Справа № 420/758/25
07 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщені суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду у якому просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач) щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_2 виходячи із десяти мінімальних пенсій за віком; зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2 з 20.11.2024 року в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум, мотивуючи це тим, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по втраті годувальника за померлого ОСОБА_2 відповідно до Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закони № 796-ХІІ). ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 796-ХІІ та був особою з інвалідністю 1 групи, яка має захворювання пов'язане з ліквідацією аварії на ЧАЕС та отримував пенсію в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ. Позивач звернулася до Відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум.
За результатами розгляду вищевказаної заяви, Відповідач листом від 04.12.2024 року відмовив у здійсненні перерахунку, зазначивши, що такий перерахунок не передбачений законодавством.
Ухвалою від 20.01.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 16.04.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи Міністерство соціальної політики України.
Ухвалою суду від 16.04.2025 року залучено до участі у справі як співвідповідача ГУ ПФУ в Закарпатській області.
Представник ГУ ПФУ в Закарпатській області не скористався правом на подачу відзиву на позов.
03.02.2025 р. від представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позов не визнає, з підстав того, що дійсно рішенням Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 р. визнано неконституційною ч. 3 ст.54 Закону № 796, в редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 р. № 76-VIII. При цьому, з урахуванням встановленого Конституційним Судом України порядку і строків виконання вказаного рішення, умовою виникнення у позивача права на перерахунок пенсії в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком було не приведення Верховною Радою України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення до 07.07.2021 нормативного регулювання спірного питання у відповідності із Конституцією України. На зазначених підставах, пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 29.06.2021 № 1584- ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 1584) щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», який набрав чинності з 01.07.2021, встановлено, що у разі якщо в осіб із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стосовно яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю (далі - учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат та компенсацій до пенсій, установлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), пенсія не досягає в осіб з інвалідністю І групи - 100 відсотків, в осіб з інвалідністю ІІ групи - 80 відсотків, в осіб з інвалідністю ІІІ групи - 60 відсотків розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за попередній рік), то таким особам з інвалідністю виплачується щомісячна державна адресна допомога до пенсії в сумі, якої не вистачає до зазначених розмірів. Середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначена відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 01.02.2008 № 4-4, за 2020 рік становить 10340,35 грн. Таким чином, з 01.07.2021 пенсії, призначені, зокрема, за нормами Закону, особам, з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не можуть бути менше: для осіб з інвалідністю І групи - 10340,35 грн, для осіб з інвалідністю ІІ групи - 8272,28 грн, для осіб з інвалідністю ІІІ групи - 6204,21 грн.
За заявою від 24.07.2024 та долученими документами ОСОБА_1 з 24.07.2024 переведено з пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яку обчислено із розрахунку 100 % від втрати працездатності годувальника згідно статті 54 Закон № 796 та її розмір з 01.03.2024 становить 8794,32 грн.
Розмір пенсії відповідає нормам чинного законодавства, для перерахунку пенсії підстав немає. посилання Позивача на рішення Конституційного Суду України від 03.04.2024 № 4-р(ІІ)/2024. Так, відповідно до п. 2 резолютивної частини зазначеного Рішення, частина третя статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, визнана неконституційною, утрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні“ від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами. Оскільки станом на дату звернення Позивача до Головного управління та станом на сьогоднішню дату в Україні не було припинено воєнний стан, застосуванню підлягає чинна редакція частини 3 статті 54 Закону № 796. Відтак, посилання Позивача на рішення Конституційного Суду України від 03.04.2024 є безпідставним, оскільки зазначене рішення наразі не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Дослідивши заяви по суті справи, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 1965р.н. перебувала на обліку Головного управління ПФУ в Одеській області по інвалідності.
Згідно посвідчення № НОМЕР_1 від 29.10.2024 року ОСОБА_1 має право на пільги та компенсації передбачені ст.20 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Померлий чоловік ОСОБА_1 . ОСОБА_2 був особою з 1 групою інвалідності пов'язаною із ліквідацією аварії на ЧАЕС, про що зазначено у протоколі перерахунку пенсії від 12.09.2024 року.
24.07.2024 року Позивача на підставі її заяви переведено з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_2 , відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» яку обчислено із розрахунку 100 від втрати працездатності годувальника згідно ст.54 Закону України №796 та її розмір з 01.03.2024 року становить 8794,32грн.
11.11.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок основної пенсії позивача за померлого від ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС її чоловіка.
Вказана заява була розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Закарпатській області яке Рішенням від 19.11.2024 року №8766/03-16 відмовило в перерахунку пенсії з підстав того, що всі долучені до заяви документи померлого годувальника враховані.
16.09.2024 року ГУ ПФУ в Одеській області листом за № 25761-24560/Г-02/8-1500/24, повідомило представника позивача, що позивач з 01.07.2021 р. отримує пенсію по інвалідності ІІ групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС в розмірі відшкодування фактичних збитків в розмірі 10830,82 грн., що не є меншим від розміру пенсії осіб з інвалідністю ІІ групи 8272,28 грн., відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" від 29.06.2021 р. № 1584-ІХ, прийнятого на виконання Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 р. № 1-р(II)/2021, яким визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), ч.3 ст.54 Закону № 796-XII, у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 р. № 76-VIII. В подальшому, Конституційний Суд України Рішення від 03.04.2024 р. № 4-р(І)/2024 визнав такою що не відповідає Конституції України (є неконституційною) частина 3 ст. 54 Закону № 796-XII з вказаними змінами та утрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану. З огляду на вказане, відсутні підстави для перерахунку пенсії. (а.с.15-17)
Вважаючи вказані дії ГУ ПФУ в Одеській області протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Джерела прав та висновки суду.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території, визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-XII ( далі Закон № № 796-XII), яким передбачається, зокрема, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. (ст.49 Закону № 796-XII)
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по ІІІ групі інвалідності.
Згідно із п.1 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Позивач є особою з інвалідністю 2 групи та відповідно до зазначеного вона вважається непрацездатним членом сім'ї та отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
Приписами частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"» від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР, яка була чинною до внесення змін Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, було передбачено таке:
«В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком».
28 грудня 2014 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» за № 76-VIII, яким текст статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» був викладений у редакції, згідно з якою умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначає Кабінет Міністрів України в актах із відповідних питань.
Змінивши підпунктом 13 пункту 4 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII законодавче регулювання мінімальних розмірів державних пенсій, Верховна Рада України скасувала соціальні гарантії, передбачені частиною четвертою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"» від 06.06.1996 № 230/96-ВР.
Згодом, мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, було визначено в Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210 зі змінами (далі - Порядок № 1210).
Згідно з пунктом 11 Порядку № 1210, мінімальний розмір пенсії становить:
для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї:
- осіб з інвалідністю I групи - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
- осіб з інвалідністю II групи - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
- осіб з інвалідністю III групи - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Конституційний Суд України вирішив, що частина третя статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
За рішенням Конституційного Суду України, Верховній Раді України належало протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням (від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021).
29.06.2021 Верховною Радою України на виконання Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(II)/2021 прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб"» № 1584-IX, який набрав чинності 01.07.2021, відповідно до якого:
- частину третю статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в такій редакції: «В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими:
для I групи інвалідності - 6000 гривень;
для II групи інвалідності - 4800 гривень;
для III групи інвалідності - 3700 гривень;
для дітей з інвалідністю - 3700 гривень»;
- статтю 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доповнено частинами четвертою і п'ятою такого змісту: «Розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України».
З аналізу вищевказаних норм чинного законодавства мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням внесених до неї змін, та Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(II)/2021, яким визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частини третьої статті 54 Закону №796-XII, у редакції Закону №76-VIII.
Спірність питання у даній справі полягає щодо права у позивача на одержання пенсії у зв'язку з тратою годувальника, який був особою інвалідністю І групи яка пов'язане з ліквідацією аварії на ЧАЕС у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком після набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(II)/2021, вважаючи, що орган пенсійного фонду протиправно не виконує рішення Конституційного Суду України та відмовляє у проведенні перерахунку пенсії.
Отже за позицією позивача до спірних правовідносин слід застосувати положення Закону №796-XII у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №230/96-ВР), а не в редакції Закону України від 29.06.2021 №1584-IX "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №1584-IX) щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб".
Відповідач зі свого боку стверджує щодо правомірності нарахування і виплати позивачу його пенсії з 24.07.2024 року, з урахуванням Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" №1584-IX, прийнятого на виконання рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(II)/2021, а тому підстав для перерахунку пенсії не має.
Вирішуючи дані спірні правовідносини, суд звертає увагу на те, що подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді.
Так, Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.12.2024 у справі №240/1121/24 не знайшов підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17.04.2024 у справі №460/20412/23, від 12.05.2024 у справі № 400/12117/21, від 10.09.2024 у справі №240/34675/23, від 11.09.2024 у справах № 240/590/24, № 240/739/24, від 12.09.2024 у справі № 240/1024/24, від 02.10.2024 у справах від № 400/5534/23, № 240/955/24, № 240/1092/24, № 240/1067/24, № 240/34883/23, та дійшов наступного висновку:
" прийняттям Закону № 1584-IX не досягаються всупереч Рішенню Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Пряме застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає правомочність судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають як неконституційний в цілому або в частині.
Як уже було зазначено, у пункті 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 приписано Верховній Раді України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закон № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
Окремо Конституційний Суд України зауважив, що у разі не приведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
Враховуючи, що внесеними Законом №1584-IX змінами до статті 54 Закону № 796-XII встановлено менші розміри пенсії, аніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакції Закону № 230/96-ВР, судова палата констатує, що законодавець вчергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим до спірних правовідносин у цій справі слід застосувати норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР."
Не знайшли підстав для відступу від вказаного правового висновку Верховний Суд під час розгляду подібних правовідносини, а саме, у постановах від 27 лютого 2025 року у справі №240/34020/23, від 11 березня 2025 року у справі №120/8290/24, від 24 березня 2025 року у справі №240/582/24 тощо.
Застосовуючи ці висновки Верховного Суду до обставин цієї справи, суд вважає помилковою відмову пенсійного органу у здійсненні перерахунку пенсії позивача за відсутності підстав для застосування норми статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції Закону №230/96-ВР, яка була чинною до внесення змін Законом №76-VIII, та було передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Підсумовуючи вищевказане та враховуючи, що спірні правовідносини у даній справі охоплюються в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дії ГУ ПФУ щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії виходячи із десяти мінімальних пенсії за віком та зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області перерахувати та виплатити позивачу пенсію починаючи з 24.07.2024 року в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо вимоги визнати протиправними дії щодо відмови у перерахунку пенсії , то суд з метою повного захисту порушених прав вважає можливим вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області від 19.11.2024 року №8766/03-16.
Щодо вимоги позивач про зобов'язання відповідача перерахувати та «виплачувати пенсію з урахуванням всіх передбачених законодавством підвищень і доплат», то суд зауважує, що спірним питанням у даній справі є наявність у позивача права на отримання пенсії в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, а відтак питання щодо її перерахунку з урахуванням всіх передбачених законодавством підвищень і доплат не було предметом оскаржуваної відмови.
Крім того, відсутні докази того, що при проведенні спірного перерахунку пенсії права позивача в цій частині позовних вимог будуть порушені.
Суд зазначає, що обов'язковою умовою для визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася за їх судовим захистом. Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.
З огляду на вказане, позовні вимоги у цій частині позву не підлягають задоволенню.
У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.77, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Закарпатській області від 19.11.2024 року №8766/03-16.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 24.07.2024 р., виходячи із десяти мінімальних пенсії за віком та з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позовач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рнокпп НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна 83) код ЄДРПОУ 20987385.
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області 88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063.
Суддя Е.А.Іванов