Справа № 420/4464/25
07 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А, розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщені суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРЛІН ОДЕСА» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
Позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду у якому просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000110/2 від 26.07.2024 р., визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2024/000259 від 26.07.2024р., мотивуючи це тим, що з метою митного оформлення товару «вугор смажений заморожений (ANGUILLA ROSTRATA)», поставленого на підставі вказаного Контракту, декларант ПП «МАРЛІН ОДЕСА» ТОВ «БЛЕССКО» 02.12.2024 р. подало до Одеської митниці електронну митну декларацію № 24UA500020009944U1, заявивши митну вартість імпортованого товару за ціною договору у відповідності з положеннями статті 58 Митного кодексу України, додавши до ціни товару складову митної вартості товару витрати на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України, понесені покупцем. Так, в графі 22 МД вказано ціну товару згідно виставленого рахунку інвойсу N RJCG24HA077 від 01.09.2024 р. на суму 235 600,00 дол. США, а в графі 12 МД зазначена митна вартість товару у валюті України, визначена декларантом з урахуванням витрат на транспортування товару, понесених імпортером 9 862 355,32 грн (235 600,00 дол. США х 41,5847 грн/дол. США = 9 797355,32 грн) + 65 000 грн). На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів до митної декларації додані документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, та інші товаросупровідні документи: зовнішньоекономічний договір № 20032023 від 20.03.2023 р., інвойс № RJCG24HA077 від 01.09.2023 р., пакувальний лист б/н від 01.09.2024 р., банківські платіжні документи № 240902/000279447 від 02.09.2024, № 240918/000283579 від 18.09.2024, № 241011/0002895 від 11.10.2024, коносамент (Bill of lading) № 244369808 від 30.09.2024, автотранспортну накладну № 99110 від 29.10.2024 р., рахунок передплатний на надання транспортно-експедиційних послуг № А011468 від 29.11.2024 р., довідку про транспортні витрати № 01/29.11.2024 від 29.11.2024 р., договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 221-ЮГЛ від 17.10.2022 р., договір на автомобільне перевезення № 2911/2022 від 29.11.2022 р., страховий поліс № 13598100220240000573 від 29.09.2024 р., копію митної декларації країни відправлення № 370820240000589319 від 24.09.2024 р. та інші документи, зазначені в графі 44 МД. Під час митного оформлення товару за МД № 24UA500020009944U1 від 02.12.2024 р. декларант надав митниці всі передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України необхідні та достатні документи, які у своїй сукупності підтверджували митну вартість задекларованого товару та не містили розбіжностей. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів Одеською митницею не було визнано заявлену декларантом митну вартість товару та прийняте рішення про коригування митної вартості №UA500020/2024/000226/2 від 02.12.2024 р., яким збільшено митну вартість товару «вугор смажений заморожений (ANGUILLA ROSTRATА)» до рівня 13,60 дол. США/кг, а саме до 299 200,00 дол. США. У зв'язку з коригуванням митної вартості Одеською митницею 02.12.2024 р. прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі картка відмови) № UA500020/2024/000493 та роз'яснено право щодо випуску товару у вільний обіг за умови надання гарантій.
Ухвалою судді від 03.03.2025 року відкрито позовне провадження в адміністративній справі за позовною заявою Приватного підприємства «МАРЛІН ОДЕСА» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач позовні вимоги не визнає та зазначає, що Як свідчать фактичні обставини справи, декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) № 24UA500020009944U1 від 02.12.2024, відповідно до якої за умовами поставки CIF на митну територію України надійшов товар ТОВ «МАРЛІН ОДЕСА», а саме: товар № 1 готова риба ціла або шматками, але нефарширована, філе вугря смажене та заморожене роду ANGUILLA ROSTRATA, без ГМО:- FROZEN ROASTED EEL/ філе вугря смажене та заморожене з соєвим соусом 10%-15% розмірний ряд 600-650гр.+10%-15% соус 1 шт., 16 шт. в кожній коробці, нетто 1 коробки 10 кг., 200 кор., маса нетто без пакування 2000 кг. Склад: вугор, маринад, соєвий соус (соєві боби, пшениця, вода, сіль, цукор, кукурудзяний сироп, кукурудзяний крохмаль). Торгівельна марка нема даних. Виробник FUJIAN HANXIANG FOOD CO., LTD. Країна виробництва СМ, Китай; товар № 2 - готова риба ціла або шматками, але нефарширована, філе вугря смажене та заморожене роду ANGUILLA ROSTRATA, без ГМО:- FROZEN ROASTED EEL/філе вугря смажене та заморожене з соєвим соусом розмірний ряд 600-650гр.+10%-15% соус, по 16 шт. в кожній коробці, нетто 1 коробки 10 кг., 1500 кор., маса нетто без пакування 15000 кг. Склад: вугор, маринад, соєвий соус (соєві боби, пшениця, вода, сіль, цукор, кукурудзяний сироп, кукурудзяний крохмаль). Торгівельна марка нема даних. Виробник FUJIAN HANXIANG FOOD CO., LTD. Країна виробництва CN, Китай. Товар 3. Готова риба ціла або шматками, але нефарширована, філе вугря смажене та заморожене роду ANGUILLA ROSTRATA, без ГМО:- FROZEN ROASTED EEL/філе вугря смажене та заморожене з соєвим соусом розмірний ряд 600-650гр. +500 гр соус 1 шт., по 9 шт. в кожній коробці, нетто 1 корбки 10 кг., 500 кор, маса нетто без пакування - 5000 кг. Склад: вугор, маринад, соєвий соус (соєві боби, пшениця, вода, сіль, цукор, кукурудзяний сироп, кукурудзяний крохмаль). Торгівельна марка - нема даних. Виробник - FUJIAN HANXIANG FOOD CO., LTD .Країна виробництва - CN, Китай.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 24UA500020009944U1 від 02.12.2024 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД. На виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 24UA500020009944U1 від 02.12.2024 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2024/000226/2 від 02.12.2024. Таким чином, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. На підставі ч.3 статті 53 МКУ, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) каталоги, специфікації, виробника товару; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, копію митної декларації країни відправлення. . Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів. 02.12.2024 митним органом отримано лист уповноваженої особи від 02.12.2024 БН та повідомлено про відмову надати витребувані додаткові документи. Таким чином вказані вище розбіжності усунені не були. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ. Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 24UA500020009944U1 від 02.12.2024 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані Митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За аналізу баз даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить: по товару №1 13,6 дол. США/кг. ((МД від 16.09.2024 №UА403070/2024/007341; МД від 25.10.2024 №UА403070/2024/008470; МД від №UА403070/2024/007974 ) ніж заявлено декларантом (11,87 дол. США/кг); №2 складає 13,6 дол. США/кг,. МД від 16.09.2024, №UА403070/2024/007341; МД від 25.10.2024 №UА403070/2024/008470; МД від
№UА403070/2024/007974 ) ніж заявлено декларантом (11,67 дол. США/кг); №3 складає 13,6 дол. США/кг,. (МД від 16.09.2024 №UА403070/2024/007341; МД від 25.10.2024 №UА403070/2024/008470; МД від №UА403070/2024/007974 ) ніж заявлено декларантом (7,67 дол. США/кг).
. У зв'язку з вищевикладеним та у відповідності до ч. 2 ст. 55 МКУ Одеською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2024/000226/2 від 02.12.2024. У рішенні про коригування митної вартості № UA500020/2024/000226/2 від 02.12.2024 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. Враховуючи вищевикладені причини, та положення частини 6 статті 54, статті 256 МКУ, Одеською митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2024/000493 та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Таким чином, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500020/2024/000226/2 від 02.12.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500020/2024/000493 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, a тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «МАРЛІН ОДЕСА».
Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 05.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника Одеської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Дослідивши заяви по суті справи, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ПП «МАРЛІН ОДЕСА» (Покупець) укладений з компанією «FUJIAN RONGJANG IMP.&EXP. CO., LTD», Китай (Продавець) зовнішньоекономічний договір № 20032023 від 20.03.2023 р. (далі Контракт) згідно з предметом якого Продавець продає, а Покупець купує товар, що належить Продавцю. Перелік товарів, кількість, ціна, сума зазначаються в інвойсах або проформа інвойсах на кожну партію товару. Інвойси, проформа інвойси є платіжними документами (п. 1.1 Контракту).
Згідно п. 3.2 Контракту умови поставки: вид транспортування вантажу, умови поставки вказуються додатково в інвойсі або проформа інвойсі.
Пунктом 5.1. Контракту передбачено, що оплата товару здійснюються Покупцем наперед, згідно з виставленими рахунками або проформа інвойсами. Оплата товару здійснюється в доларах США (п. 5.2 Контракту).
Відповідно до пункту 8.5. Контракту при його тлумаченні сторони повинні керуватись умовами міжнародних правил Інкотермс.
01.09.2024 р. Продавець виставив Покупцю інвойс № RJCG24НА077 на товар «вугор смажений заморожений (ANGUILLA ROSTRATA)» двох найменувань: 600-650 грам +10%-15% соус вакуум вагою 2 000 кг, вартістю 23600,00 дол. США; 600-650 гр +500 гр +10%-15% соус, вагою 15000кг. вартістю 174000,00 дол. США., 600-650грам. +500грам. Соус вакуум 5000кг . вартістю 38000дол.США.
Загальна вартість товару згідно виставленого інвойсу № RJCG24HA077 від 01.09.2024 р. становить 235600.00США.
В інвойсі визначені транспортні деталі: морський транспорт з Китаю до Україна через порт Константа, Румунія на умовах поставки CIF, що підтверджується також митною декларацією країни відправлення.
Платіжними документами від 02.09.2024 № 240902/000279447 (на суму 30 000,00 дол. США), від 19.09.2024 № 240918/000283579 (на суму 100 000,00 дол. США), від 11.10.2024 № 241011/000289534 (на суму 105600,00 дол. США), ПП «МАРЛІН ОДЕСА» сплатило на рахунок «FUJIAN RONGJANG IMP.&EXP. CO., LTD» повну вартість товару у сумі 235600,00 дол. США на підставі контракту № 20032023 від 20.03.2023 р., інвойсу № RJCG24HA077 від 01.09.2024 р., про що зазначено у призначенні платежу вказаних банківських документів.
01.09.2024 р. Продавець склав пакувальний лист до інвойсу № RJCG24HA077 від 01.09.2024 р. на товар «вугор смажений заморожений (ANGUILLA ROSTRATA)>>> загальною вагою нетто 22 000 кг, брутто - 25 300 кг 24.09.2024 p. на товар було оформлено експортну митну декларацію № Е20240001348330661.
Товар «вугор смажений заморожений (ANGUILLA ROSTRATA)» у контейнері 3738049 вагою брутто 25 300 кг було відвантажено на морське судно «MSC LENI» з Китаю до порту Константа згідно коносаменту № 244369808 від 30.09.2024 р.
25.07.2024 р. товар у контейнері MMAU1235344 вагою брутто 25 300 кг було відвантажено на автомобільний транспорт з Константи, Румунія до Одеси, Україна, що підтверджується СMR (міжнародною товаро-транспортною накладною) № 29110.
З метою митного оформлення товару ««вугор смажений заморожений (ANGUILLA ROSTRATA)», поставленого на підставі вказаного Контракту, декларант ПП «МАРЛІН ОДЕСА» ТОВ «БЛЕССКО» 02.12.2024 р. подало до Одеської митниці електронну митну декларацію № 24UA500020009944U1, заявивши митну вартість імпортованого товару за ціною договору у відповідності з положеннями статті 58 Митного кодексу України, додавши до ціни товару складову митної вартості товару витрати на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України, понесені покупцем.
Так, в графі 22 МД вказано ціну товару згідно виставленого рахунку інвойсу № RJCG24HA077 від 01.09.2024 р. на суму 235600,00 дол. США, а в графі 12 МД зазначена митна вартість товару у валюті України, визначена декларантом з урахуванням витрат на транспортування товару, понесених імпортером 9862355,32грн.. (235600,00 дол. США х 41,5847 грн./дол. США + 65 000 грн.).
На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів до митної декларації додані документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, та інші товаросупровідні документи: зовнішньоекономічний договір № 20032023 від 20.03.2023 р., інвойс № RJCG24HA077 від 01.09.2024 р., пакувальний лист б/н від 01.09.2024 р., банківські платіжні документи № 240902/000279447 від 02.09.2024 року, № 240918/000283579 від 18.09.2024 р., № 241011/000289534 від 11.10.2024 року, коносамент (Bill of lading) №244369808 від 30.09.2024 р.,
автотранспортну накладну № 29110 від 29.10.2024р., страховий поліс № 13598100220240000573 від 29.09.2024 р., рахунок передплатний на надання транспортно-експедиційних послуг № А011468 від 29.11.2024 р., довідку про транспортні витрати № 01/29.11.2024 від 29.11.2024 р., договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 221-ЮГЛ від 17.10.2022 р., договір на автомобільне перевезення № 2911/2022 від 29.11.2022 р., копію митної декларації країни відправлення № 370820240000589319 від 24.09.2024 р..
Проте відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000226/2 від 02.12.2024 року.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500020/2024/000226/2 від 02.12.2024 зазначено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме: 1) відповідно до пп. вп. 1 ч.10 ст. 58 Митного кодексу України при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, разом з цим, у п. 5.1 Контракту зі змінами, зазначено, що ціни на товари включають в себе вартість упаковки та пакування. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого не можливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2)у пп.1.1 Контракту вказано що перелік, кількість, ціна, сума вказані у інвойсах або проформах інвойсів. Але у інвойсі наданому до митного оформлення відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт, проформи інвойсів не надавались; 3)у довідці про транспортні витрати від 29.11.2024 №01/29.11.2024 відсутнє посилання на договір перевезення вантажу; 4)у договорі на транспортне перевезення від 17.10.2022 №221ЮГЛ п.2.2. - вказано що тип послуги, кількість вантажу, маршрут перевезення - вказано в заявці на перевезення. Відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил...»затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;- калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про розмір тарифної ставки за перевезення за одиницю виміру (вагу) товару. Вказані документи для підтвердження числового значення складової митної вартості до митного оформлення не надано; 5) згідно п 5.1 зовнішньоекономічного договору від 20.03.2023 №20032023 оплата здійснюється наперед згідно рахункам або проформам інвойсу. Але в наданому інвойсі від 01.09.2024 NRJCG24HA077вiдcутні умoви здійснення оплати.
Одеська митниця приймаючи Рішення про коригування митної вартості товарів визначила їх митну вартість другорядним резервним методом, на підставі баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України у ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшим ніж заявлено декларантом.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця 02.12.2024 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2024/000493.
Вважаючи протиправним та необґрунтованим Рішення про коригування митної вартості та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Джерела права та висновки суду.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст.52 МКУ, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч.2 ст.52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
З огляду на ч.1 ст.53 МКУ, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з ч.1 ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.4 ст.54 МКУ, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з ч.6 ст.54 МКУ, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ст.57 МКУ, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.58 МКУ, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідач в рішенні про коригування митної вартості зазначив, що за результатами опрацювання документів наданих для ля підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
Щодо посилань відповідача на те, що відповідно до пп. вп. 1 ч.10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, разом з цим, у п. 5.1 Контракту зі змінами, зазначено, що ціни на товари включають в себе вартість упаковки та пакування. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутніданіщододаноїскладової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.3.2. зовнішньоекономічного контракту №20032023 від 20.03.2023 року умови поставки: вид транспортування вантажу, умови поставки вказуються додатково в інвойсі або проформа інвойсі.
Відповідно до матеріалів справи поставка товару здійснювалась на умовах CІF (Румунія Constanta).
За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил Інкотермс 2010 термін CIF (Вартість, страхування та фрахт) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. За умовами терміну CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.
Відповідно до ст. А9 Правил Інкотермс 2010 щодо CIF продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити упаковку товару, за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі зазвичай прийнято відвантажувати вказаний у договорі товар без упаковки. Продавець може упакувати товар таким чином, як це необхідно для його перевезення, якщо тільки покупець до укладення договору не повідомить продавця про специфічні вимоги до упаковки.
Отже, невід'ємною частиною витрат продавця/постачальника за умовами CIF є витрати на пакування товару, що також відображено і в Контракті №20032023 від 20.03.2023 року.
Зокрема, відповідно до п.6.1. зовнішньоекономічного контракту №20032023 від 20.03.2023 року товар повинен бути доставлений в упаковці, що відповідає особливостям транспортування
01.09.2024 р. Продавець склав пакувальний лист до інвойсу №RJCG24HA077 від 01.09.2024 р. на товар «вугор смажений заморожений (ANGUILLA ROSTRATA)» загальною вагою нетто 22000 кг, брутто - 25300 кг.
Таким чином, обов'язок поставити товар у придатному для безпечного транспортування стані, з відповідною упаковкою, покладається на продавця.
З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню Позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
Аналогічну правову позицію висловлено у постановах Верховного Суду у постанові від 22.01.2019р. у справі №815/6794/17, від 18.12.2019р. у справі №160/8775/18.
Таким чином, суд доходить висновку, що продавцем здійснювалось пакування товару, вартість якого була включена до ціни товару, у зв'язку з чим у покупця була відсутня необхідність для понесення додаткових витрат на пакування, а тому доводи відповідача про відсутність такої складової митної вартості як пакування або упаковка є необґрунтованими, та відхиляються судом.
Також відповідач зауважив, що у пп.1.1 Контракту вказано що перелік, кількість, ціна, сума вказані у інвойсах або проформах інвойсів. Але у інвойсі наданому до митного оформлення відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт, проформи інвойсів не надавались;
Інвойс - у міжнародній комерційній практиці документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага ті інші), умови поставки і відомості про відправника та одержувача.
Фактично інвойс є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за товари, що поставляються (або вже фактично поставлені) чи послуги, що надаються (або фактично надані).
Виставлений Продавцем інвойс від 01.09.2024 № RJCG24HA077 містить перелік товарів, їх кількість і ціну за якою вони поставлені покупцеві, вид товару, його вагу, умови поставки і відомості про відправника та одержувача.
У постанові від 02.11.2018 р. у справі № 821/3874/15-а Верховний Суд вказав, що відсутність в інвойсі вказівки на реквізити зовнішньоекономічного контракту сама собою не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації інвойсу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару.
Разом з тим, суд дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи дають можливість ідентифікувати поставлений товар.
Сплачуючи вартість товару, Продавець у призначенні платежу посилався саме на цей інвойс № RJCG24HA077 від 01.09.2024 р. та контракт № 20032023 від 20.03.2024 р.
Також, посилання на інвойс 01.09.2024 № RJCG24HA077 міститься у пакувальному листі, сертифікаті про походження товару, страховому полісі, декларації країни відправлення.
Таким чином, зауваження митного органу є безпідставними.
Щодо посилання відповідача та те, що у довідці про транспортні витрати від 29.11.2024 №01/29.11.2024 відсутнє посилання на договір перевезення вантажу, а також що в графі 33 зазначено, що « 2) Відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка фактури; -калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Вказані документи для підтвердження числового значення вказаної складової митної вартості до митного оформлення не надано». суд зазначає наступне
Матеріалами справи підтверджується, що до митного оформлення на підтвердження вартості перевезення були надані: рахунок передплатний на надання транспортно-експедиційних послуг № А0110468 від 29.11.2024 р., довідку про транспортні витрати № 01/29.07.2024 від 29.11.2024 р., договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 221-ЮГЛ від 17.10.2022 р., договір на автомобільне перевезення № 2911/2022 від 29.11.2022 р.
Відповідно до довідки ТОВ ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТІК» про транспортні витрати № 01/29.11.2024 від 29.11.2024 р., вартість перевезення вантажу транспортним засобом державний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 з м. Констанца (Румунія) до м. Орлівка (прикордонний перехід, Україна) становить 65 000,00 грн.
Декларант ПП «МАРЛІН ОДЕСА» 02.12.2024 р. подав до Одеської митниці електронну МД №24UА500020009944U1, заявивши митну вартість імпортованого товару за ціною договору, додавши до ціни товару складову митної вартості товару - витрати на транспортування цього товару до місця ввезення на митну територію (65 000,00 грн) у відповідності до пункту 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України..
Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») покладає на продавця обов'язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов'язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов'язок на укладення договору перевезення та страхування (пункти А.3, Б.3 умов поставки CIF за Інкотермс).
Таким чином, витрати на перевезення з Китаю до порту Констанца, Румунія були здійснені Продавцем, та вже включеними до ціни товару, а отже додатково до митної вартості не додаються, що не заперечується митницею, а витрати на перевезення, які поніс Покупець до митного кордону України (прикордонний перехід у м. Орлівка), додатково додані до фактурної вартості товару.
Таким чином, зауваження митного органу є безпідставними.
Крім того, згідно п. 5.2 договору №221 -ЮГЛ від 17.10.2022 року замовник оплачує послуги Експедитора на умовах 100% предоплати протягом 3 банківських днів з дати виставлення рахунку Ескпедитором.
На виконання даної умови договору експедитором був виставлений позивачу рахунок предоплатний №А011468 від 29.11.2024 року за організацію міжнародного перевезення вантажу по маршруту Констанца (Румунія) -м.Одеса у якому зазначено номер контейнеру до перевезення - MNBU738049, та саме в цьому контейнері згідно СMR , сертифікату якості, та коносаменту, а також на вказаному у довідці вих №01/29.11.2024 від 29.11.2024 року транспортному засобу товар був доставлений до митниці для митного оформлення та у вказаних документах відсутні розбіжності, а тому суд вважає, що позивач надав відповідачу усі необхідні та достатні документи для підтвердження вартості перевезення із порта Костанца (Румунія) до України.
Щодо посилання відповідачем на те, що згідно п 5.1 зовнішньоекономічного договору від 20.03.2023 №20032023 оплата здійснюється наперед згідно рахункам або проформам інвойсу. Але в наданому інвойсі від 01.09.2024 NRJCG24HA077вiдcутні умoви здійснення оплати, суд зазначає наступне.
Згідно п 5.1.-5.2. зовнішньоекономічного договору від 20.03.2023 № 20032023 оплата товару здійснюється Покупцем наперед, згідно з виставленими рахункам або проформам інвойсу. Оплата здійснюється в доларах США.
Судом встановлено, що 16.04.2024 року Продавець виставив Покупцю інвойс №RICG24НА077 на товар «вугор смажений заморожений (ANGUILLA ROSTRATA)».
Загальна вартість товару згідно виставленого інвойсу № RICG24НА077 від 01.09.2024 р. становить 235600дол.США.
Виставлений Продавцем інвойс містить умови оплати (terms of payment) T/T.
Вказана абревіатура означає звичайний банківський переказ - Telegraphic Transfer (T/T). Цей термін у міжнародній практиці використовують для переказу коштів на умовах передплати, що повністю співпадає з пунктом п. 5.1. Контракту.
Приватне підприємство «МАРЛІН ОДЕСА» здійснило оплату на рахунок «FUJIAN RONGJANG IMP.&EXP. CO., LTD» повну вартість товару у сумі 235600 дол.США на підставі контракту №20032023 від 20.03.2023 року, інвойсу RICG24НА077 від 01.09.2024, що підтверджується платіжними документами від 02.09.2024 № 240902/000279447 (на суму 30 000,00 дол. США), від 19.09.2024 № 240918/000283579 (на суму 100 000,00 дол. США), від 11.10.2024 № 241011/000289534 (на суму 105600,00 дол. США) ПП «МАРЛІН ОДЕСА».
З огляду на вказане, судом підтверджено, що Позивачем фактично виконано умови контракту та інвойса щодо передплати за поставлений товар.
Таким чином, на думку суду, зазначення митним органом як підстави для коригування митної вартості неможливість перевірити правильність визначення митної вартості самого товару без зазначення в інвойсі умов оплати - є необґрунтованими та очевидно хибними.
Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ПП «МАРЛІН ОДЕСА» митної вартості товару судом не встановлено.
Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.
Щодо розбіжностей між заявленою декларантом митною вартістю товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Суд звертає увагу на те, що у постанові від 05.03.2019 року у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019р. у справі №813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).
До митного органу були надані всі необхідні та достатні докази, вартість та обсяги товару в яких є тотожними та повністю відповідають ціні вказаній в митній декларації.
Відтак, вказана обставина не є підставою для коригування митної вартості.
Суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року в справі №809/1884/16.
Таким чином, зазначені митницею у повідомленнях та рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
Водночас, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість, доказів повідомлення позивача про конкретні складові митної вартості товарів, які мають бути підтверджені додатково наданими ним документами відповідачем не надано.
На думку суду, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.
На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер'їлдіз проти Туреччини).
Отже, в даному випадку відповідачем не доведено, наявність розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, що вплинуло чи могло вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару, а документи які були подані декларантом для митного оформлення товару є достатніми та такими, що у своїй сукупності невикликали сумніви у достовірності зазначеної в них інформації.
Декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Контролюючим органом не наведено переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного (резервного) методу та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Таким чином, суд дійшов висновку, що прийняте Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000226/2 від 02.12.2024 р., є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо картки відмови в прийнятті митної декларації.
Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Як зазначено у пунктах 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.
Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.
У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за UA500020/2024/000493 від 02.12.2024 зазначено таку причину для відмови у митному оформлені, як прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості №UA500020/2024/000226/2 від 02.0122024 р.
При цьому, оскільки саме прийняття рішення №UA500020/2024/000226/2 від 02.12.2024 р. слугувало підставою для прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці UA500020/2024/000493 від 02.12.2024 року, суд вважає, що вказана картки відмови також підлягає скасуванню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Згідно ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на залучення перекладача та нотаріальне засвідчення справжності підпису перекладача підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд встановлює розмір витрат на залучення перекладача на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Витрати на залучення перекладача мають бути документально підтверджені та доведені договором, рахунками, платіжним документом про оплату таких послуг тощо.
На підтвердження понесених витрат на переклад документів, позивачем надано договір № 61/99-П про надання послуг від « 19» лютого 2025 та додаток №1 до нього, замовлення на переклад документів від 19.02.2025 р., рахунок-фактура №61/00-П від 19.02.2025 року та платіжні інструкції №735 від 20.02.2024 року про оплату рахунку №61/99-П від 19.02.2025 року на суму 8000грн.. та № 741 від 25.02.2025 року про оплату рахунку №61/99-П від 19.02.2025 року на суму 1480грн., акт наданих послуг №61/99-П від 24.02.2025 року.
Аналізуючи все вищенаведене суд вказує на те, що з наданих доказів на обґрунтування судових витрат позивача, можливо встановити, що здійснений позивачем переклад документів саме на виконання ухвали суду від 17.02.2025 року про залишення позову без руху стосується справи №420/4464/25 та виконаний після проголошення ухвали та вартість такого перекладу є сума у розмірі 9480грн. та переклад здійснено тих документів, які надавались суду на усунення недоліків позову.
За таких обставин, з огляду на доведеність позивачем фактичного розміру понесених витрат на залучення перекладача та здійснення ним перекладу суд дійшов до висновку щодо задоволення заяви представника позивача про компенсацію судових витрат.
Керуючись ст. ст. 6, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРЛІН ОДЕСА» до Одеської митниці задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000226/2 від 02.12.2024 р.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2024/000493 від 02.12.2024.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРЛІН ОДЕСА» витрати по сплаті судового збору у сумі 10471,34 грн. та витрати на переклад документів на суму 9480грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРЛІН ОДЕСА» (вул. Базарна, буд. 49, кв. 3, м. Одеса, 65048, код ЄДРПОУ 43206156)
Відповідач: Одеська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (адреса: 65078, м. Одеса, вулиця Лип Івана та Юрія), буд. 21 А, ЄДРПОУ 44005631
Суддя Е.А.Іванов