07 травня 2025 року м. Дніпросправа № 280/7430/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року (суддя Бойченко Ю.П., повне судове рішення складено 20 листопада 2024 року) в справі № 280/7430/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відділ ВСП) правопорядку про:
визнання протиправним та скасування пункту 3 наказу (з основної діяльності) від 01 травня 2023 року № 23 «Про виплату премії особовому складу за квітень 2023 року» в частині позбавлення його премії за квітень 2023 року;
зобов'язання нарахувати та виплатити премію за квітень 2023 року в розмірі, встановленому законодавством;
визнання протиправним та скасування пункту 4 наказу від 05 травня 2023 року № 25 «Про виплату додаткової винагороди за квітень 2023 року» в частині позбавлення його додаткової винагороди за квітень 2023 року;
зобов'язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду за квітень 2023 року в розмірі, встановленому законодавством.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 01.05.2023 № 23 “Про виплату премії особовому складу за квітень 2023 року» в частині позбавлення премії за квітень 2023 року молодшого сержанта ОСОБА_1 .
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за квітень 2023 року.
Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 05.05.2023 № 25 “Про виплату додаткової винагороди за квітень 2023 року» в частині позбавлення додаткової винагороди за квітень 2023 року молодшого сержанта ОСОБА_1 .
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду на підставі постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вказує, що позивачем пропущено встановлений законом процесуальний строк звернення до суду, а наведені обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку є такими, що не відповідають дійсності.
Заявлені позивачем позовні вимоги стосуються окремих актів індивідуальної дії, які оскаржуються в частині, що стосується безпосередньо прав позивача, а тому підлягають оскарженню в місячний строк, встановлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Про наслідки порушення військової дисципліни позивач був цілком обізнаним, так само як про щомісячний розмір грошового забезпечення, у тому числі отриманого за квітень 2023 року, та не мав жодних перешкод для з'ясування, яке рішення прийняте або які дії вчинені у зв'язку з порушенням ним військової дисципліни, а тому мав можливість для своєчасного оскарження відповідних рішень командира (начальника), у тому числі враховуючи результати розгляду його справи Жовтневим районним судом м. Запоріжжя.
Зауважує, що безпосереднім командиром згідно зі статтею 35 розділу І частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України за порушення позивачем військової дисципліни (вживання алкоголю під час дії правового режиму воєнного стану) усно доведено про застосування відповідних заходів (у тому числі позбавлення премії).
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 01.05.2023 № 23 “Про виплату премії особовому складу за квітень 2023 року» ОСОБА_1 зменшено розмір премії до 0, підстава: протокол про військове адміністративне правопорушення від 09.04.2023 № ДНЗ-1/3.
Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 05.05.2023 № 25 “Про виплату додаткової винагороди за квітень 2023 року» ОСОБА_1 вирішено не виплачувати додаткову винагороду за квітень 2023 року у зв'язку зі вчиненням дій, які мають ознаки військового адміністративного правопорушення згідно з протоколами про військове адміністративне правопорушення від 09.04.2023 № ДНЗ-1/2, № ДНЗ-1/3 та від 28.04.2023 № ДНЗ-1/4.
Судом першої інстанції зазначено, що прийняття оскаржуваних наказів обумовлене перебуванням позивача 09.04.2023 у стані алкогольного сп'яніння, про що складено протоколи про адміністративне військове правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Постановою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 23.06.2023 у справі № 331/2517/23, яка набрала законної сили 03.07.2023, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ознаками ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постановою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 23.06.2023 у справі № 331/2517/23 встановлено, зокрема, наступне: “…Як встановлено протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 розпивав алкогольні напої не за місцем несення служби, згідно письмових пояснень останнього він перебував в гостях у друга після добового наряду. Тобто ОСОБА_1 на час вживання алкогольних напоїв не виконував свої службові обов'язки та не знаходився за місцем несення служби. …».
Врахувавши, що алкогольні напої позивач вживав, не виконуючи свої службові обов'язки та не знаходячись за місцем несення служби, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність законодавчих підстав для невиплати позивачу премії та додаткової винагороди за квітень 2023 року, тому визнав протиправними та скасував наказ від 01.05.2023 № 23 “Про виплату премії особовому складу за квітень 2023 року» в частині позбавлення премії за квітень 2023 року позивача та наказ від 05.05.2023 № 25 «Про виплату додаткової винагороди на квітень 2023 року» в частині позбавлення позивача додаткової винагороди за квітень 2023 року, а також вважав, що зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію та додаткову винагороду за квітень 2023 року забезпечить ефективне відновлення прав позивача.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги щодо зобов'язання виплатити премію та додаткову винагороду “в розмірі встановленому законодавством», оскільки їх обчислення віднесене до дискреційних повноважень відповідача.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить службу у складі ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 01 травня 2023 року № 23 «Про виплату премії особовому складу за квітень 2023 року» ОСОБА_1 зменшено розмір премії до 0, підстава: протокол про військове адміністративне правопорушення від 09 квітня 2023 року № ДНЗ-1/3.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 05 травня 2023 року № 25 «Про виплату додаткової винагороди за квітень 2023 року» ОСОБА_1 вирішено не виплачувати додаткову винагороду за квітень 2023 року у зв'язку зі вчиненням дій, які мають ознаки військового адміністративного правопорушення згідно з протоколами про військове адміністративне правопорушення від 09.04.2023 № ДНЗ-1/2, № ДНЗ-1/3 та від 28.04.2023 № ДНЗ-1/4.
Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2023 року у справі № 331/2517/23, яка набрала законної сили 03 липня 2023 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ознаками ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Спірним під час апеляційного перегляду справи є виключно питання дотримання позивачем строку звернення до суду.
Позивачем в межах цього позову оскаржуються накази від 01 травня 2023 року № 23 «Про виплату премії особовому складу за квітень 2023 року» та від 05 травня 2023 року № 25 «Про виплату додаткової винагороди за квітень 2023 року».
З цим позовом позивач звернувся до суду першої інстанції 08 серпня 2024 року.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року визнано поважними підстави, вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду, та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою.
Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За змістом частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За змістом пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду може мати місце тільки при встановленні обставин щодо початку перебігу строку звернення до суду, зокрема, обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; та з'ясування причин пропуску цього строку.
Судом встановлено, що позивачем оскаржувані накази про позбавлення премії та додаткової винагороди отримані засобами поштового зв'язку на адвокатський запит 08 липня 2024 року, з цим позовом позивач звернувся до суду 08 серпня 2024 року.
Апелянт зауважує, що відносно позивача проводилось службове розслідування, за результатами якого видано наказ від 17 квітня 2023 року № 21 «Про підсумки службового розслідування», яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, з яким позивача ознайомлено.
Проте, виходячи зі змісту наказів від 01 травня 2023 року № 23 «Про виплату премії особовому складу за квітень 2023 року» та від 05 травня 2023 року № 25 «Про виплату додаткової винагороди за квітень 2023 року», наказ № 21 від 17 квітня 2023 року не був підставою для прийняття оскаржуваних у цій справі наказів, тому суд першої інстанції вірно не врахував факт ознайомлення позивача із наказом 17 квітня 2023 року № 21.
Також суд відхиляє доводи апелянта стосовно того, що позивач, отримуючи грошове забезпечення за квітень 2023 року, знав про його розмір, зокрема, про невиплату йому премії та додаткової винагороди, тобто був обізнаний про позбавлення його премії та додаткової винагороди.
З цього питання суд зазначає наступне.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут).
Відповідно до статті 26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут), згідно зі статтею 5 якого стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
В силу статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Так, на військовослужбовців можуть бути накладені дисциплінарні стягнення у вигляді, зокрема, догани (пункт б) статті 48 Дисциплінарного статуту).
На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. (стаття 83 Дисциплінарного статуту).
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - Порядок №260).
За положенням пункту 2 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Згідно з пунктом 3 розділу XVI Порядку № 260 виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків.
Пунктом 5 розділу XVI Порядку № 260 передбачено, що військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються у випадку, зокрема, за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Отже, преміювання здійснюється на підставі наказів командира військової частини.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року ухвалена постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова №168).
Абзацом першим пункту 1 постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, Міністром оборони України телеграмою від 25 березня 2022 року №248/1298 доведено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн. або 30000,00 грн. не включаються ті військовослужбовці, які (зокрема) перебували у стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння, - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення (п. 10).
Міністром оборони України 23 червня 2022 року надано окреме доручення від №912/з/29, згідно із підпунктом 9.8 пункту 9 якого до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які, зокрема, вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння, - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
Тобто виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командира військової частини.
Таким чином, виплата військовослужбовцю премії та додаткової винагороди оформлюється наказом, відповідно, не ознайомлення військовослужбовця із наказом про невиплату йому премії та додаткової винагороди свідчить про необізнаність особи із самим фактом та підставами, за якими таку особу позбавили цих виплат.
Зважаючи на приведені обставини, суд вказує, що порушення порядку ознайомлення позивача із наказами, а саме не ознайомлення із наказами, мають безпосереднє значення для забезпечення права позивача на доступ до суду з метою оскарження цих наказів.
Відповідно, суд доходить до висновку, що оскільки позивач фактично ознайомлений із наказами тільки 08 липня 2024 року, а з цим позовом звернувся до суду 08 серпня 2024 року, то позивачем не пропущено строк звернення до суду, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відтак, відсутні підстави для висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Суд звертає увагу, що відповідачем в апеляційній скарзі заявлено вимоги про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, тоді як доводи апеляційної скарги зводяться виключно до пропуску позивачем строку звернення до суду та відсутності підстав для його поновлення.
Тому судом не надається оцінка висновку суду першої інстанції по суті правовідносин, що були спірними в цій справі.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року в справі № 280/7430/24 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року в справі № 280/7430/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 07 травня 2025 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 07 травня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов