07 травня 2025 року м. Дніпросправа № 340/994/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року (суддя Р.І. Брегей) у справі № 340/994/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, у якому просила:
- скасувати рішення відповідача від 21.01.2025 року №263040016715 щодо відмови в призначенні пенсії за віком позивачці відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії позивачці від 14.01.2025 року зарахувавши до стражу для обрахунку пенсії періоди роботи з 28.12.1995 року по 30.04.2001 року та з 01.01.2003 року по 19.05.2003 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення пенсійного органу є протиправним, адже позивачка має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 21 січня 2025 року, яким позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на підставі заяви від 14 січня 2025 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії за віком від 14 січня 2025 року, врахувавши правовий висновок суду.
Судом першої інстанції зазначено, що внаслідок невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим і таким, що суперечить основним засадам у сфері соціального захисту. Суд вказав, що особа не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому вона працює.
Суд зробив висновок, що відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивачки два періоди праці.
Відтак, суд вважав, що спірне рішення відповідача від 21.01.2025 року №263040016715 є протиправним та підлягає скасуванню.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, пенсійний орган вказує, що позивачці правомірно не зараховано до страхового стажу період з 28.12.1995 по 30.04.2001 згідно записів трудової книжки, адже остання оформленна з порушеннями. Крім того, позивачці правомірно не зараховано до страхового стажу періоди з 01.07.2000 по 30.04.2001 та з 01.01.2003 по 19.05.2003, оскільки вони не підтверджуються відомостями в Індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Таким чином, скаржник вважає, що страховий стаж позивачки становить 27 років 0 місяців 20 днів, а отже спірне рішення про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком є правомірним.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 14.01.2025 позивачка звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.
У подальшому, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийняло спірне рішення від 21.01.2025 №263040016715, яким позивачці у призначенні пенсії за віком було відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням пенсійного органу, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 цього Порядку в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 цього ж Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей про періоди роботи, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.
Матеріалами справи підтверджено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийняло спірне рішення від 21.01.2025 №263040016715, яким позивачці у призначенні пенсії за віком було відмовлено через відсутність необхідного страхового стажу.
У спірному рішенні пенсійний орган вказав, що страховий стаж позивачки складає 27 років 0 місяців 20 днів. До страхового стажу позивачки не зараховано період з 28.12.1995 по 30.04.2001 згідно записів трудової книжки, адже вона оформлена з порушенням, оскільки відсутнє повне найменування підприємства. Також, до страхового стажу позивачки не зараховано періоди діяльності з 01.07.2000 по 30.04.2001 та з 01.01.2003 по 19.05.2003, адже вони не підтверджуються відомостями в Індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Апеляційний суд зі змісту матеріалів справи встановив, що трудова книжка позивачки НОМЕР_1 містить відомості та підтверджує періоди роботи позивачки з 28.12.1995 по 30.04.2001 та з 01.01.2003 по 19.05.2003, записи про роботу позивачки виконані чітко, зрозуміло, без виправлень, в хронологічному порядку.
Колегія суддів звертає увагу, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивачки її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Також, апеляційний суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Апеляційний суд вважає, що визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Разом з тим, колегія суддів враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 10.02.2021 у справі №805/3362/17-а, відповідно до якої страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язкові сплаті, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює ця особа, страхувальником сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Як підсумок, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що фізичні особи (працівники підприємств, які тимчасово були звільнені від своєчасного виконання обов'язку зі сплати єдиного внеску) не повинні відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а тому наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначені пенсії таким фізичним особам періоду їх роботи.
Таких чином, апеляційний суд вважає, що пенсійний орган протиправно не зарахував до страхового стажу позивачки періоди її роботи з 28.12.1995 по 30.04.2001 та з 01.01.2003 по 19.05.2003. Зворотні доводи скаржника є безпідставними.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне рішення від 21.01.2025 №263040016715 є протиправним та підлягає скасуванню. Натомість, аргументи пенсійного органу про правомірність спірного рішення, свого підтвердження не знайшли.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у справі № 340/994/25 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 07.05.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк