07 травня 2025 р. Справа № 440/12608/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 року (ухвалене суддею К.І. Клочко) по справі № 440/12608/24
за позовом ОСОБА_1
до Державної казначейської служби України
про стягнення штрафних санкцій,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просив суд стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань три відсотків річних за період з 29.09.2020 р. по 19.10.2024 р. в розмірі 13415 грн. 00 коп. та інфляційне збільшення суми матеріальної шкоди за той же період у розмірі 64446 грн. 54 коп., а всього - 77861 грн. 54 коп.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 в справі № 440/12608/24 частково задоволено адміністративний позов.
Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 12421,05 грн. інфляційних витрат, що виникли внаслідок невиконання Державною казначейською службою України у період з 21.05.2021 р. по 09.01.2022 р. та з 27.01.2024 р. по 19.10.2024 р. судового рішення від 11.09.2020 р. у справі № 440/4628/19, та 4513,33 грн. трьох відсотків річних від простроченої суми виплати за цей же період.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 р., ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який підлягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Натомість, спір у цій справі виник внаслідок тривалого (на думку позивача) невиконання судового рішення про відшкодування шкоди. Казначейство є органом виконання рішень, однак не є боржником у розумінні статті 625 ЦК України. Отже, позовні вимоги про стягнення з Казначейства індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми відповідно до статті 625 ЦК України є безпідставними та не можуть підлягати задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги відповідача підлягають задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 р. в справі №440/4628/19 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2020 р. в справі № 440/4628/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 р. в справі № 440/4628/19 скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504030 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану Законом, що визнаний неконституційним, у розмірі 110205,03 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
29.09.2020 р. Полтавським окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист №440/4628/19 про стягнення з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504030 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану Законом, що визнаний неконституційним, у розмірі 110205,03 грн.
06.10.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до Державної казначейської служби України із заявою щодо відшкодування 110205,03 грн. шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.
Листом № 5-11/20405 від 13.11.2020 р. Державна казначейська служба України повідомила ОСОБА_1 про те, що законодавством не визначено джерело та порядок відшкодування шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним, а тому після встановлення в законі про Державний бюджет України відповідних бюджетних призначень казначейство здійснить відповідні заходи по виконання виконавчого листа по справі №440/4628/19.
Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо виконання виконавчого листа Полтавського окружного адміністративного суду по справі №440/4628/19 від 29.09.2020 р. про стягнення з Державного бюджету України матеріальної шкоди у розмірі 110205,03 грн., позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив, зокрема, з наявності підстав для стягнення з Державної казначейської служби України інфляційних витрат у розмірі 12421,05 грн., що виникли внаслідок невиконання Державною казначейською службою України у період з 21.05.2021 р. по 09.01.2022 р. та з 27.01.2024 р. по 19.10.2024 р. судового рішення від 11.09.2020 р. у справі № 440/4628/19, та 4513,33 грн. трьох відсотків річних від простроченої суми виплати за цей же період.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги відповідача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону № 1404-VІІІ, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 р. № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI), держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Згідно зі ст. 3 Закону № 4901-VI, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом № 1404-VІІІ, із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону № 4901-VI, у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 (далі - Порядок № 845).
Відповідно до п. 2 Порядку № 845, безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Згідно із п. 3 Порядку № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Відповідно до п. 6 Порядку № 845, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв'язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім'я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).
Пунктом 35 Порядку № 845 визначено, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації):
1) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду;
2) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень;
3) шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності;
4) різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні;
5) шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.
Згідно із п. 47 Порядку №845, безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.
У разі коли у виконавчих документах, які надійшли до Казначейства, визначено боржником Кабінет Міністрів України, у якого відсутні рахунки в Казначействі, безспірне списання коштів здійснюється Казначейством за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до абз. 1, 2 п. 48 Порядку №845, для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.
Згідно із п. 49 Порядку №845, у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.
Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.
Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.
Відповідно до п. 50 Порядку №845, компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується за заявами стягувачів: Казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.
Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів за черговістю надходження таких заяв стягувачів та після погашення заборгованості за рішеннями суду відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Таким чином, після виконання рішення суду, що передбачає стягнення коштів з держави, проведення перерахування таких на рахунок стягувача, голова ДКС України повинен прийняти рішення про виплату компенсації, розрахунок якої проводиться виходячи з дати надходження виконавчих документів та дати перерахування коштів, на їх виконання.
Судовим розглядом встановлено, що 06.10.2020 р. позивач звернувся із заявою до Державної казначейської служби України про виконання рішення суду по справі №440/4628/19.
13.11.2020 р. листом № 5-11/20405 Державна казначейська служба України повідомила позивача про те, що законодавством не визначено джерело та порядок відшкодування шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним, а тому після встановлення в законі про Державний бюджет України відповідних бюджетних призначень казначейство здійснить відповідні заходи по виконання виконавчого листа по справі №440/4628/19.
11.01.2021 р. та 20.01.2021 р. позивач знову звернувся до Державної казначейської служби України з заявами щодо виконання виконавчого листа по справі № 440/4628/19 про відшкодування 110205,03 грн. шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.
12.02.2021 р. листом № 5-11-11/3434 Державна казначейська служба України повідомила позивача про те, що станом на сьогоднішній день законодавством не визнане джерело та порядок відшкодування шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним. Після встановлення у законі про Державний бюджет України відповідних бюджетних призначень Казначейство здійснить заходи по виконанню виконавчого листа, виданого 29.09.2020 Полтавським окружним адміністративним судом по справі № 440/4628/19 про стягнення на користь позивача 110205,03 грн.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на теперішній час позивачу матеріальну шкоду, завдану законом, що визнаний неконституційним, у розмірі 110205,03 грн. на підставі рішення по справі №440/4628/19 не виплачено, а тому відсутні підстави для стягнення в відповідача інфляційні втрати та три відсотки річних за порушення строку виконання грошового зобов'язання.
Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Підставою застосування, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
За змістом статей 524, 533 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2023 р. у справі №420/2411/19 сформувала правий висновок, відповідно до якого, у разі неналежного виконання (прострочення) державою підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням її грошового зобов'язання перед кредитором до правовідносин щодо прострочення виконання грошового зобов'язання слід застосовувати приписи частини 2 статті 625 ЦК України.
При цьому, інфляційні втрати та три відсотки річних за прострочення виконання судового рішення можуть бути заявлені до стягнення з наступного дня після спливу трьох місяців від пред'явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа (частина четверта статті 3 Закону № 4901-VI) включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає передчасним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 12421,05 грн. інфляційних витрат, що виникли внаслідок невиконання Державною казначейською службою України у період з 21.05.2021 р. по 09.01.2022 р. та з 27.01.2024 р. по 19.10.2024 р. судового рішення від 11.09.2020 р. у справі № 440/4628/19, та 4513,33 грн. трьох відсотків річних від простроченої суми виплати за цей же період, оскільки рішення по справі № 440/4628/19 ще не виконано.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача інфляційних витрат та трьох відсотків річних від простроченої суми виплати, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про їх задоволення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 р. в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в скасованій частині постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 р. залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 по справі № 440/12608/24 - скасувати в частині задоволення позовних вимог.
Ухвалити в скасованій частині постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 р. в справі № 440/12608/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін