07 травня 2025 р.Справа № 624/1179/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 31.03.2025, головуючий суддя І інстанції: Богачова Т.В., вул. Миру, 26, смт. Кегичівка, Кегичівський, Харківська, 64003, по справі № 624/1179/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся до Кегичівського районного суду Харківської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 №794 від 09.12.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 31.03.2025 в позові відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 31.03.2025 та прийняти постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що 04 грудня 2024 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 за оформленням відстрочки від призову. Тобто фактично перевірка персональних даних здійснювалась 04 грудня 2024 року, але протокол було складено 09 грудня 2024 року. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 120 від 09 грудня 2024, складеним головним спеціалістом відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 , службовцем ЗСУ ОСОБА_3 , 09 грудня 2024 року під час перевірки документів у ІНФОРМАЦІЯ_2 відомостей (персональних даних) узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію військовозобов'язаним ОСОБА_1 абзацу 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 11.04.2024 №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набув чинності 18.05.2024. Вказано, що солдат запасу ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , в особливий період, в порушення вимог абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзацу 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону №3633-ІХ, абзацу 2 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не уточнив протягом 60 днів з для набрання чинності Законом №3633-ІХ свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Тобто, на думку позивача, протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 датується від 09 грудня 2024 року, хоча фактично сама перевірка відбулась 04 грудня 2025 року. Також, відповідно до наявного військово-облікового документу з мобільного додатку "РЕЗЕРВ +" ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Категорія обліку "військовозобов'язаний", дійсний до 03.12.2025 року. Номер в реєстрі "ОБЕРІГ" 310720201455692200017 де вказано що дані уточнено 03.12.2024 року. Зазначає також, що відповідачу було достеменно відомо про те, що ОСОБА_1 на підставі п.4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Посилається на примітку до ст. 210 КУпАП в котрій зазначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 308 КАС України та керуючись ст. 229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Кегичівським РВ УМВС України в Харківській області від 29.10.1998.
Як вбачається із записів, в зв'язку з відсутністю чистих бланків військових квитків, ОСОБА_1 був документований тимчасовим посвідченням, в якому також зазначено, що 08.09.2017 позивача було визнано непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час за ст. 23 б гр. ІІ Розкладу хвороб 2008р. № 402. 22.11.2022 комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 визнаний придатним до військової служби.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Кегичівської селищної ради № 105 від 30.03.2023 «Про встановлення опіки та призначення опікуна над дитиною, позбавленою батьківського піклування» ОСОБА_1 був призначений опікуном над дитиною, позбавленою батьківського піклування ОСОБА_4 .
Згідно з рішенням виконавчого комітету Кегичівської селищної ради № 606 від 23.04.2024 «Про встановлення піклування та призначення піклувальника над дитиною-сиротою» ОСОБА_1 був призначений піклувальником над дитиною-сиротою ОСОБА_5 , з 01 травня 2024 року.
Також встановлено, що 09.12.2024 стосовно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 120, в якому вказано, що 09.12.2024 о 09:50 год під час перевірки даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було встановлено, що ОСОБА_1 не уточнив свої військово-облікові дані протягом 60 днів відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024р. № 3633-ІХ, п. 22.3 Порядку призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затверджений постановою КМУ №560 від 15.05.2024. Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинену під час особливого періоду, чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
В графі «пояснення та зауваження щодо змісту протоколу» відсутні будь-які поясненні, в графі «до протоколу додається» відсутні дані. Громадянину ОСОБА_1 роз'яснено ст. 63 Конституції України та ознайомлено його з правами та обов'язками, передбаченими ст. 268 КУпАП, а також повідомлено, про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Копія протоколу вручена ОСОБА_1 , про що свідчить його підпис.
За фактом розгляду обставин, зазначених у вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 була винесена постанова № 794 від 09.12.2024, якою ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 гривень.
Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності вказано, що 09.12.2024 о 09:50 год під час перевірки у ІНФОРМАЦІЯ_2 відомостей (персональний даних) військового-облікового документа з військовими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію військовозобов'язаним ОСОБА_1 . За результатами розгляду встановлено, що солдат запасу ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , в особливий період, в порушення вимог абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзацу 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих положень Закону 3633, абзацу 2 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом 3633 свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до ст. 35 Кодексу України про адміністративне правопорушення не виявлено. Враховуючи, що з періоду оголошення Президентом України загальної мобілізації (Указ від 17.03.2014 №303/2014) в Україні настав особливий період, який діє на сьогодні, тому відповідальність за встановлене правопорушення передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позивач вважаючи спірну постанову незаконною, звернувся до суду з позовом.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (тобто в період 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року включно) не уточнив свої військово-облікові дані, а саме адресу проживання, номери засобів зв'язку, адрес електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, чим порушив вимоги підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633-ІХ, частини 2 статті 17 Закону України «Про оборону України», частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзац 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що свідчить про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 1статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з абзацом 6 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
За приписами абзацу 3 підпункту 10-1 пункту 1 Додатку 2 до Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
18.05.2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024.
Цим Законом положення частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу викладено в новій редакції, згідно з якою, зокрема, встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Так, абзацом 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Отже, зазначені норми законодавства передбачають три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України, та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року (включно), а саме:
- шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання;
- шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг;
- через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Як встановлено судовим розглядом, з копії обліково-послужної картки вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_2). Вид обліку - рядовий. Дата оновлення даних 03.12.2024 системи «Оберіг», номер телефону НОМЕР_2 та електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_4
Вказані відомості узгоджуються з даними витягу військово-облікового документу додатку «Резерв+», сформованого 03.12.2024, в якому також вказано, що дата уточнення даних - 03.12.2024.
Разом із тим, ОСОБА_1 з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року мав обов'язок уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження, у встановлені законом строки та способи свої військо-облікові дані не уточнив й відповідно доказів на спростування вказаного суду першої та апеляційної інстанції не надав.
Так, відповідно до частини 3 статті 210 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, що затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, і продовжує свою дію на час розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності у відповідача права притягнути його до відповідальності на підставі частини 3 статті 210 КУпАП, з огляду на приписи примітки до вказаної статті, згідно із якою положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, а також наявність у позивача, на час винесення оскарженої постанови відстрочки, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Стосовно посилань позивача на те, що фактично перевірка персональних даних здійснювалась 04 грудня 2024 року, але протокол було складено 09 грудня 2024 року, колегія суддів зазначає, що під час складення протоколу №120 від 09.12.2024 позивачу були роз'яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП, серед яких також право заявляти клопотання, з огляду на що позивач не був позбавлений можливості скористатись наданим йому правом заявити клопотання, зокрема, щодо відкладення розгляду справи, з питань повноти перевірки персональних даних.
Крім того, доводи апелянта, що відповідачу було відомо про те, що позивачу надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, колегією суддів не можуть бути враховані, оскільки наявність у позивача відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не виключало обов'язку для позивача в період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження.
За таких обставин апеляційний суд вважає доведеним факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показів свідків.
Виходячи із норм викладених в частині 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею78 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому складання постанови уповноваженим органом про притягнення його до адміністративної відповідальності є правомірним.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 270-272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 31.03.2025 по справі №624/1179/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк