П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 320/18396/23
Перша інстанція: суддя Попов В.Ф.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Єщенка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2024р. по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м.Києві, як відокремлений підрозділ ДПС, до ОСОБА_1 про стягнення коштів з платника податків на суму боргу,
У липні 2024р. Головне управління ДПС у м.Києві звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просило:
- прийняти рішення на користь ГУ ДПС у м.Києві, яким стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 589 767,07грн. на користь ГУ ДПС у м.Києві, як відокремленого підрозділу ДПС.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що за ОСОБА_1 рахується податковий борг у розмірі 589 767,07грн.. Контролюючим органом проводилась робота з боржником щодо добровільного погашення податкових зобов'язань, однак вона не мала позитивного результату.
На підставі того, що вказана заборгованість так і не сплачена, податковий орган звернувся в суд із даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2024р. адміністративний позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 589 767,07грн. на користь ГУ ДПС у м.Києві, як відокремленого підрозділу ДПС.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача наявний узгоджений податковий борг, а тому наявні усі законні підстави для його стягнення.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС в Одеській області за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8), як платник податків за основним місцем обліку.
Відповідно до інтегрованої картки платника податків відповідач має податкову заборгованість на загальну суму 589 767,07грн., в тому числі пеня за платежем 18010700 (земельний податок з фізичних осіб) в сумі 32 244,44грн. та за платежем 18010300 (податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості) в сумі 557 522,63грн..
Заборгованість зі сплати земельного податку з фізичних осіб у вигляді пені у розмірі 32 244,44грн. нарахована на підставі пп.129.1.1 п.129.1, п.129.4 ст.129 ПК України.
Заборгованість зі сплати податку на нерухоме майно відмінне земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у сумі 557 522,63грн. нарахована на підставі:
- податкового повідомлення-рішення (форма «Ф») №0029874-5007-1551 від 10.06.2019р. у сумі - 28 451,17грн.;
- податкового повідомлення-рішення (форма «Ф») №0171140-5007-1551 від 10.06.2019р. у сумі - 179 478,38грн;
- податкового повідомлення-рішення (форма «Ф») №0035096-5005-1551 від 17.03.2020р. у сумі - 301 757,98грн.;
- податкового повідомлення-рішення (форма «Ф») №0035097-5005-1551 від 17.03.2020р. у сумі - 47 835,1грн.
У зв'язку із несплатою вказаної заборгованості, податковий орган звернувся в суд із даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність рішення суду першої інстанції, з урахуванням підстав, за якими апелянт пов'язує його протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями п.36.1,36.3 ст.36 ПК України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
За правилами п.38.1 ст.38 ПК України, для платників податків виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
За змістом п.54.1 ст.54, п.56.17, 56.18 ст.56 ПК України, сума грошового зобов'язання та/або пені, самостійно обчислена платником податків та зазначена в податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, вважається узгодженою. Днем узгодження грошового зобов'язання платника податків, визначеного рішенням контролюючого органу, вважається день закінчення процедури адміністративного оскарження, а в разі зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За змістом п.95.1 ст.95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до п.95.3, 95.4 ст.95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Згідно з п.95.2 ст.95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Підпунктом 20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Так, з метою забезпечення погашення податкового боргу відповідачу було вручено податкову вимогу, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. При цьому, самостійно відповідачем так і не сплачено суму заборгованості перед бюджетом.
Що стосується посилань відповідача в апеляційній скарзі про те, що спеціальний строк давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу сплив та такий борг підлягав списанню, то судова колегія зазначає наступне.
Так, приписами п.2 ст.122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Для звернення до адміністративного суду з позовами у спорах за участю суб'єктів владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства та позовами у спорах, що виникають у зв'язку з проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу, встановлюється тримісячний строк з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Апеляційний суд зазначає, що положеннями ст.122 КАС України визначаються наступні види строків звернення, а саме:
- загальний строк звернення до суду з адміністративним позовом (ч.2 ст.122 КАС України), що становить три місяці для суб'єкта владних повноважень, з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог;
- спеціальний строк звернення до суду з адміністративним позовом (ч.3 ст.122 КАС України), яким регламентовано, що строк звернення може вити визначений Кодексом адміністративного судочинства України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, абз.2 ч.2 ст.122 КАС України також передбачено можливість встановлення інших строків звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Судова колегія звертає увагу на те, шо при зверненні суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м.Києві до Одеського окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом про стягнення податкового боргу - застосовується саме спеціальний строк, визначений ст.102 ПК України.
Аналогічна правова позиція висвітлена в практиці Касаційного адміністративного суду, у складі Верховного суду, а саме: у постанові КАС ВС від 23.12.2022р. №140/12235/21 суд зазначив, що: «У постанові від 25 лютого 2020 року у справі №1340//5767/18 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 і пункту 102.4 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку -1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом, проте, норми пункту 102.4 статті 102 ПК України не є такими, що обмежують суду праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно.
Цей висновок Верховного Суду підтриманий у низці постанов. Відповідно, висновок Верховного Суду з питання застосування пункту 102.4 статті 102 ПК України є сформованим і усталеним. Відступу від такого висновку в порядку, встановленому статтею 346 КАС України, здійснено не було і колегія суддів не вважає за необхідне від такого відступити».
Додатково варто зазначити, що в результаті повномасштабного вторгнення РФ на територію України, прийнято Закон України від 15.03.2022р. за №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким зупинено дію п.522 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
У той же час, цим самим Законом України від 15.03.2022р. №2120-ІХ ст.102 ПК України доповнено п.102.9 такого змісту: «На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи". У подальшому до п. 102.9 ст. 102 ПК України були внесені зміни на підставі законів України від 24.03.2022 № 2142-ІХ і від 12.05.2022 № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» такого змісту: "На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом".
Отже, судова колегія вважає, що ГУ ДПС у м.Києві дотримано строк звернення до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення податкового боргу.
Враховуючи вищевказане, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ГУ ДПС у м.Києві, оскільки вказана заборгованість так і не погашено.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У контексті оцінки доводів позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2024р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецька
О.В. Єщенко