П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/31230/24
Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М. Місце ухвалення рішення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Ступакової І.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 155450005440 від 13 серпня 2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 16 липня 1979 року по 07 липня 1980 року у професійному училищі текстильної промисловості при Херсонському ордена Леніна бавовняному комбінаті, період роботи з 25 червня 1997 року по 17 серпня 2006 року в УМВС України в Одеській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 серпня 2024 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 05.08.2024 вона звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії за віком, однак рішенням №155450005440 від 13.08.2024 їй відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з недостатністю страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Позивач вважає, що пенсійним органом протиправно не зараховано до її страхового стажу період навчання з 16 липня 1979 року по 07 липня 1980 року та період роботи з 25 червня 1997 року по 17 серпня 2006 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 155450005440 від 13.08.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області врахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її навчання з 16.07.1979 по 07.07.1980 та роботи з 25.06.1997 по 30.11.2000, 01.08.2004, з 01.12.2004 по 31.12.2004, з 16.02.2005 по 30.06.2005 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 05.08.2024
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В своїй скарзі апелянт вказує, що період навчання з 16.07.1979 по 07.07.1980 згідно диплома № НОМЕР_1 , оскільки зазначене ім'я ОСОБА_2 , не відповідає паспортним даним. Для зарахування необхідно надати уточнюючу довідку про період та форму навчання видану на підставі первинних документів;
період з 03.03.1997 по 30.04.1997 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки виправлення номеру наказу про прийняття на роботу не завірено належним чином. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період роботи видану на підставі первинних документів;
період з 25.06.1997 по 17.08.2006 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки наказ на прийняття записано іншою ручкою, а в довідці № 9/128 від 15.07.2024 наказ відрізняється від того, що зазначено в трудовій. Для зарахування необхідно долучити первинні документи.
Просимо суд врахувати, що позивачу ОСОБА_1 частково страховий стаж з 01.12.2000 зараховано згідно даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Позивач ОСОБА_1 матиме право на пенсійну виплату згідно підтверджуючих документів з 06.07.2027.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 05.08.2024 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із з заявою про призначення пенсії за віком, однак за принципом екстериторіальності заяви про призначення пенсії та документи які були надані позивачем до заяви, передані до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.08.2024 №155450005440 заявнику відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначено, що необхідний страховий стаж становить 31 рік, натомість страховий стаж позивача становить 29 років 07 місяців 02 дні. За доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано: період навчання з 16.07.1979 по 07.07.1980 згідно диплома № НОМЕР_1 , оскільки зазначене ім'я ОСОБА_2 , не відповідає паспортним даним; період з 03.03.1997 по 30.04.1997 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки виправлення номеру наказу про прийняття на роботу не завірено належним чином; період з 25.06.1997 по 17.08.2006 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки наказ на прийняття записано іншою ручкою, а в довідці № 9/128 від 15.07.2024 наказ відрізняється від того, що зазначено в трудовій.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково виходив з того, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням, а тому прийшов до висновку, що період роботи позивача з 25.06.1997 по 30.11.2000, 01.08.2004, з 01.12.2004 по 31.12.2004, з 16.02.2005 по 30.06.2005 слід зарахувати до її страхового стажу.
Водночас вказав, що згідно розрахунку страхового стажу (форма РС-право) ОСОБА_1 зараховано до страхового стажу періоди з 01.12.2000 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.07.2004, з 02.08.2004 по 30.11.2004, з 01.01.2005 по 15.02.2005, з 01.07.2005 по 31.07.2005, з 01.08.2005 по 31.05.2006, з 01.06.2006 по 31.12.2006, тобто спірний період з 25.06.1997 по 17.08.2006 частково зараховано до страхового стажу позивача, а тому прийшов до висновку, що для ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу позивача період її навчання з 16.07.1979 по 07.07.1980 та роботи з 25.06.1997 по 30.11.2000, 01.08.2004, з 01.12.2004 по 31.12.2004, з 16.02.2005 по 30.06.2005 та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України Про недержавне пенсійне забезпечення, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно ст. 5 Закону №1058-IV, він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Пунктом 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться у системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше (абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховуються до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз. 1 ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
За частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя статті 44 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини п'ятої статті 45 Закону №1058-ІV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення(перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Так, зі змісту рішення пенсійного органу вбачається, що страховий стаж позивача становить 29 років 07 місяців 02 дні. За доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано: період навчання з 16.07.1979 по 07.07.1980 згідно диплома № НОМЕР_1 , оскільки зазначене ім'я ОСОБА_2 , не відповідає паспортним даним; період з 03.03.1997 по 30.04.1997 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки виправлення номеру наказу про прийняття на роботу не завірено належним чином; період з 25.06.1997 по 17.08.2006 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки наказ на прийняття записано іншою ручкою, а в довідці № 9/128 від 15.07.2024 наказ відрізняється від того, що зазначено в трудовій.
Щодо не зарахування періоду навчання з 16.07.1979 по 07.07.1980 згідно диплома № НОМЕР_1 , оскільки зазначене ім'я ОСОБА_2 , не відповідає паспортним даним.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В п.8 Порядку № 637 зазначено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Арцизьким РВ УМВС України в Одеській області 17 квітня 1997 року, ім'я позивачки зазначено “ ОСОБА_2 » (українською мовою) та “ ОСОБА_2 » (російською мовою).
Відповідно до наявної копії атестату № НОМЕР_1 виданої 08.07.1980, вбачається навчання " ОСОБА_1 " з 16.07.1979 по 07.07.1980 в Професійному училищі текстильної промисловості м.Херсон.
Водночас, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 навчалась в ПУПП з 16.07.1979 по 07.07.1980.
Суд зауважує, що вказані розбіжності у написанні імені позивачки виникли внаслідок різного написання імені заявниці російською мовою.
Суд враховує ту обставину, що діловодство в радянські часи велося російською мовою, через що могла допускатися плутанина в написанні імен, прізвищ, зокрема при перекладі з російської мови на українську і навпаки.
Отже, дослідивши надані позивачем документи в сукупності, суд встановив, що розбіжності в написанні імені позивачки виникли в наслідок неточностей перекладу з російської мови, яка на момент видання диплому про освіту була основною мовою ділового обороту, на українську мову, яка є державною відповідно до приписів Конституції України.
Крім того, колегія суддів зазначає, що невідповідність в зазначенні імені позивача є формальною неточністю і не є беззаперечним доказом того, що документи в яких зазначено різні варіанти перекладу не можуть належати одній особі.
Крім того, з наданої суду довідки Державного професійно-технічного навчального закладу "Херсонський професійний ліцей зв'язку та поліграфії" від 10.09.2024 №01-21/28/09-02, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно навчалася у Професійному училищі текстильної промисловості м. Херсон з 16.07.1979 за професією "Мотальниця" та 07.07.1980 відрахована у зв'язку із закінченням курсу навчання.
З огляду на наведене, відповідач повинен був врахувати період навчання позивача з 16.07.1979 по 07.07.1980 до її страхового стажу, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Щодо незарахування до страхового стажу позивача період роботи з 25.06.1997 по 17.08.2006 оскільки наказ на прийняття записано іншою ручкою, а в довідці № 9/128 від 15.07.2024 наказ відрізняється від того, що зазначено в трудовій книжці то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Станом на час внесення записів щодо спірних періодів роботи позивача загальний порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 1.5 Інструкції № 58 передбачено, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 58, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 4.1. Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
За п. 2.4 цієї Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно п. 2.6 цієї Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Таким чином, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Виходячи з аналізу наведених норм, колегія суддів приходить до висновку, що відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудової книжки, її облік, зберігання та видачу несуть саме спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідальність та негативні наслідки за порушення при веденні записів у трудову книжку повинні настати саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника.
Аналогічні висновки неодноразово висловлював Верховний Суд у своїх постановах, а саме, у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, у постанові від 11.07.2019 у справі №683/737/17 та у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за віком позивачем була надана трудова книжка, яка у спірний період містить наступні записи, зокрема:
- 25.06.1997 прийнято тимчасово на посаду паспортиста Арцизького МРЕО ГАИ УМВД України в областях (запис №18 на підставі наказу №42 о/с від 25.06.1997);
- 17.08.2006 звільнено за статтею 38 (за власним бажанням) КЗпП України (запис №54 о/с від 16.08.2006).
Згідно довідки Головного управління МВС України в Одеській області №9/128 від 15.07.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно працювала в УМВС України в Одеській області з 25.06.1997 (наказ УМВС України в Одеській області від 03.07.1997 №191 о/с) до 17.08.2006 (наказ УДАІ УМВС України в Одеській області від 16.08.2006 №54 о/с).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що те, що наказ на прийняття записано іншою ручкою, а в довідці № 9/128 від 15.07.2024 наказ відрізняється від того, що зазначено в трудовій книжці не можуть спростовувати факт наявності у позивача страхового стажу у спірний період та це не свідчить про недійсність записів про трудову діяльність особи.
При цьому, внесення записів до трудової книжки різними чорнилами не містять заборони відповідно до Інструкції № 58.
Крім того, колегія суддів також зазначає, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
Отже, визначаючись щодо аргументів апелянта, колегія суддів зауважує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що відповідно до пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Пунктом 4.2 вказаного Порядку передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається значний обсяг прав та обов'язків в органів Пенсійного фонду України при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
При цьому, відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що ним вчинялись відповідні дії щодо здійснення зустрічної перевірки первинних документів для підтвердження спірного періоду роботи позивача.
Згідно ж із висновком Верховного Суду, який викладено у постанові від 04.07.2023 у справі №580/4012/19, витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці (пільговій довідці) відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
За наведених обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Водночас, суд зазначає, що наявність сумнівів у відповідача, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу конституційного права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що сумніви відповідача не можуть спростовувати відомості, наявні у трудовій книжці та позбавити особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового (страхового) стажу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки згідно розрахунку страхового стажу (форма РС-право) ОСОБА_1 зараховано до страхового стажу періоди з 01.12.2000 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.07.2004, з 02.08.2004 по 30.11.2004, з 01.01.2005 по 15.02.2005, з 01.07.2005 по 31.07.2005, з 01.08.2005 по 31.05.2006, з 01.06.2006 по 31.12.2006, тобто спірний період з 25.06.1997 по 17.08.2006 частково зараховано до страхового стажу позивача то для ефективного захисту прав позивача, необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу позивача період її навчання з 16.07.1979 по 07.07.1980 та роботи з 25.06.1997 по 30.11.2000, 01.08.2004, з 01.12.2004 по 31.12.2004, з 16.02.2005 по 30.06.2005 та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р., заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що дана справа у відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України, належить до категорії справ незначної складності, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 06 травня 2025 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова