06 травня 2025 року справа № 580/2192/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до Тальнівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 з позовною заявою до Тальнівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), в якій просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у державній реєстрації народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлення та видачі їй свідоцтва про народження без використання Державного реєстру актів цивільного стану громадян та внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру громадян на підставі постанови Верховного Ради України від 23.04.1993 №31510-ХІІ «Про затвердження книг реєстрації актів громадянського стану та свідоцтв, що видаються на підставі записів у цих книгах»;
- зобов'язати відповідача провести реєстрацію народження, оформити та видати свідоцтво про народження дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без використання Державного реєстру актів цивільного стану громадян та внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру громадян на підставі постанови Верховного Ради України від 23.04.1993 №31510-ХІІ «Про затвердження книг реєстрації актів громадянського стану та свідоцтв, що видаються на підставі записів у цих книгах».
Ухвалою судді від 04.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що є парафіянами Української православної церкви, тому надання згоди на обробку персональних даних та внесення відомостей про народження дитини до електронної бази протирічать позиції церкви з цього питання. Позивачу вважають, що вимоги закону про необхідність внесення даних щодо народження дитини протирічать реалізації її майнових та особистих немайнових прав в інтересах народженої дитини. У зв'язку з цим позивачі вважають, що реєстрацію факту народження доньки необхідно здійснити лише на паперових носіях без внесення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру громадян.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, згідно з яким заперечує проти позову та стверджує, що відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
За твердженням відповідача, реєстрація народження дитини без використання Державного реєстру актів цивільного стану громадян - є прямим порушенням норм законодавства України. Реєстрація народження в Україні іншим способом законодавчо не визначена, тому позовні вимоги вважає необґрунтованими.
У відповіді на відзив позивачі не погодились із викладеними позивачем доводами та просили наполягали на задоволенні позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, які мають значення для вирішення спору, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 18 жовтня 2024 року звернувся до відділу з заявою щодо реєстрації народження дитини жіночої статі - ОСОБА_3 , пред'явив паспорти батьків дитини, свідоцтво про шлюб батьків дитини та документ медичного закладу про народження дитини. У заяві зазначив, що бажає провести реєстрацію народження дитини оформлення та видачу їй свідоцтва про народження без використання Державного реєстру актів цивільного стану громадян та внесення відомостей до Єдиного демографічного реєстру громадян.
Листом Тальнівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) №190/32.3-05-01-03 від 22.10.2024 позивачу повідомлено, що реєстрація народження дитини без використання Державного реєстру актів цивільного стану громадян - є прямим порушенням норм законодавства України.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачі звернулись до суду з позовною заявою за захистом своїх прав.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина з моменту народження має право на ім'я та громадянство. Місце і порядок реєстрації народження дитини визначаються сімейним законодавством, реєстрацією актів цивільного стану, а підстави і порядок набуття та зміни громадянства визначаються Законом України «Про громадянство України», іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 49 Цивільного кодексу України визначено, що актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 №2398-VI (далі - Закон № 2398-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який також визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно з ст. 2 Закону №2398-VI актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.
Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Відповідно до ст. 6 Закону № 2398-VI відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану (ч. 4 ст. 6 Закону №2398-VI).
Частинами 1 - 3 ст. 9 Закону №2398-VI встановлено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.
Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
За правилами ч. 1 ст. 13 Закону №2398-VI державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.
Як визначає ч. 2 ст. 2 ст. 13 Закону №2398-VI державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі.
Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів (ч. 3 ст. 13 Закону №2398-VI).
Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 13 Закону №2398-VI підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження.
Згідно ч. 8 ст. 13 Закону №2398-VI державна реєстрація народження дитини, яка досягла одного року і більше, проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання дитини за заявою батьків або інших заявників за наявності документів про народження і перебування дитини під наглядом закладу охорони здоров'я та довідки з місця проживання дитини.
Про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво (ч. 1 ст. 18 Закону №2398-VI).
З огляду на вказані правові норми видно, що державна реєстрація народження дитини є обов'язковою та проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків у порядку, визначеному правилами проведення державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених Міністерством юстиції України.
У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» у державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо: 1) державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України; 2) державна реєстрація повинна проводитися в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану; 3) з проханням про державну реєстрацію звернулася недієздатна особа або особа, яка не має необхідних для цього повноважень.
Особливості державної реєстрації народження фізичної особи визначені у главі 1 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.10.2000 за № 719/4940 (далі - Правила, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Так, відповідно до п. 1 глави 1 розділу III Правил державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові.
Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.
Підпунктами «а», «б» пункту 2 глави 1 розділу III Правил встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації народження є один із документів:
а) медичний висновок про народження, сформований в Реєстрі медичних висновків електронної системи охорони здоров'я відповідно до Порядку формування та видачі медичних висновків про народження в Реєстрі-медичних висновків електронної системи охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18 вересня 2020 року № 2136, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 вересня 2020 року за № 953/35236.
б) медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;
Відповідно до п. 3 глави 1 розділу III Правил державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону №2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов'язковою.
Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
Отже, наведеними нормами, зокрема, визначений порядок дій органу державної реєстрації актів цивільного стану при розгляді заяв щодо реєстрації народження дитини. Так, за наслідками розгляду відповідної заяви відповідач повинен або зареєструвати народження дитини або відмовити заявникові у проведенні такої реєстрації з підстав, визначених ст. 21 Закону № 2398-VI, зокрема з тих підстав, що державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України. При цьому на вимогу заявника орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен обґрунтувати таку відмову, вказавши відповідні причини.
Аналізуючи викладені вище вимоги чинного законодавства України, суд дійшов до висновку, що складання актового запису цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та Єдиному державному демографічному реєстрі є обов'язковим. Вимоги позивачів здійснити державну реєстрацію народження їх доньки без внесення персональних даних до вказаних реєстрів є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства. При цьому, релігійні переконання позивачів не є підставою для зобов'язання відповідача вчинити зазначені дії всупереч чинному законодавству, тому у задоволенні позову слід відмовити.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України оскільки позивач звільнені від сплати судового збору, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Останній день строку вирішення спору припадає на 05.05.2025, однак враховуючи тимчасову непрацездатність головуючого судді у вказаний день, рішення суду прийнято на наступний за вказаною датою робочий день 06.05.2020 на підставі ч. 6 ст. 120 Кодексу адміністративного судочинства України згідно вимог якої, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 132, 134, 137, 241-246, 255, 295 КАС України, суд-
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО