П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/39486/24
Головуючий в 1 інстанції Стефанов С.О.
Дата і місце ухвалення 13.01.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 р. у справі №420/39486/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи позивача в Центральному райкомі компартії України м. Горлівки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 , до страхового стажу період трудової діяльності з 12.10.1986 року по 06.02.1989 року в Центральному райкомі компартії України м. Горлівки, починаючи з дати звернення до територіальних органів пенсійного фонду України про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, а саме з 06 лютого 2017 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії з 06 лютого 2017 року по теперішній час, врахувавши до страхового стажу позивачу період трудової діяльності з 12.10.1986 року по 06.02.1989 року в Центральному райкомі компартії України м. Горлівки.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025р. позов частково задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 , оформленої листом від 25.10.2024 року №29111-27792/Ш-02/8-1500/24 у зарахуванні до його страхового стажу періоду роботи з 12.10.1986 року по 06.02.1989 року в Центральному райкомі компартії України м. Горлівки.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 12.10.1986 року по 06.02.1989 року в Центральному райкомі компартії України м. Горлівки, відповідно до записів його трудової книжки від 26.08.1974 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про призначення пенсії за віком з дати його звернення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні про те, що підлягають зарахуванню до його страхового стажу період роботи з роботи з 12.10.1986 року по 06.02.1989 року в Центральному райкомі компартії України м. Горлівки, відповідно до записів трудової книжки від 26.08.1974 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначило, що підставою для відмови позивачу у задоволенні заяви про перехід на пенсію за віком стало відсутність у заявника необхідного страхового стажу у зв'язку з не зарахування до останнього періоду трудової діяльності за даними трудової книжки з 12.10.1986 року по 06.02.1989 року в Центральному райкомі компартії України м. Горлівки, оскільки відсутня підстава для звільнення.
Апелянт вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення пенсійний орган діяв на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У жовтні 2024р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
Листом від 25.10.2024р. пенсійний орган відмовив позивачу у задоволенні поданої заяви, посилаючись на відсутність у заявника необхідного страхового стажу, у зв'язку з не зарахуванням до останнього періоду роботи з 12.10.1986 по 06.02.1989 в Центральному райкомі компартії України м. Горлівки, згідно запису в трудовій книжці від 26.08.1974 без номеру, оскільки відсутня підстава для звільнення.
Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції визнав право позивача на зарахування до його загального страхового стажу період роботи в Центральному райкомі компартії України м. Горлівки, згідно даних трудової книжки, у зв'язку з чим зобов'язав відповідача зарахувати останній до його страхового стажу та повторно розглянути подану позивачем заяву.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004р. (далі - Закон №1058-IV).
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст.24 Закону №1058-IV).
Згідно ч. 2, ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію вказаної норми Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993р. №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктами 1 та 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Сторонами у справі не заперечується, що разом із заявою про переведення з пенсії по інвалідністю на пенсію за віком ОСОБА_1 надавав пенсійному органу трудову книжку від 26.08.1974 року, а також архівні довідки Державного архіву Донецької Народної Республіки №820-01-22 від 26.09.2019 року, які підтверджують трудову діяльності позивача у період з 12.10.1986 року по 06.02.1989 року в Центральному райкомі компартії України м. Горлівки.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо права позивача на зарахування до загального страхового стажу періоду роботи в Центральному райкомі компартії України м. Горлівки відповідно до записів трудової книжки.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17.
Крім цього, за правовими висновками Верховного Суду, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд , -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 р.- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач А.В. Бойко
Судді О.А. Шевчук О.В. Єщенко