також враховуючи те, що зустрічна позовна заява має розглядатись в порядку господарської юрисдикції. суд дійшов висновку про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви та повернення її заявнику.
Керуючись: 186, 260, 261, 351, 353 ЦПК України суд,-
Відмовити у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Садове товариство «БЕРІЗКА» про визнання незаконним рішення загальних зборів про виключення з садового товариства та повернути її заявнику.
Роз'яснити відповідачу його право звернутися з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області.
Копію ухвали про відмову у прийнятті до провадження зустрічної позовної заяви у справі разом із зустрічною позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами повернути відповідачу.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено та виготовлено 06 травня 2025 року
Суддя О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО