П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/1160/25
Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Єщенка О.В.,
Турецької І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Миколаївської міської ради на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025р. про повернення позовної заяви по справі за адміністративним позовом Миколаївської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), про скасування постанови,
У лютому 2025р. Миколаївська міська рада звернулася до суду із позовом до ВПВР УЗПВР у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), у якому просила:
- визнати постанову від 13.01.2025р. №76773712, видану головним державним виконавцем відповідача, про накладення штрафу як таку, що не відповідає вимогам законодавства України;
- скасувати постанову від 13.01.2025 № 76773712, видану головним державним виконавцем відповідача, про накладення штрафу як таку, що не відповідає вимогам законодавства України.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025р. відмовлено у задоволенні заяви Миколаївської міської ради про відкриття провадження у справі №400/1160/25, яка надійшла до Миколаївського окружного адміністративного суду 14.02.2024р..
Позовну заяву Миколаївської міської ради до ВПВР УЗПВР у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), а також додані до неї матеріали повернуто.
Не погодившись із даним судовим рішенням, Миколаївська міська рада подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги, скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Повертаючи адміністративний позов Миколаївської міської ради, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було усунуто недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, а саме: не надано належний доказ про сплату судового збору за подання позовної заяви у даній справі.
Проте, з таким висновком суду не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з'ясування обставин по справі, у зв'язку з чим допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіряючи правомірність та законність ухвали суду про повернення позову Миколаївської міської ради, судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про судовий збір» від 8.07.2011р. за №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
За правилами ст.2 зазначеного Закону платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Об'єкти справляння судового збору визначено ст.3 Закону №3674-VI. Згідно з частиною першою зазначеної статті судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, крім іншого, чи відповідає заява вимогам, встановленим ст.ст.160, 161, 172 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.169 КАС передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З наведеного слідує, що повернення позовної заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ухвалі.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 7.02.2025р. позовну заяву Миколаївської міської ради залишено без руху, у зв'язку із несплатою судового збору за звернення із позовом до суду у розмірі 3 028грн..
Також суд першої інстанції у вищевказаній ухвалі зазначив, що недоліки позовної заяви повинні бути усунені шляхом надання до суду документа, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 3 028грн. у десятиденний строк з моменту отримання даної ухвали суду.
14.02.2025р. судом першої інстанції зареєстрована заява Миколаївської міської ради про виконання вимог ухвали суду від 7.02.2025р., до якої позивачем було додано платіжну інструкцію про сплату судового збору у розмірі 3 028грн..
Однак, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.02.2025р. відмовлено у задоволенні заяви Миколаївської міської ради від 14.02.2025р., а позовну заяву повернуто позивачеві.
Приймаючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що Миколаївська міська рада не має право використовувати як доказ оплати судового збору платіжну інструкцію від 30.01.2025р. №36, оскільки платником відповідно до неї є інша юридична особа (розпорядник бюджетних коштів) - Департамент ЖКГ (код ЄДРПОУ 03365707).
Однак, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія з огляду на таке.
Відповідно до п.47 ч.1 ст.2 БК України розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, довгострокових зобов'язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов'язань у сфері охорони здоров'я, середньострокових зобов'язань за державними контрактами (договорами) щодо закупівлі озброєння, військової техніки, зброї і боєприпасів та здійснення витрат бюджету.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.10 ЗУ «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Статтею 11 ЗУ «Про місцеве самоврядування» передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що Миколаївська міська рада є колегіальним органом місцевої влади. Миколаївською міською радою утворено виконавчі органи міської ради та засновано комунальні підприємства, які у свою чергу підпорядковуються міській рад, та через які остання реалізує свої повноваження у місті Миколаїв.
Колегія суддів зауважує, що факт того, що Миколаївська міська рада не є розпорядником бюджетних коштів підтверджується відомостями з Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів Державної казначейської служби України.
Таким чином, є помилковим висновок суду першої інстанції про те, що будь-який інший розпорядник бюджетних коштів, зокрема виконавчий орган Миколаївської міської ради (департамент, управління тощо), не може оплачувати за рахунок власних бюджетних коштів від імені (для) Миколаївської міської ради будь-які видатки, в тому числі судовий збір.
Отже, під час прийняття оскаржуваної ухвали про повернення позовної заяви, судом першої інстанції не враховано те, що Миколаївська міська рада не є розпорядником бюджетних коштів, а також те, що у платіжній інструкції від 30.01.2025р. №36 у призначенні платежу зазначено «судовий збір, за позовом Миколаївської міської ради».
У постанові від 30.09.2020р. у справі №9901/144/20 Велика Палата Верховного Суду вважала помилковим висновок суду першої інстанції про неможливість прийняття як доказу сплати судового збору за подання позовної заяви платіжного доручення лише у зв'язку із зазначенням у ньому платником іншої особи, а не позивача, без урахування всього змісту цього документа, зокрема, вказівки на призначення відповідного платежу (об'єкта справляння судового збору). Визначальним є факт надходження усієї належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Так, відповідно до ч.2 ст.9 Закону №3674-VI суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.
При цьому, додана позивачем до заяви про виконання вимог ухвали без руху платіжна інструкція за своїм змістом підтверджує сплату судового збору за подання позовної заяви.
Отже, зазначена позовна заява відповідає вимогам ч.3 ст.161 КАС, а ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.169 КАС, постановлена з порушенням процесуальних норм.
ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995р.).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998р.).
Колегія суддів зауважує, що застосовуючи процесуальні норми, суд має керуватися принципом розумності, відповідно до якого застосування цих норм має бути спрямованим на досягнення легітимної мети, уникаючи надмірного формалізму, що може порушувати право особи на доступ до суду.
Натомість, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до обмеження права позивача у доступі до правосуддя, а тому наявні підстави для його скасування та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,320,322,325,328 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради задовольнити.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025р. про повернення позовної заяви скасувати.
Справу за адміністративним позовом Миколаївської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), про скасування постанови направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: О.В. Єщенко
І.О. Турецька