П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/11813/21
Перша інстанція: суддя Птичкіна В.В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Єщенка О.В.,
Турецької І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025р. про повернення заяви заявнику по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2021р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ГУ ПФУ в Миколаївській області, у якому просив:
- визнати протиправною відмову відповідача щодо перерахунку пенсії позивача на підставі наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 6.09.2021р. №9/1/1225 про розмір грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача провести позивачу перерахунок пенсії з 1.04.2019р. позивача на підставі наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 6.09.2021р. №9/1/1225 та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням проведених платежів однією сумою.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2022р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Миколаївській області, що полягає у непроведенні з 1.04.2019р. перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 6.09.2021р. №9/1/1225, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язано ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити з 1.04.2019р. перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 6.09.2021р. №9/1/1225, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та виплатити ОСОБА_1 перераховану пенсію, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні позову в частині зобов'язання виплатити перераховану пенсію однією сумою - відмовлено.
17.02.2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити судовий контроль згідно ст.382 КАС України.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025р. заяву з доданими матеріалами повернуто заявнику.
Не погодившись із даною ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу суду скасувати та встановити судовий контроль.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення поданої скарги без задоволення, а ухвали суду без змін, з наступних підстав.
Повертаючи заяву про встановлення судового контролю заявнику, суд першої інстанції виходив з того, що до заяви не додано доказів її надіслання (надання) іншим учасникам справи, у зв'язку з чим вона не відповідає вимогам ч.1 ст.167 КАС України.
При цьому, суд вказав, що КАС України не містить обов'язку суду щодо надання учасникам справи копій відповідних заяв. Натомість такий обов'язок установлений для учасника справи, який звертається до адміністративного суду із зазначеною заявою.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спірне питання, з огляду на наступні обставини.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із ч.4 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з вимогами ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.1 ст.372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано ст.ст.382 - 382-3 КАС України.
За приписами ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що застосування статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Відповідно до ч.1 ст.167 КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Відповідно до ч.2 ст.167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Аналіз положень ст.167 КАС України свідчить про те, що останні не передбачають можливості суду залишати заяви з процесуальних питань без руху для усунення недоліків. Зі змісту ч.2 ст.167 Кодексу виходить, що вимоги процесуального закону імперативно зобов'язують суд або ж прийняти заяву та здійснити її розгляд, або ж повернути її заявнику.
Разом з тим, ст.167 КАС України не містить заборони повторного звернення з заявою з процесуальних питань у разі її повернення без розгляду. Отже, позивач не позбавлений права на повторне звернення з заявою в порядку ст.382 КАС України.
З матеріалів справи встановлено, що в порушення вимог ч.1 ст.167 КАС України, позивач не надав до суду доказів її надсилання іншим учасникам справи.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення заяви ОСОБА_1 в порядку ст.382 КАС України.
При цьому, судова колегія звертає увагу, що в апеляційній скарзі позивач жодним чином не обґрунтовує підстави правомірності своїх дій та незаконності дій суду при прийнятті спірного рішення.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 312, 316, 325 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025р. про повернення заяви заявнику залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: О.В. Єщенко
І.О. Турецька