Справа № 420/6735/25
06 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» щодо обчислення ОСОБА_1 у заниженому розмірі з 29.01.2020 по 13.05.2022 грошового забезпечення, щомісячних додаткових та щомісячних одноразових видів грошового забезпечення, премії, без урахування посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт; зобов'язати державну установу «Херсонський слідчий ізолятор» здійснити з 29.01.2020 по 13.05.2022 включно ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення, щомісячних додаткових та щомісячних одноразових видів грошового забезпечення, премії, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт та згідно з Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5, а також провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона з 13.06.2001 проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, яка неодноразово зазнавала реорганізаційних змін, у тому числі, в державній установі «Херсонський слідчий ізолятор» на посаді молодшого інспектора І категорії відділу охорони. Наказом державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 31.10.2019 № 97/ОС «Про особовий склад» старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 було призначено на посаду молодшого інспектора І категорії відділу охорони, установивши їй 7 тарифний розряд та посадовий оклад у розмірі 3000 грн. Наказом державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 24.01.2023 № 4/ОС «Про особовий склад» Позивача 24.01.2023 було звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України згідно із п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). На виконання рішення суду Відповідач 13.10.2023 видав наказ № 35/ОС, яким було скасовано пункт 1.18 наказу державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 24.01.2023 № 4/ОС «Про особовий склад» в частині звільнення старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 та поновлено останню на посаді молодшого інспектора І категорії відділу охорони з 25.01.2023. Відповідно до наказу державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 25.12.2023 № 48/ОС «Про особовий склад» Позивача 31.12.2023 було звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України згідно ч. 9 ст. 65 Закону України «Про національну поліцію». В той же час, Позивачем було виявлено, що з 29.01.2020 по 13.05.2022 включно Відповідачем було невірно визначено посадовий оклад за посадою, яку обіймала Позивач. Тому, з метою з'ясування зазначено інформації, представником Позивача 21.01.2025 було спрямовано до державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» відповідний запит. Відповідно до листа державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 27.01.2025 за вих. № 24/9.1-66/ВС-Нв після деокупації м. Херсона, керівництвом установи встановлено факт перебування на території установи представників окупаційної влади та військових рф, зафіксовано факт викрадення основних матеріальних цінностей та відсутність первинної документації установи. Наразі в установі наявна інформація стосовно ОСОБА_1 лише з травня 2022 р. Посадовий оклад за посадою молодшого інспектора І категорії, на якій перебувала ОСОБА_1 , у період з 01.05.2022 розраховувався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт. З діями Відповідача щодо обчислення Позивачу у заниженому розмірі з 29.01.2020 по 13.05.2022 включно грошового забезпечення без застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Прогрошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 30.09.2020 Позивач не погоджується та вважає їх протиправними, у зв'язку із чим звернулася до суду із даним позовом.
Ухвалою судді від 10.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у змішаній формі.
13.03.2025 до суду від Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що п.4 постанови № 704 (в редакції згідно з п. 6 постанови №103) визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., тоді як згідно приміток до вказаних додатків розрахунковою величиною визначено процентний показник від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року. З цього приводу посилання позивача на зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови Кабінету Міністрів України № 704, що залишені у первинній редакції, є безпідставним, оскільки, за загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв'язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв'язку з нормою, в даному випадку п. 4 постанови КМ України № 704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує. Таким чином, примітки до Додатків 1 та 14 до постанови №704 за своїм змістом та призначенням є такими, що лише роз'яснюють механізм (формулу) обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 року №870 (далі - Постанова №870) затверджені Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, які визначають загальні підходи до підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (постанов і розпоряджень), їх форму, структуру та техніко-юридичні особливості розроблення з урахуванням нормопроектувальної техніки. За змістом п.20 постанови №870, у структурі проекту положення або іншого нормативно-правового акта, який передбачається затвердити постановою, в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень. Положеннями п. 2.16 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 року №34/5, також передбачено, що включення до нормативно-правових актів приміток не допускається, за винятком випадків, якщо необхідно дати визначення будь-якого суміжного поняття або помістити короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці нормативно-правового акта. Примітки не повинні містити норм права. Тобто, примітка до нормативно-правового акту носить інформаційний характер та не може містити норм права. Не приведення Кабінетом Міністрів України приміток до Додатків 1, 12, 13, 14 постанови №704 у відповідність до змін, що були внесені в п. 4 цієї ж постанови, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року. Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р.". В подальшому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103. Скасування судом п. 6 Постанови № 103 не відновлюють раніше діючий порядок, оскільки чинне законодавство України не передбачає жодних випадків поняття "відновлення" в силі законів чи окремих їх норм, які у встановленому порядку втратили чинність.
17.03.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив та додаткові пояснення.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 13.06.2001 проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, у тому числі, в державній установі «Херсонський слідчий ізолятор» на посаді молодшого інспектора І категорії відділу охорони.
Наказом державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 31.10.2019 № 97/ОС «Про особовий склад» старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 було призначено на посаду молодшого інспектора І категорії відділу охорони, установивши їй 7 тарифний розряд та посадовий оклад у розмірі 3000 грн.
Наказом Міністерства юстиції України від 13.05.2022 № 1951/5, у зв'язку із тимчасовим знаходженням на непідконтрольній території України, зокрема, в державній установі «Херсонський слідчий ізолятор» оголошено простій з 14.05.2022 до закінчення воєнного стану в Україні.
Наказом Міністерства юстиції України від 06.07.2022 № 2829/5 припинено з 11.07.2022 простій оголошений відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 13.05.2022 № 1951/5, зокрема, в державній установі «Херсонський слідчий ізолятор».
Наказом державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 11.07.2022 № 44/ОСпр, оголошено простій персоналу установи з 11.07.2022 до закінчення дії воєнного стану та дозволено працівникам установи до закінчення простою бути відсутніми на робочих місцях та не виконувати дистанційну роботу поза межами адміністративних будівель установи.
В подальшому, наказом державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 24.01.2023 № 4/ОС «Про особовий склад» Позивача 24.01.2023 було звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України згідно із п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року позов Профспілки задоволено: - визнано протиправним та скасовано наказ державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 24 січня 2023 року № 4/ОС «Про особовий склад» в частині звільнення сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора І категорії з 24 січня 2023 року; - поновлено ОСОБА_1 на посаді молодшого інспектора І категорії державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» з 25 січня 2023 року; - стягнуто з державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 січня 2023 року по 20 червня 2023 року в сумі 55 831,52 грн (п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот тридцять одну грн 52 коп.).
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року апеляційну скаргу державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» по справі № 420/3835/23 залишено без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року залишено без змін.
На виконання рішення суду Відповідач 13.10.2023 видав наказ № 35/ОС, яким було скасовано пункт 1.18 наказу державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 24.01.2023 № 4/ОС «Про особовий склад» в частині звільнення старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 та поновлено останню на посаді молодшого інспектора І категорії відділу охорони з 25.01.2023.
Відповідно до наказу державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 25.12.2023 № 48/ОС «Про особовий склад» Позивача 31.12.2023 було звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України згідно ч. 9 ст. 65 Закону України «Про національну поліцію».
В той же час, Позивачем було виявлено, що з 29.01.2020 по 13.05.2022 включно Відповідачем було невірно визначено посадовий оклад за посадою, яку обіймала Позивач. Тому, з метою з'ясування зазначено інформації, представником Позивача 21.01.2025 було спрямовано до державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» відповідний запит.
Відповідно до листа державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 27.01.2025 за вих. № 24/9.1-66/ВС-Нв після деокупації м. Херсона, керівництвом установи встановлено факт перебування на території установи представників окупаційної влади та військових рф, зафіксовано факт викрадення основних матеріальних цінностей та відсутність первинної документації установи. Наразі в установі наявна інформація стосовно ОСОБА_1 лише з травня 2022 р. Посадовий оклад за посадою молодшого інспектора І категорії, на якій перебувала ОСОБА_1 , у період з 01.05.2022 розраховувався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо встановлення їй посадового окладу та окладу за військове звання в розмірах, що є меншими ніж розміри, встановлені законодавством, протиправними, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції до 24.02.2018) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Однак, Постановою № 103 до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Отже, з 01.03.2018 Урядом України запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.
Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.
Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток додатку 1 та пункту Примітки додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З наведеного суд доходить до висновку, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Тобто з 29.01.2020 відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно здійснював обчислення та виплату позивачеві в заниженому розмірі за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України про Державні бюджети України на відповідний рік: 2020, 2021, 2022, 2023.
З метою належного захисту порушеного права позивача, суд вважає за можливе зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату його грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, за період 29.01.2020 по 19.05.2023 із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Статтею 7 закону України про Державний бюджет України на 2020 рік від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ (далі закон № 294-ІХ) встановлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року для працездатних осіб - 2102 гривні.
Статтею 7 закону України про Державний бюджет України на 2021 рік від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ (далі закон № 1082-ІХ) встановлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2021 року для працездатних осіб -2270 гривні.
Статтею 7 закону України про Державний бюджет України на 2022 рік від 02 грудня 2022 року № 1928-ІХ (далі закон № 1928-ІХ) встановлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2022 року для працездатних осіб - 2481 гривні.
Статтею 7 закону України про Державний бюджет України на 2023 рік від 3 листопада 2022 року № 2710-ІХ (далі закон № 2710-ІХ) встановлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2023 року для працездатних осіб - 2684 гривні.
Отже, для визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання необхідно застосовувати розміри прожиткових мінімумів в періоди:
- з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року 2102,00 грн.;
- з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року 2270,00 грн.;
- з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року 2481,00 грн.;
- з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року 2684,00.
Однак відповідач для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військове звання в період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року застосовував розмір прожиткового мінімуму 1762.00 грн, що призвело до обчислення посадового окладу та окладу за військове звання у значно менших ніж належить розмірах.
При цьому грошове забезпечення складається з багатьох складових, зокрема з посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії тощо. Усі надбавки та премії обчислюються у відсотковому розмірі від розміру посадового окладу та окладу за військове звання.
Одноразові додаткові види грошового забезпечення (матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова допомога для оздоровлення тощо) виплачуються у розмірі місячного грошового забезпечення, яке, в свою чергу, обчислюються від посадового окладу та окладу за військове звання.
Як зазначено вище, відповідач невірно визначив розмір посадового окладу та окладу за військове звання позивача у спірний період, що призвело до виплати позивачу грошового забезпечення (включно усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) в неправильному (значно меншому) розмірі.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» (73005, м. Херсон, вул. Перекопська, 10; ЄДРПОУ 08564707) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» щодо обчислення ОСОБА_1 у заниженому розмірі з 29.01.2020 по 13.05.2022 грошового забезпечення, щомісячних додаткових та щомісячних одноразових видів грошового забезпечення, премії, без урахування посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов'язати державну установу «Херсонський слідчий ізолятор» здійснити з 29.01.2020 по 13.05.2022 ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення, щомісячних додаткових та щомісячних одноразових видів грошового забезпечення, премії, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт та згідно з Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5, а також провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк