П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/36217/24
Головуючий в 1 інстанції: Хлімоненкова М.В.
Дата і місце ухвалення 25.02.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №1861612154 від 15.11.2024 року про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Одеської області № 08-29/7128/2024 від 04.11.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи із 01.01.2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити йому перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 76% від суддівської винагороди 193035.00 гривень на підставі довідки Господарського суду Одеської області № 08-29/7128/2024 від 04.11.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи із 01.01.2024 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апелянт вказував на те, що єдиний порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці врегулюваний нормами ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». При цьому питання перерахунку раніше призначеного щомісячного грошового утримання суддів у відставці врегульовано частиною 4 статті 142 цього Закону, згідно з якою у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Апелянт вважає, що для виконання вимог ч. 4 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відсутня необхідність у додатковому нормативно-правовому акті чи роз'ясненні.
В апеляційній скарзі зазначено, що згідно п. 3 рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020 з 18.02.2020 року визнані неконституційними положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VІІІ. Право на перерахунок довічного грошового утримання суддям у відставці проводиться у разі зміни після 18.02.1010 року розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Як вказує апелянт, про наявність правових підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів що перебувають у процесі ліквідації у місячний строк з дня виникнення таких підстав.
Однак, станом на дату звернення позивача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді передбачені законодавством підстави для перерахунку були відсутні.
Посилаючись на положення Законів України «Про державний бюджет України на 2022 рік», «Про державний бюджет України на 2023 рік», «Про державний бюджет України на 2024 рік», апелянт вказує на те, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102,00 грн., і вказаний розмір залишається незмінним.
Апелянт вказує на те, що змін розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді після 18.02.2020 року не відбувалось, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для перерахунку позивачеві щомісячного довічного грошового утримання судді.
Зважаючи на все вищезазначене, апелянт вважає рішення Одеського окружного адміністративного суду необґрунтованим та незаконним, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 76% грошового утримання (заробітної плати) працюючого на відповідній посаді судді, відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 у справі №420/4497/21, яке набрало законної сили.
04.11.2024 року Господарським судом Одеської області на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 року у справі №420/20839/24, видано позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №08-29/7128/2024, згідно якої суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, станом на 01.01.2024 складає 193 035,00 грн., у тому числі: посадовий оклад 113 550,00 грн, доплата за вислугу років (70%) 79485,00 грн.
У листопаді 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки, виданої 04.11.2024 року Господарським судом Одеської області.
За результатами розгляду за принципом екстериторіальності поданої позивачем заяви Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровської області прийнято рішення №1861612154 від 15.11.2024 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
В обґрунтування підстав для відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області посилалось на відсутність законних підстав для такого перерахунку. Орган Пенсійного фонду зазначив, що за приписами ч.4 ст.142 Закону №1402 перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання здійснюється у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Статтею 135 зазначеного Закону визначено, що розмір посадового окладу судді встановлюється, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. У рішенні зазначено, що з урахуванням статті 58 Конституції України, статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» обставини, які дають право на перерахунок згідно ст.142 Закону №1402 повинні виникнути після 18.02.2020 року. Однак, після 18.02.2020 року збільшення розміру складових суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді не відбулось.
Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області №1861612154 від 15.11.2024 року, та посилаючись на те, що розмір його щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2024 року підлягає перерахунку з урахуванням розміру встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028 грн., позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області №1861612154 від 15.11.2024 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 76% суддівської винагороди, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці у розмірі 193035 грн на підставі довідки Господарського суду Одеської області №08-29/7128/2024 від 04.11.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2024 року, з урахуванням проведених виплат.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для ч задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на наступне:
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
У преамбулі Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Статтею 4 Закону №1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 2 ст. 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини 3 статті 135 Закону № 1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно з частиною 5 статті 135 Закону №1402-VIII, суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
За правилами частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Відповідно до частин 4, 5 статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 р. у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 р. у справі №200/3958/19-а, висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Таким чином, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
В свою чергу, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 р. № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №966-XIV, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Також, у цій статті Закону передбачається, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Аналіз положень Закону №966-XIV свідчить про те, що цим Законом не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».
При цьому судді Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Натомість, відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня - становить 3028 гривні, а працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Слід зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII, в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірному періоді, а також в Закон України від 15.07.1999 №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.
Тому, для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди відсутні законні підстави.
Отже, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.
Аналогічна правова позиція щодо обчислення суддівської винагороди (обрання розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року) викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 р. по справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 р. по справі № 360/503/21.
У постановах від 13.09.2023 року у справі № 240/44080/21, від 13.11.2024 року у справі № 200/1707/24 Верховний Суд зазначив, що Закон № 3460-IX фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.
Закон № 3460-IX не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 та від 22.05.2008 № 10-рп/2008.
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 (3028,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону № 3460-IX, є протиправною.
У довідці господарського суду Одеської області від 04.11.2024 року № 08-29/7128/2024, виданої ОСОБА_1 , розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці розрахований з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн., а не у розмірі 2102 грн., а тому безпідставними є доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про те, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого та відповідно і апеляційного суду не змінився та про те, що не відбулось підвищення суддівської винагороди судді.
Зважаючи на те, що у зв'язку із розрахунком суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028 грн., замість 2102 грн., розмір такої суддівської винагороди збільшився, колегія суддів доходить висновку, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки, господарським судом Одеської області від 04.11.2024 року № 08-29/7128/2024.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність та необґрунтованість рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.11.2024 року за №1861612154 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та наявність підстав для його скасування.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, та не свідчать по неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Частиною 1статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: О.А. Шевчук