Справа № 191/4457/24
Провадження № 2/191/1567/24
Іменем України
02 травня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Твердохліб А.В.
за участю секретаря - Яришевої Н.В.
згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши в порядку спрощеного провадження, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 уклав з АТ «Таскомбанк» договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №002/10185856-SP від 11.05.2021, підписанням якого акцептував публічну пропозицію банку, розміщену на його вебсайті та беззастережно приєднався до умов Договору. На підставі договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на строк 365 днів, який автоматично пролонгується.
28.02.2024 між ТОВ «Таскомбанк» і ТОВ «ЄАПБ» укладено договір факторингу, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача на суму 33673,67 грн, з яких: 15963,02 грн загальна заборгованість по тілу кредиту, 17710,65 грн. загальна заборгованість по відсоткам. З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювались нарахування жодних штрафних санкцій. Відповідач не виконав свого обов'язку за договором, має заборгованість перед позивачем на вказану суму, яку просить стягнути на свою користь.
24.09.2024 року позов надійшов до суду.
Ухвалою від 30.09.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явились, про дату та час розгляду справи повідомлені своєчасно. В позові зазначено про розгляд справи за відсутністю представника позивача.
Відповідач, будучи повідомленим належним чином про день та час розгляду справи, до судового засідання не з'явився.
Згідно умов та порядку, визначених ст.ст. 280, 281 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення.
У зв'язку із неявкою сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження укладання кредитного договору надано копію заяви від 11.05.2021 року №349215 про приєднання до частини 1 Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbsnk» (а.с.6).
Відповідно до заяви ОСОБА_1 підтвердив, що перед підписанням цієї заяви він ознайомився з Публічною пропозицією з додатками, в т.ч частиною 1 Публічної пропозиції, що розміщена на сайті банку ІНФОРМАЦІЯ_1 та Лендинговій сторінці https://sportbank.com.ua, посилання на примірники якої, разом з додатками відповідач отримав в мобільному додатку «Sportbank», і з якою він ознайомлений, повністю згоден, зміст розуміє, положень якої зобов'язався неухильно дотримуватися.
Згідно з п.3 заяви про приєднання відповідач визнав, що всі правочини (у тому числі, але не виключно заяви на відкриття рахунків договори, угоди про отримання споживчого кредиту, угоди про розміщення вкладів, інші заяви, договори, угоди, листи, повідомлення, розрахункові документи, тощо) при здійсненні електронної взаємодії з банком через мобільний додаток можуть вчинятися ним з використанням (накладенням, створенням) удосконаленого електронного підпису.
Для створення удосконаленого електронного підпису відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем (зазначеним у змісті заяви-анкети).
Згідно Довідки АТ «ТАСКОМБАНК» №26523/47.5 від 26.08.2024 року, ОСОБА_1 з 11 травня 2021 року є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий до заяви-анкети №349215 з номером кредитного договору №002/10185856-SP (а.с.7).
З заяви від 11.05.2021 року та довідки від 26.08.2024 року суд встановив, що відповідач має поточний рахунок у АТ «ТАКСОБАНК» у гривні № НОМЕР_1 та відкриту картку. Проте сам кредитний договір № 002/10185856-SP від 11.05.2021 року, на який є посилання у довідці суду не надано.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ТАСКОМБАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Оскільки банківські послуги не обмежуються наданням кредитів, відповідачем підписано анкету-заяву про приєднання до Публічної пропозиції на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту Sportbank. Однак тексту такої Публічної пропозиції, в редакції станом на дату укладення договору позивачем не надано, тому не можна однозначно визначити на яких умовах укладено договір між сторонами. Про такі обставин в позовній заяві не зазначено.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит)позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Враховуючи викладене, відповідно до вимог закону, в заяві щодо приєднання до Публічної пропозиції повинні бути зазначені істотні умови договору, насамперед, встановлений сторонами ліміт кредитування або розмір грошових коштів, які надано позичальнику та зараховано на картковий рахунок.
Як доказ наявності заборгованості позивачем надано розрахунок заборгованості за період з 28.02.2024 по 31.07.2024 року, що станом на 31.07.2024 року складає 33673,67 гривень, з яких заборгованість по тілу кредиту 15963,02 гривень, заборгованість по відсоткам 17710,65 гривень. В даному розрахунку мається посилання на кредитний договір № 002/10185856-SP, який суду не надано.
Довідка про наявність рахунку та розрахунок заборгованості самі по собі не можуть бути підтвердженням укладання кредитного договору відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, відсутня можливість встановити наявність необхідних умов кредитного договору, проте, як передбачено цивільним законодавством, саме за порушення умов кредитного договору (зобов'язання) настає відповідальність у вигляді процентів, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
28.02.2024 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №НІ/11/15-Ф, на підставі якого до останнього перейшло право грошової вимоги до боржників, зазначених в Реєстрі боржників.
Надана копія договору факторингу не містить всіх аркушів договору, що не дозволяє суд встановити його відповідність Главі 73 ЦК України.
У копії витягу з Реєстру Прав Вимог до договору факторингу № НІ/11/15-Ф від 28.02.2024 року вказано, що за договором №002/10185856-SР від 11.05.2021 ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 33673,67 грн.
Як суд вже зазначав, позивачем не надано до матеріалів цивільної справи копії кредитного договору №002/10185856-SР від 11.05.2021 р, на який позивач посилається як на підставу виникнення кредитних відносин з відповідачем.
Суд зазначає, що доказів на підтвердження факту перерахування кредитних коштів та отримання їх відповідачем, згідно вказаного кредитного договору, позивачем надано не було.
Суд наголошує на тому, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є, саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не були надані докази на підтвердження зарахування кредитних коштів на банківські рахунки відповідача (реквізити банківської платіжної картки), виписки по рахунку тощо.
Суд зазначає, що обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
У своїй позовній заяві ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просило розглянути справу у їх відсутність, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій.
Доданий до позовної заяви роздрукований розрахунок заборгованості за кредитним договором, який складений представником позивача, як на підставу задоволення позовних вимог, є безпідставним, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, які б дозволили суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит та чи укладався взагалі кредитний договір.
У зв'язку із недоведенням позивачем факту перерахування відповідачу кредитних коштів з метою доведення виконання умов договору про надання кредиту, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, суд не знаходить правових підстав для стягнення на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та відсотками.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6ст. 81 ЦПК України).
Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог свідчить про їх недоведеність та необґрунтованість, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях та є підставою для відмови у задоволенні цих позовних вимог.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
У зв'язку з тим, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514, 525, 526, 530, 610, 611, 1049, 1050 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст.7, 12, 13,76-81, 89,141,247,263-265, 274, 279, 280, 282 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. В. Твердохліб