Справа № 420/13430/25
05 травня 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Регіональної комісії з реабілітації в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Регіональної комісії з реабілітації в місті Києві, в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії Регіональної комісії з реабілітації в місті Києві, щодо відмови визнання реабілітованим та потерпілім від репресій - ОСОБА_2 , 1904р.н., уроженца міста Одеси;
зобов'язати Регіональну комісію з реабілітації в місті Києві розглянути заяви ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» та визнати ОСОБА_2 реабілітованим та потерпілім від репресій.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Як вбачається з матеріалів позову, предметом спору є правовідносини, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
При цьому, частиною 2 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Частиною 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, зокрема, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У пункті 150 рішення Європейського суду з прав людини від 21 червня 2011 року у справі Фруні проти Словаччини, яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року (Заява № 21722/11), Суд зазначив, що згідно з практикою Суду, метою терміну “встановлений законом» у статті 6 Конвенції є гарантування того, що функціонування судової системи у демократичному суспільстві не залежить від виконавчої влади, а регулюється законом, прийнятим парламентом. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути залишена на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не матимуть певної свободи тлумачення відповідного національного законодавства.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі “Zand v. Austria» вказав, що словосполучення “встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування “суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ». З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Таким чином, розглянувши матеріали поданого ОСОБА_1 позову, суд приходить до висновку, що Одеський окружний адміністративний суд не є судом, який “встановлений законом» при розгляді даної справи, оскільки зазначена справа відноситься до предметної юрисдикції місцевого загального суду як адміністративного суду.
В свою чергу, позивачем в адміністративному позові зазначено місце проживання: АДРЕСА_1 .
Таким чином позовна заява ОСОБА_1 до Регіональної комісії з реабілітації в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії підсудна Київському районному суду м. Одеси.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Питання про передачу адміністративної справи, крім випадків, визначених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні (ч. 5 ст. 29 КАС України).
Статтею 30 КАС України встановлено, що адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана. Спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.
За таких обставин, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про необхідність передачі адміністративної справи за підсудністю до Київського районного суду м. Одеси.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 25, 29, 30, 171, 241, 243, 256, 295 КАС України суд
Адміністративну справу №420/13430/25 за позовом ОСОБА_1 до Регіональної комісії з реабілітації в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії передати за територіальною підсудністю до Київського районного суду м. Одеси.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П. Марин