про забезпечення позову
07 травня 2025 р. № 400/4567/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши у письмовому проваджені матеріали заяви про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,
прозаява про забезпечення позову,
06 травня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про:
визнання протиправним та скасування рішення комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом від 25.04.2025 № 28, в частині відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період позивачу;
зобов'язання комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до відповідача із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки він здобуває освіту за денною формою здобуття освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». До вказаної заяви ним було подано усі належні підтверджуючі документи. Однак, рішенням комісії, оформленого протоколом 25.04.2025 № 28, йому було відмовлено в надані відстрочки на військову службу за мобілізацією у зв'язку із тим, що резервістам відстрочка не надається. На переконання позивача вказане рішення є протиправним, оскільки він при звільнення зі строкової служби в запас не надав згоди на включення його до військового резерву. Крім цього, він відслужив три роки строкової військової служби після чого був звільнений в запас, вступив до навчального закладу до досягнення 25 років, вперше здобуває новий рівень освіти, послідовність навчання у нього не порушена, навчається за денною формою навчання.
Одночасно з позовною заявою 06.05.2025 до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, в якій він просив забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії, пов'язані з мобілізацією відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також переміщення позивача для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі щодо оскарження дій щодо мобілізації та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач умотивував необхідність вжиття заходів забезпечення позову тим, що якщо його буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його права на відстрочку в разі встановлення наявності у нього такого права.
Розглядаючи матеріали заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частиною другою статті 154 КАС України передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Таким чином, зазначеними нормами визначено загальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову, а саме: без повідомлення учасників справи, тобто у письмовому провадженні. Лише у випадку необхідності подання пояснень або додаткових доказів суд на власний розсуд може призначити розгляд заяви про забезпечення адміністративного позову у судовому засіданні.
Перевіривши обґрунтованість мотивів заяви про забезпечення адміністративного позову, доказів, поданих із заявою, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову у письмовому провадженні.
Водночас суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частина перша статті 151 КАС України визначає, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета позову;
4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Натомість заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносини з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 14 «Про узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1-4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ» підкреслено, що забезпеченню адміністративний позов підлягає лише за умови, якщо захист прав та інтересів осіб буде ускладнено або унеможливлено до прийняття рішення по суті позовних вимог.
Така позиція цілком кореспондується з правовою позицією, викладеною в абзаці 5 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 № 4-рп/2011, відповідно до якої «з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову».
Проаналізувавши мотиви, якими позивач обґрунтував подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про необхідність її частковому задоволенню.
Предметом спору (тобто матеріально-правовим об'єктом, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем (пункт 5.16 мотивувальної частини постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18) у цій справі є рішення комісії щодо ненедання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час проведення мобілізації, а підставою - перебування позивача у військовому резерві.
Пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Згідно з абзацом третім пункту 3 частини п'ятої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зняттю з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України: з військового обліку резервістів, які призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти.
Таким чином, у разі призову позивача на військову службу, то:
по-перше, в нього зміниться правовий статус з військовозобов'язаного на військовослужбовця;
по-друге, рішення про призов позивача на військову службу по мобілізації може бути визнане протиправним, і це матиме наслідком звільнення його з військової служби.
Як наслідок, за період проходження позивачем військової служби державою будуть витрачені кошти на його грошове, речове та інші види забезпечення до прийняття рішення відповідним суб'єктом владних повноважень про його звільнення з військової служби.
Відтак негативні наслідки від вжиття відповідних заходів забезпечення позову є явно неспівмірними з негативними наслідками, які можуть настати в разі призову позивача на військову службу за наявності у нього права на відстрочку.
Поряд з цим, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ (далі - Указ № 65/2022, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 3 Указу № 65/2022 встановлено, що мобілізація проводиться протягом 90 днів із дня набрання чинності цим Указом. Строк проведення загальної мобілізації продовжено згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 № 342/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2264-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 № 574/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2501-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 № 758/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2739-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 № 59/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2916-ІХ, Указом Президента України від 01.05.2023 № 255/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3058-ІХ, Указом Президента України від 26.07.2023 № 452/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 № 3276-ІХ, Указом Президента України від 06.11.2023 № 735/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 № 3430-ІХ, Указом Президента України від 05.02.2024 № 50/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 № 3565-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 № 272/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 № 3685-ІХ, Указом Президента України від 23.07.2024 № 470/2024, затвердженим Законом України від 23.07.2024 № 3892-ІХ, Указом Президента України від 28.10.2024 № 741/2024, затвердженим Законом України від 29.10.2024 № 4025-ІХ, Указом Президента України від 14.01.2025 № 27/2025, затвердженим Законом України від 15.01.2025 № 4221-ІХ, та Указом Президента України від 15.04.2025 № 236/2025, затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4357-ІХ, відповідно з 25.05.2022 на 90 діб, з 23.08.2022 на діб, з 21.11.2022 на 90 діб, з 19.02.2023 на 90 діб, з 20.05.2023 на 90 діб, з 18.08.2023 на 90 діб, з 16.11.2023 на 90 діб, з 14.02.2024 на 90 діб, з 14.05.2024 на 90 діб, з 12.08.2024 на 90 діб, з 10.11.2024 на 90 діб, з 08.02.2025 на 90 діб та з 09.05.2025.
Отже, загальна мобілізація проводиться з 24.02.2022 до 07.08.2025.
Тому заходи про забезпечення позову, про які просить позивач, не можуть бути вжиті на строк, що перевищує строк проведення загальної мобілізації в Україні.
З огляду на вищезазначене суд прийшов до висновку, що такий захід забезпечення позову як заборона на призов позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період, є адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами лише на строк проведення загальної мобілізації в Україні.
Відповідна заява позивача підлягає частковому задоволенню шляхом обмеження строку дії заходів забезпечення позову строком проведення загальної мобілізації в Україні.
Натомість інші заходи забезпечення позову, про які просить позивач, за своїм змістом спрямовані на звільнення позивача від виконання ним військового обов'язку щодо дотримання правил військового обліку, що встановлений абзацом восьмим частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та вжиття заходів щодо притягнення його до юридичної відповідальності у разі порушення вищевказаного обов'язку.
Ці заходи є неадекватними і неспівмірними із заявленими позовними вимогами, а тому суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову у відповідній частині.
Водночас суд звертає увагу на те, що вжиті в цій ухвалі заходи забезпечення позову не позбавляють позивача від виконання обов'язків військовозобов'язаного та резервіста, встановлених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, зокрема та невиключно, прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ним документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях), проходити медичний огляд тощо.
Керуючись статтями 150-154, 156, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд
1. Задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову частково.
2. Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) вчиняти будь-які дії, пов'язані з мобілізацією відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також переміщення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили судовим рішення в адміністративній справі № 400/4567/25, але не довше ніж на строк проведення загальної мобілізації в Україні, тобто до 07.08.2025.
3. В іншій частині заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову від 06.05.2025 відмовити.
4. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
5. Ухвала є обов'язковою для виконання і набирає законної сили з 07.05.25.
6. Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років.
7. Примірники ухвали про забезпечення позову негайно направити учасникам справи.
8. Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на цю ухвалу подається безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Ярощук Василь Григорович