Рішення від 07.05.2025 по справі 640/21121/21

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

07 травня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/21121/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-BP» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказу і податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду з Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 640/21121/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-BP» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправними дії працівників Головного управління ДПС у м. Києві щодо проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-BP» з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального за період з 01.01.2020 по дату закінчення перевірки, оформленої актом фактичної перевірки № 16256/Ж 5/26- 15-09-02/38013854 від 01.03.2021;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у м. Києві № 783-п від 29.01.2021 про проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання та додаток № 10 до Наказу;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 00256590902 від 07.04.2021.

В обґрунтування вимог зазначено, що у період з 17.02.2021 до 24.02.2021 Головне управління ДПС у місті Києві провело фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального за період з 01.01.2020 по дату закінчення перевірки.

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки № 16256/Ж 5/26-15-09-02/38013854 від 01.03.2021 (далі - Акт перевірки).

Відповідно до Акта перевірки Позивач нібито порушив п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, (зі змінами та доповненнями) та ч. 8 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Не погодившись із висновком, викладеним в Акті перевірки, Позивач подав заперечення (вих. № 389 від 18.03.2021) у строки визначені Податковим кодексом України. За результатами розгляду цих заперечень Головне управління ДПС у місті Києві в своєму листі (номер та дата листа не зазначена) залишило висновок, викладений в Акті перевірки, без змін, а заперечення - залишив без задоволення.

Внаслідок чого на підставі Акта перевірки на адресу позивача було надіслане податкове повідомлення-рішення № 00256590902 від 07.04.2021, яким застосовано штрафну санкцію за платежем «Адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» у розмірі 1000000 гривень, на підставі підпункту 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і абзацу 9 частини другої статті 17 3У від 19.12.1995 № 481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (із змінами та доповненнями) та податкове повідомлення- рішення № 00262080902 від 08.04.2021, яким застосовано штрафну санкцію за платежем «Адміністративні штрафи та інші санкції» у розмірі 46920 гривень на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3. статті 54 і пункту(ів) 117.1 статті(ей) 117 Податкового кодексу України.

Позивач, не погодившись з висновками ГУ ДПС у м. Києві, подав скаргу на податкові повідомлення-рішення до ДПС України, тим самим ініціював процедуру адміністративного оскарження відповідно до положень ПКУ, де за результатами скарги ДПС України задовольнило її частково, скасувавши податкове повідомлення-рішення № 00262080902 від 08.04.2021.

ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» з податковим повідомлення-рішенням № 00256590902 від 07.04.2021 та викладеними в Акті перевірки обставинами, щодо наявності порушень не погоджується, вважає їх необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України з наступних причин.

Позивач наголошує на процедурних порушеннях, допущених Відповідачем під час проведення фактичної перевірки.

Відповідач позов не визнав, надавши до суду відзив, в якому заперечує проти позовних вимог виходячи з такого.

На виконання наказу ГУ ДПС у м. Києві від 29.01.2021 № 783-п (далі - Наказ) та відповідно до п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) проведено фактичну перевірку ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-BP» за адресою: м. Київ, вул. Старосільська, буд. 1, з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального.

Перед початком проведення фактичної перевірки 17.02.2021 представнику за довіреністю ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» Науменку Я.О. пред'явлено направлення та вручено копію наказу ГУ ДПС у м. Києві з додатком №10 на проведення фактичної перевірки ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» за адресою: м. Київ, вул. Старосільська, буд. 1, з 17.02.2021, тривалістю 10 діб, що підтверджується підписом ОСОБА_1 в направленнях на перевірку.

За результатами перевірки складено акт від 01.03.2021 № 16256/Ж5/26-15-09- 02/38013854 (далі - Акт), яким встановлено порушення:

п. 63.3 ст. 63 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, (зі змінами та доповненнями);

частини 8 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

В ході проведення фактичної перевірки ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» (код 38013854) відповідно до вимог п.п. 20.1.2, п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п. 85.2, п. 85.4 ст. 85 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, (зі змінами та доповненнями) (далі - Кодекс) ГУ ДПС у м. Києві звернулося до ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» із письмовою вимогою від 17.02.2021 № б/н, щодо надання до перевірки пояснення та документального підтвердження з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального, а саме:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт зберігання пального;

- документи, що підтверджують право власності або право користування приміщеннями, нежитловими приміщеннями, транспортними засобами та/або іншими матеріальними активами, які використовуються для провадження господарської діяльності;

- картки рахунків та оборотно-сальдові відомості бухгалтерського обліку, в яких відображено оприбуткування, списання, залишки пального в розрізі кожного місяця та кодів УКТ ЗЕД за період, що перевіряється (рахунок 203 та/або інші, де відображено операції з пальним);

- картки рахунків та оборотно-сальдові відомості по рахунками 31, 36, 63 та іншим, де відображались операції оприбуткування (придбання) та продажу пального за період, що перевіряється;

- договори постачання нафтопродуктів, інформацію та документальне підтвердження щодо транспортування нафтопродуктів на місце зберігання/оптової чи роздрібної торгівлі/акцизний склад (державний номер, марка та вид транспортного засобу, ПІБ водія тощо);

- акти списання пального, первинна документація для підтвердження кількості списання пального (довідки про роботу механізмів, заправочні відомості механізмів, відомості використання ПММ тощо).

На письмову вимогу надано документи, перелік яких відображено в супровідних листах, що зазначені в п. 2.1.3 описової частини акту перевірки.

Відповідно інформаційного ресурсу ДПС на момент проведення перевірки ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» не зареєстроване платником акцизного податку з реалізації пального у Системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (далі - СЕАРП СЕ).

Під час виходу (виїзду) 17.02.2021 на перевірку ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ- ВР» за адресою: м. Київ, вул. Старосільська, буд. 1, встановлено відсутність ємностей та/або резервуарів та/або обладнання, що використовується для зберігання нафтопродуктів.

ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» здійснює придбання пального (дизпаливо, бензин А-92, бензин А-95) у вигляді паливних карт на підставі укладених договорів з контрагентами - постачальниками: договір 3 СКЦ-856 від 17.08.2015 з ТОВ «С КАРД СЕРВІС» (код 38605252); договір 3 ТК165/29 від 24.07.2020 з ТОВ «ЛІВАИ?Н ТОРГ» (код 41449359); договір №КРБК-010365 від 26.11.2019 з ТОВ «Альянс Холдинг» (код 34430873); договір № К-Ю-1020-461 від 19.10.2020 з ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» (код 32285225).

Також ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» здійснює придбання дизельного пального на підставі договору від 02.12.2014 № 381 з ТОВ «ТЕХНОЛОГІЧНА ПАЛИВІ4А КОМПАНІЯ» (код 39102316). Відповідно цього договору Постачальник (ТОВ «ТЕХНОЛОГІЧНА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ») зобов'язується здійснити постачання товару на власному транспортному засобі до пункту призначення Покупця (ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР»), який зазначається в товарно-транспортній накладній (далі -ТТН).

Придбані нафтопродукти ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» використовує для заправки транспортних засобів що знаходяться у власності Підприємства, так і орендовані (договори оренди спецтехніки: № 21/12/20-1ВР від 21.12.2020; № 14/01-20-БДЗ від 14.01.2020; № 01-11-2018/1 від 01.11.2018; № 1911-1 від 19.11.2020; № 20/11-20 ЕКС-3 від 20.11.2020; № 16/11-20 ГРД від 16.11.2020; № 08-20-02 від 28.08.2020; № 10/02-20 від 10.02.2020; № 08-20-01 від 28.08.2020; № 18/11-20-БДЗ-452 від 18.11.2020).

Відповідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 10 за січень 2020 - січень 2021 у власності ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» знаходиться 46 транспортних засобів (перелік відображено в Додатку № 1 до акту фактичної перевірки), на які надано свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів.

При цьому, згідно інформаційних баз ДПС, ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» не подано повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність до органів Державної податкової служби за формою № 20-ОПП, встановленою Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.05.2014 за № 503/25280 (далі - Порядок).

Таким чином, в порушення п. 63.3 ст. 63 Кодексу (порядок подання передбачено п. 8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів) ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» не подано до ДПС повідомлення за формою № 20-ОПП про об'єкти, через які провадиться діяльність (46 транспортних засоби).

Відповідно бухгалтерського обліку по рахунку 203 ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» за період з 01.01.2020 - 31.12.2020 здійснено оприбуткування пального в загальній кількості 383360.37 л., а саме: бензин А-92 - 8377,24 д., бензин А-95 - 4460,65 л., дизельне пальне - 370 522,28 л.

При цьому, 30314,37 літрів пального (бензин А-92 - 8377,24 л., бензин А-95 - 4460,65 л., дизельне пальне - 17476,28 л.) придбано по паливних картках, що підтверджується актами приймання - передачі пального та видатковими накладними виписаними в адрес ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР».

На підтвердження господарських операцій з ТОВ «ТЕХНОЛОГІЧНА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ» за період з 01.01.2020 - 31.12.2020, до перевірки надано ТТН на відпуск нафтопродуктів в загальній кількості 196246,00 літрів дизельного палива.

Згідно наданих ТТН ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» отримувала нафтопродукти за наступними пунктами розвантаження: м. Київ, вул. Старосільська, буд. 1; м. Київ, вул. Промислова, буд. 4; м. Киі?в, вул. Березнева, буд. 12А.

ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» не надано до перевірки ТТН та/або інші підтверджуючі документи на перевезення нафтопродуктів в кількості 156800,00 л., паливо цистерною «ГАЗ 3307» з реєстраційними номерами НОМЕР_1 , що знаходиться у власності Підприємства.

Відповідно до бази даних ЄРАН, ТОВ «ТЕХНОЛОГІЧНА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ» здійснює виписку акцизних накладних в адресу ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» з зазначенням акцизного складу пересувного НОМЕР_1 та адреси місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб'єкт господарювання - неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки: м. Київ, вул. Старосільська, буд. 1.

Також, відповідно бухгалтерського обліку по рахунку 203 ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» за період з 01.01.2020 - 31.12.2020 здійснено списання пального в загальній кількості 383221,00 л., а саме: бензин А-92 - 8257,00 л., бензин А-95 - 4140,00 л. , дизельне пальне - 370824,00 л.

На підтвердження використання пального автотранспортом, до перевірки надано акти списання товарів за період з 01.01.2020 -31.12.2020, відповідно яких було використано 380252,00 літрів пального, а саме: бензин А-92 - 8796,00 л., бензин А-95 - 3602,00 л., дизельне пальне - 367853,00 л.

Таким чином, при співставленні даних використаного пального по бухгалтерському обліку та первинної документації (звіти про витрати ПММ, рапорти про роботу будівельної техніки, подорожні листи), встановлено невідповідність кількості списаних нафтопродуктів, що обліковуються в ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР».

Також залишки пального на початок/кінець звітного періоду відповідно картки рахунку 203 та звітів про витрати ПММ, рапортів про роботу будівельної техніки, подорожніх листів - не відповідають одне одному. Для прикладу: залишок пального, що знаходиться в паливних баках автотранспорту на 01.09.2020 згідно бухгалтерському обліку складає 30,56 л., а в звітах про витрати бензину (диз. палива) залишок пального в баках автотранспорту -2118,51 л.

Кількість заправленого та використаного пального в розрізі всіх транспортних засобів, що використовуються ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР», відображено в звітах про витрати ПММ, рапортах про роботу будівельної техніки, подорожніх листах.

Слід зазначити, що в вище зазначених облікових документах, крім кількості заправленого та використаного пального, відображено залишок пального в баках автотранспорту, вид пального, дату та час початку і закінчення робіт, найменування об'єкту та адреса виконання робіт.

В ході аналізу наданих документів та інформаційного ресурсу ДПС, встановлено неможливість разового завантаження обсягів отриманого пального до паливних баків автотранспорту, що використовується в господарській діяльності ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР».

Відповідно до Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» отримало ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) № 26530414202000331 від 05.10.2020, термін дії: з 05.10.2020 по 05.10.2025, за адресою: м. Київ, вул. Старосільська, буд. 1.

Вище зазначеними ТТН встановлено отримання ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» від ТОВ «ТЕХНОЛОГІЧНА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ» дизельного пального наливом за адресою: м. Київ, вул. Березнева, буд. 12 А, в кількості 61410,00 літрів.

Здійснення заправки транспортних засобів за адресами: м. Київ, вул. Березнева, буд. 12 А та м. Київ, вул. Старосільська, буд. 1, підтверджується звітами про витрати ПММ, рапортами про роботу будівельної техніки, подорожніми листами.

Отже, на підставі наданих документів та інформаційних ресурсів ДПС України (ЄРАН 2019, ЄРПН) перевіркою ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» встановлено зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресами: м. Київ, вул. Старосільська, буд. 1 та м. Київ, вул. Березнева, буд. 12А, без наявності ліцензії на право зберігання пального, чим порушено вимоги частини 8 ст. 15 Закону України № 481.

Процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 прийнято адміністративну справу до провадження, розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав позовні вимоги через не спростування відповідачем обставин викладених у позовній заяві.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-BP» (ідентифікаційний код 38013854, місцезнаходження: вул. Качинського Леха, буд. 11, м. Буча, Бучанський район, Київська область) відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зареєстроване 07.02.2012; видами діяльності підприємства, внесеними до (КВЕД) є: 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у. (основний), Підготовчі роботи на будівельному майданчику, Інші роботи із завершення будівництва, Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, Надання в оренду будівельних машин і устаткування, Вантажний автомобільний транспорт, Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, Організація будівництва будівель, Будівництво житлових і нежитлових будівель, Будівництво доріг і автострад, Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, Будівництво трубопроводів, Будівництво залізниць і метрополітену, Будівництво мостів і тунелів, Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій, Будівництво водних споруд, Знесення, Розвідувальне буріння, Електромонтажні роботи, Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, Інші будівельно-монтажні роботи, Штукатурні роботи, Установлення столярних виробів, Покриття підлоги й облицювання стін, Малярні роботи та скління, Покрівельні роботи.

Згідно з договором поставки нафтопродуктів № 381 від 02.12.2014 ТОВ «Технологічна паливна компанія», як постачальник зобов'язаний передати позивачу нафтопродукти (том 1 арк. спр. 238-242).

Відповідно до договору оренди № 01-11-2018/1 від 01.11.2018 позивач орендував у ТОВ «ЕРІДОН БУД» асфальтоукладчик, комбінований каток, пневмокаток,що підтверджено відповідними актами приймання-передачі техніки (том 1 арк. спр. 107-112).

Згідно з договором оренди спецтехніки № 0302/2020 від 03.02.2020 позивач орендував у ФОП ОСОБА_2 трактори, легкові автомобілі та коток дорожній (том 1 арк. спр. 113-116).

Згідно з товарно - транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) позивач одержав від ТОВ «Технологічна паливна компанія» паливо дизельне: № Р1568 від 19.05.2020 - 4270 дм. куб. (заява від 18.05.2020); № Р1930 від 18.06.2020 - 2500 дм. куб. (заява від 17.06.2020); № Р2001 від 25.06.2020 - 2673 дм. куб. (заява від 24.06.2020); № Р2097 від 02.07.2020 - 2699 дм. куб. (заява від 01.07.2020); № Р2257 від 15.07.2020 - 4000 дм. куб. (заява від 14.07.2020); № Р2708 від 17.08.2020 - 2958 дм. куб. (заява від 14.08.2020); № Р2794 від 20.08.2020 - 4000 дм. куб. (заява від 19.08.2020); № Р2906 від 28.08.2020 - 4000 дм. куб. (заява від 27.08.2020); № Р2949 від 02.09.2020 - 4000 дм. куб. (заява від 01.09.2020); № Р3033 від 07.09.2020 - 2969 дм. куб. (заява від 14.09.2020); № Р3101 від 11.09.2020 - 1927 дм. куб. (заява від 10.09.2020); № Р3208 від 17.09.2020 - 1927 дм. куб. (заява від 16.09.2020). Адреса розвантаження: вул. Березнева, буд. 12-А, м. Київ (том 1 арк. спр. 63-86).

Згідно з договором найму транспортного засобу від 26.08.2020, укладеного з ОСОБА_3 , позивач найняв строком до 26.08.2021 легковий автомобіль марки FORD (том 1 арк. спр. 100-102).

Відповідно до договору оренди спецтехніки № 232-17 від 10.02.2020 позивач орендував у ТОВ «Цегла» самоскид-С, контейнеровоз - С, причіпи, вантажний контейнеровоз, навантажувач до 31.12.2020 (том 1 арк. спр. 103-106).

Відповідно до договору № 08-20-01 оренди будівельної техніки від 28.08.2020 позивачем орендовано у ТОВ «Санторіні Ленд» екскаватор строком до 31.12.2020 (том 1 арк. спр. 87-90).

Відповідно до договору 08-20-02 оренди будівельної техніки від 28.08.2020, укладеного з ТОВ «СК «Антстрой» позивачем орендовано будівельну техніку марки VOLVO EW140B, реєстраційний номер НОМЕР_2 (том 1 арк. спр. 96-99).

Крім того 14.01.2020 позивачем укладено з ТОВ «Коростенський щебзавод» договір № 14/01-20-БДЗ оренди технологічного транспорту, предметом якого є оренда бульдозера ДЗ-109, реєстраційний № Т-1139-ЖІ (том 1 арк. спр. 91-95).

Загальний перелік власної у кількості 42 одиниці та орендованої, у кількості 20 одиниць, техніки, що використовувалась позивачем для виробничих потреб у період з 01.04.2020 по 04.10.2020 наведено у довідці № 915/1 від 27.07.2021 (том 1 арк. спр. 117-118), та копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (том 1 арк. спр. 198-237).

Внутрішнє переміщення паливних та мастильних матеріалів (ДТ) у 2020 році, а саме за період з квітня до серпня 2020 року підтверджено наданими позивачем відомостями, а також відповідними заправ очними відомостями за спірний період (том 1 арк. спр. 119-164, 165-197).

Відповідно до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 29.01.2021 № 783-п на підставі п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) визначено провести фактичну перевірку з метою дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбаний, зберігання та реалізацію пального. Обґрунтування: доповідна записка управління контролю за підакцизними товарами від 29.01.2021 № 234/26-15-09-02-14 (том 1 арк. спр. 41-42).

Згідно з додатком 10 до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 29.01.2021 №783-п включено до переліку суб'єктів господарювання для проведення фактичних перевірок працівниками відділу контролю за виробництвом та обігом пального на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-BP» за адресою: м. Київ, вул. Старосільська, буд. 1, з 17.02.2021 (пункт 10).

Позивачу до початку перевірки пред'явлено направлення № 3066/26-15-09-02 від 17.02.2021, № 3067/26-15-09-02 від 17.02.2021 та вручено копію наказу ГУ ДПС у м. Києві з додатком № 10 на проведення фактичної перевірки ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» за адресою: м. Київ, вул. Старосільська, буд. 1, з 17.02.2021, тривалістю 10 діб, що підтверджується підписом ОСОБА_1 в направленнях на перевірку (том 2 арк. спр. 48-49).

У період з 17.02.2021 до 24.02.2021 Головне управління ДПС у місті Києві провело фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального за період з 01.01.2020 по дату закінчення перевірки.

За результатами перевірки був складений акт фактичної перевірки №16256/Ж5/26-15-09-02/38013854 від 01.03.2021 (далі - Акт перевірки) (том 1 арк. спр. 36-40).

Зі змісту вказаного акту вбачається, що в ході проведення фактичної перевірки ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» (код 38013854) відповідно до вимог п.п. 20.1.2, п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п. 85.2, п. 85.4 ст. 85 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, (зі змінами та доповненнями) (далі - Кодекс) ГУ ДПС у м. Києві звернулося до ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» із письмовою вимогою від 17.02.2021 № б/н, щодо надання до перевірки пояснення та документального підтвердження з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального, а саме: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт зберігання пального; документи, що підтверджують право власності або право користування приміщеннями, нежитловими приміщеннями, транспортними засобами та/або іншими матеріальними активами, які використовуються для провадження господарської діяльності; картки рахунків та оборотно-сальдові відомості бухгалтерського обліку, в яких відображено оприбуткування, списання, залишки пального в розрізі кожного місяця та кодів УКТ ЗЕД за період, що перевіряється (рахунок 203 та/або інші, де відображено операції з пальним); картки рахунків та оборотно-сальдові відомості по рахунками 31, 36, 63 та іншим, де відображались операції оприбуткування (придбання) та продажу пального за період, що перевіряється; договори постачання нафтопродуктів, інформацію та документальне підтвердження щодо транспортування нафтопродуктів на місце зберігання/оптової чи роздрібної торгівлі/акцизний склад (державний номер, марка та вид транспортного засобу, ПІБ водія тощо); акти списання пального, первинна документація для підтвердження кількості списання пального (довідки про роботу механізмів, заправочні відомості механізмів, відомості використання ПММ тощо). На письмову вимогу надано документи, перелік яких відображено в супровідних листах, що зазначені в п. 2.1.3 описової частини акту перевірки. Відповідно інформаційного ресурсу ДПС на момент проведення перевірки ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» не зареєстроване платником акцизного податку з реалізації пального у Системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (далі - СЕАРП СЕ). Під час виходу (виїзду) 17.02.2021 на перевірку ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ- ВР» за адресою: м. Київ, вул. Старосільська, буд. 1, встановлено відсутність ємностей та/або резервуарів та/або обладнання, що використовується для зберігання нафтопродуктів. ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» здійснює придбання пального (дизпаливо, бензин А-92, бензин А-95) у вигляді паливних карт на підставі укладених договорів з контрагентами - постачальниками: договір 3 СКЦ-856 від 17.08.2015 з ТОВ «С КАРД СЕРВІС» (код 38605252); договір 3 ТК165/29 від 24.07.2020 з ТОВ «ЛІВАИ?Н ТОРГ» (код 41449359); договір №КРБК-010365 від 26.11.2019 з ТОВ «Альянс Холдинг» (код 34430873); договір №К-Ю-1020-461 від 19.10.2020 з ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» (код 32285225). Також ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» здійснює придбання дизельного пального на підставі договору від 02.12.2014 №381 з ТОВ «ТЕХНОЛОГІЧНА ПАЛИВІ4А КОМПАНІЯ» (код 39102316). Відповідно цього договору Постачальник (ТОВ «ТЕХНОЛОГІЧНА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ») зобов'язується здійснити постачання товару на власному транспортному засобі до пункту призначення Покупця (ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР»), який зазначається в товарно-транспортній накладній (далі -ТТН). Придбані нафтопродукти ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» використовує для заправки транспортних засобів що знаходяться у власності Підприємства, так і орендовані (договори оренди спецтехніки: №21/12/20-1ВР від 21.12.2020; №14/01 -20-БДЗ від 14.01.2020; № 01-11-2018/1 від 01.11.2018; №1911-1 від 19.11.2020; № 20/11-20 ЕКС-3 від 20.11.2020; №16/11-20 ГРД від 16.11.2020; №08-20-02 від 28.08.2020; № 10/02-20 від 10.02.2020; № 08-20-01 від 28.08.2020; №18/11-20-БДЗ-452 від 18.11.2020). Відповідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 10 за січень 2020 - січень 2021 у власності ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» знаходиться 46 транспортних засобів (перелік відображено в Додатку №1 до акту фактичної перевірки), на які надано свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів. При цьому, згідно інформаційних баз ДПС, ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» не подано повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність до органів Державної податкової служби за формою №20-ОПП, встановленою Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 №462), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.05.2014 за №503/25280 (далі - Порядок). Таким чином, в порушення п. 63.3 ст. 63 Кодексу (порядок подання передбачено п. 8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів) ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» не подано до ДПС повідомлення за формою №20-ОПП про об'єкти, через які провадиться діяльність (46 транспортних засоби). Відповідно бухгалтерського обліку по рахунку 203 ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» за період з 01.01.2020 - 31.12.2020 здійснено оприбуткування пального в загальній кількості 383360.37 л., а саме: бензин А-92 - 8377,24 д., бензин А-95 - 4460,65 л., дизельне пальне -370522,28 л. При цьому, 30314,37 літрів пального (бензин А-92 - 8377,24 л., бензин А-95 - 4460,65 л., дизельне пальне - 17476,28 л.) придбано по паливних картках, що підтверджується актами приймання - передачі пального та видатковими накладними виписаними в адрес ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР». На підтвердження господарських операцій з ТОВ «ТЕХНОЛОГІЧНА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ» за період з 01.01.2020 - 31.12.2020, до перевірки надано ТТН на відпуск нафтопродуктів в загальній кількості 196246,00 літрів дизельного палива. Згідно наданих ТТН ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» отримувала нафтопродукти за наступними пунктами розвантаження: м. Київ, вул. Старосільська, буд. 1; м. Київ, вул. Промислова, буд. 4; м. Киі?в, вул. Березнева, буд. 12А. ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» не надано до перевірки ТТН та/або інші підтверджуючі документи на перевезення нафтопродуктів в кількості 156800,00 л., паливо цистерною «ГАЗ 3307» з реєстраційними номерами НОМЕР_1 , що знаходиться у власності Підприємства. Відповідно до бази даних ЄРАН, ТОВ «ТЕХНОЛОГІЧНА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ» здійснює виписку акцизних накладних в адресу ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» з зазначенням акцизного складу пересувного НОМЕР_1 та адреси місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб'єкт господарювання - неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки: м. Київ, вул. Старосільська, буд. 1. Також, відповідно бухгалтерського обліку по рахунку 203 ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР» за період з 01.01.2020 - 31.12.2020 здійснено списання пального в загальній кількості 383221,00 л., а саме: бензин А-92 - 8257,00 л., бензин А-95 - 4140,00 л. , дизельне пальне - 370824,00 л. На підтвердження використання пального автотранспортом, до перевірки надано акти списання товарів за період з 01.01.2020 -31.12.2020, відповідно яких було використано 380252,00 літрів пального, а саме: бензин А-92 - 8796,00 л., бензин А-95 - 3602,00 л., дизельне пальне - 367853,00 л. Таким чином, при співставленні даних використаного пального по бухгалтерському обліку та первинної документації (звіти про витрати ПММ, рапорти про роботу будівельної техніки, подорожні листи), встановлено невідповідність кількості списаних нафтопродуктів, що обліковуються в ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР». Також залишки пального на початок/кінець звітного періоду відповідно картки рахунку 203 та звітів про витрати ПММ, рапортів про роботу будівельної техніки, подорожніх листів - не відповідають одне одному. Для прикладу: залишок пального, що знаходиться в паливних баках автотранспорту на 01.09.2020 згідно бухгалтерському обліку складає 30,56 л., а в звітах про витрати бензину (диз. палива) залишок пального в баках автотранспорту -2118,51 л. Кількість заправленого та використаного пального в розрізі всіх транспортних засобів, що використовуються ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР», відображено в звітах про витрати ПММ, рапортах про роботу будівельної техніки, подорожніх листах. За результатами перевірки встановлено порушення п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, (зі змінами та доповненнями) та ч. 8 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Позивач подав відповідачу заперечення № 390 від 18.03.2021 на акт перевірки № 16256/Ж5/26-15-09-02/38013854 від 01.03.2021 (том 1 арк. спр. 30-27).

Відповідно до листа № 4386/26-15-09-02-13 від 19.03.2021 відповідач запросив позивача на розгляд заперечень на акт перевірки 25.03.2021 об. 11 год 00 хв з використанням відео-зв'язку, який направлено на адресу ведення позивачем господарської діяльності (том 1 арк. спр. 28-30).

Листом № 5654/1/26-15-09-02-16 від 01.04.2021 відповідач повідомив позивача про залишення заперечення на акт перевірки без задоволення, а акт перевірки без змін (том 1 арк. спр. 58-62).

Відповідачем на підставі акту № 16256/Ж5/26-15-09-02/38013854 від 01.03.2021 внаслідок порушення ч. 8 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» винесено податкове повідомлення-рішення № 00256590902 від 07.04.2021, яким застосовано до позивача штрафну санкцію за платежем «Адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» у розмірі 1000000,00 гривень, на підставі підпункту 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і абзацу 9 частини другої статті 17 3акону України від 19.12.1995 №481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (том 1 арк. спр. 17-19).

Позивачем 28.04.2021 подано скаргу на податкове повідомлення - рішення від 28.04.2021 № 543 (том 1 арк. спр. 43-51).

Рішенням про результати розгляду скарги від 20.07.2021 № 16619/6/99-00-06-03-01-06 ДПС України задовольнило скаргу частково, скасувавши податкове повідомлення-рішення № 00262080902 від 08.04.2021 (том 1 арк. спр. 52-57).

При вирішенні спору суд керувався таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України (далі також ПК України).

Щодо визнання протиправними дії працівників під час проведення фактичної перевірки оформленої актом фактичної перевірки № 16256/Ж 5/26- 15-09-02/38013854 від 01.03.2021 та визнання протиправним і скасування наказу № 783-п від 29.01.2021 про проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання та додатку № 10 до Наказу, суд зазначає таке.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Одним з видів податкового контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавств відповідно до статті 75 ПК України є право контролюючих органів на проведення камеральної, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичної перевірки.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Підпунктом 8.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Зі змісту спірного наказу вбачається, що в основу проведення фактичної перевірки платника податків покладено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (правова підстава).

Правовий аналіз пункту 80.2 статті 80 ПК України свідчить про те, що здебільшого підстави, передбачені у відповідних підпунктах цієї норми, встановлюють лише єдину передумову для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків вимог законодавства у певній сфері, яка і є фактичною підставою для проведення перевірки.

Однак, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України таких встановлює дві: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері.

Саме тому цей підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України має істотну особливість у його застосуванні порівняно з іншими підпунктами цієї норми, яка і зумовлює висновок про те, що саме лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у рішенні про проведення перевірки не є мінімально достатнім обсягом інформації, яка має відображатися у наказі відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки.

Окільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов'язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов'язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у складі судової плати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 28.05.2024 у справі № 280/1431/23. Подібна позиція підтримана Верховним Судом в постанові від 23.04.2025 у справі № 460/7257/20.

Матеріалами справи підтверджено, що підставою для призначення перевірки контролюючим органом визначений підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, відповідно до якого, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Водночас, зі змісту спірного наказу вбачається, що обґрунтуванням проведення фактичної перевірки є доповідна записка управління контролю за підакцизними товарами від 29.01.2021 № 234/26-15-09-02-14 з метою дотримання вимог чинного законодавства, тобто без зазначення відомостей щодо порушення позивачем вимог законодавства або здійснення контролюючих функцій.

Отже, з наказу про призначення фактичної перевірки не вбачається, що такою підставою була наявна інформація про порушення позивачем вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками. Також відсутня інформація, що в даному випадку податковий контроль у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального необхідно здійснювати саме в формі фактичної перевірки.

В оскаржуваному наказі підставою для проведення перевірки визначено виключно підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, будь-яка інша інформація в чому конкретно полягає порушення, яке можливо було допущено позивачем в наказі відсутня, у відповідача на момент видання наказу на проведення фактичної перевірки була відсутня інформація, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Суд враховує, що до функцій контролюючих органів відповідно до статті 19-1 ПК України віднесено здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері (підпункт 19-1.1.14); здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (підпункт 19-1.1.16); проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (підпункт 19-1.1.17).

Разом з тим, реалізація відповідних функцій податкового органу у визначеній сфері щодо призначення перевірок не є безмежною. Певні функції має будь-який суб'єкт владних повноважень, однак реалізація таких функцій певним чином обмежена законодавством. Тобто не в будь-якому випадку за наявності компетенції на проведення перевірки така перевірка може бути призначена. Однак, жодних правових підстав, які б вказували на необхідність реалізації своїх функцій, відповідачем не наведено та відповідних доказів не надано.

Недотримання встановлених статтями 75 - 81 ПК України вимог порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням прав останнього.

З огляду на усталену і сформовану позицію Верховного Суду з питання застосування підпунктів 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України і пункту 81.1 статті 81 ПК України, суд зауважує, що зі спірного наказу неможливо встановити підстави, визначені ПК України для призначення і проведення фактичної перевірки, але й встановити, яка саме фактична підстава для проведення такої мала місце конкретно у цій справі.

При цьому, на переконання суду, сформульований перед резолютивною частиною наказу текст, не дає підстав для однозначного висновку, що підставою для проведення перевірки слугувала саме друга з передбачених у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України підстава для проведення перевірки («здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального»).

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі, суд погоджується з безпідставністю спірного наказу в частині відсутності належного обґрунтування необхідності проведення фактичної перевірки, обмежившись лише посиланням на норми.

Суд також зазначає, що відповідачем щодо обґрунтованості прийнятого наказу не надано суду доказів, які спростовують висновки суду.

Суд відхиляє посилання на неналежне оформлення додатку до наказу, як підставу його протиправності, оскільки вказані на думку позивача дефекти акту не можуть бути самостійною підставою для його скасування.

Щодо вимоги про визнаня протиправними дій працівників відповідача щодо проведення фактичної перевірки позивача, оформленої актом фактичної перевірки № 16256/Ж5/26- 15-09-02/38013854 від 01.03.2021, суд зазначає наступне.

За змістом статті 5 КАС України вимога про визнання протиправними дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень (причина порушення прав) може бути заявлена лише одночасно з вимогою про зобов'язання суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій або зобов'язати вчинити певні дії (захист порушених прав). Натомість, такої вимоги позивач не заявляв. За усталеною практикою Верховного Суду, після проведення перевірки (реалізації наказу як акта індивідуальної дії) права платника податків можуть порушувати лише наслідки проведення відповідної перевірки, зокрема, у вигляді прийнятих індивідуальних актів (податкові повідомлення-рішення або інші рішення). Відповідно, предметом оскарження в суді можуть бути саме рішення суб'єкта владних повноважень як такі, що дійсно впливають на обсяг прав, свобод та інтересів позивача.

Позивач на розгляд суду поставив питання правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення та наказу, відповідно, окреме визнання протиправними дій контролюючого органу щодо проведення перевірки не можуть захистити права позивача.

Водночас, згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Оформлення посадовими особами контролюючих органів результатів документальних перевірок платників податків-юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів щодо дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, регулюється Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 (далі - Порядок № 727), а також Методичними рекомендаціями щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, затвердженими наказом Державної фіскальної служби України від 01.06.2017 № 396 (далі - Методичні рекомендації № 396).

Згідно з Порядком № 727 та Методичними рекомендаціями № 396 акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У акті перевірки зазначається детальна інформація щодо виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Одним із невід'ємних прав платника податків, відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України, є право: бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 86.7 статті 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Отже, акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень. Водночас платник податку за обставиннами справи заперечень на акт не подавав.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 ПК України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

У разі незгоди з контролюючим органом платник податків має право оскаржити прийняте рішення (податкове повідомлення-рішення) (підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України).

За змістом пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу.

Зазначене свідчить про те, що доводи, судження, інформація акта перевірки, складеного особами, що її проводили, вивчається та оцінюється, зокрема начальником або заступником начальника контролюючого органу, і в разі наявності податкових порушень саме вони приймають податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.

Сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов'язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта.

Таким чином, акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання, й не є обов'язковим рішенням суб'єкта владних повноважень.

Обов'язкові рішення суб'єкта владних повноважень мають відповідати вимогам частини другої статті 2 КАС України, які не можуть поширюватися на акт перевірки.

Акт перевірки - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акта можуть пред'являтися лише ті вимоги, що стосуються, доказів. Оцінка акта перевірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Водночас саме по собі порушення порядку оформлення акта перевірки (у частині обовязку підписання особами, які здійснювали перевірку) не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі не підписаного одним із перевіряючих акта перевірки, але в сукупності з іншими порушеннями може слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу. Це стосується випадків, коли обставини, викладені в акті, не знайдуть підтвердження в суді.

На підставі викладеного, зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає.

Суд зауважує, що позивач не був позбавлений права на оскарження рішення відповідача за результатами розгляду заперечення на акт фактичної перевірки.

Суд відхиляє посилання позивача про порушення його прав на захист, оскільки листом відповідач повідомляв позивача про розгляд його заперечення.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00256590902 від 07.04.2021, суд виходить з такого.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95-BP, в редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 481/95-BP).

Згідно з визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 481/95-ВР, місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Стаття 15 Закону № 481/95-ВР визначає умови провадження діяльності з імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.

Статтею 17 Закону № 481/95-ВР встановлена відповідальність за порушення норм цього Закону.

Так, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Визначені цією нормою розміри штрафів є або фіксованими, або у відсотковому співвідношенні до вартості товару із визначенням граничної межі.

Стаття 15 Закону № 481/95-ВР містить значну кількість вимог до імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального, а стаття 17 Закону №481/95-ВР містить значну кількість підстав для застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в залежності від характеру виявленого правопорушення.

З 01.01.2016 ПК України визначав, що діяльність з реалізації пального обумовлювалася обов'язком суб'єкта господарювання зареєструватися платником акцизного податку, а також виконувати вимоги, пов'язаних із обігом пального. Водночас, законодавець встановив, що приміщення для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального не є акцизним складом (підпункт 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України), а суб'єкти господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального не є розпорядниками акцизного складу (підпункт 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

До 01.07.2019 діяльність з виробництва, реалізації та зберігання пального не підлягала ліцензуванню.

З 01.07.2019 набрав чинності Закон України від 23.11.2018 № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», яким внесено зміни до ПК України та Закону №481/95-ВР.

З цього часу Закон № 481/95-ВР почав додатково визначати основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України, а норми ПК України встановили більш ширше поняття акцизних складів, в тому числі, визначили критерії, за яких відповідна територія/ємність не вважається акцизним складом.

Відповідно до абз.8 ч.2 ст.17 Закону № 481/95-ВР, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії в розмірі 500000 грн.

Спірним податковим повідомленням - рішенням до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1000000, 00 грн (500000,00 грн*2).

Водночас, така санкція не може бути застосована у випадку, якщо місце зберігання пального є таким, яке за змістом статті 15 Закону № 481/95-ВР звільняє суб'єкта господарювання від обов'язку отримувати відповідну ліцензію.

За змістом частин восьмої, шістнадцятої та дев'ятнадцятої статті 15 Закону № 481/95-ВР суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Частинами тридцять третьою, тридцять восьмою статті 15 Закону № 481/95-ВР встановлено, що ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб'єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб'єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження (частина сорок третя статті 15 Закону № 481/95-ВР).

Суд звертає увагу, що Закон № 481/95-ВР не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям «споруди», «обладнання», «ємності». При цьому, якщо загальні визначення понять «споруда» та «обладнання» є більш чітко окресленими, то поняття «ємність» таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв. Тому застосування такого поняття в абсолютному значенні у Законі № 481/95-ВР робить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк, кожен суб'єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов'язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб'єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.

У зв'язку з тим, що Закон № 481/95-ВР не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб'єкт господарювання зобов'язаний отримати ліцензію, суд вважає, що задля вирішення спірного у цій справі питання підлягають врахуванню норми ПК України, які надають визначення поняттям, пов'язаним з обігом пального, зокрема, й місць його зберігання.

Згідно з підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб'єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару;

Відповідно до підпункту 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад пересувний - це транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб'єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.

Не є акцизним складом пересувним:

транспортний засіб, що використовується суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

паливний бак транспортного засобу.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - це будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб'єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:

а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;

б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які:

призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг;

належать іншим особам;

виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;

в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.

Згідно з підпунктами 14.1.224, 14.1.224-1 розпорядник акцизного складу - це суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Розпорядник акцизного складу пересувного - суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:

реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий;

ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

При переході від одного суб'єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб'єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Системний аналіз наведених норм ПК України та Закону № 481/95-ВР у їх взаємозв'язку дав підстави для формулювання Верховним Судом у постанові від 31.05.2022 у справі № 540/4291/20 такого правового висновку: Зберігання пального нерозривно пов'язане із наявністю у суб'єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб'єкта господарювання обов'язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб'єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов'язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб'єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб'єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб'єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб'єкт не має обов'язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Таким чином, для оцінки наявності в діях суб'єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з'ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об'єктивну та суб'єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності у суб'єкта господарювання пального, не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону № 481/95-ВР, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 790 від 02.06.2003 (далі - Порядок № 790), пунктом 5 якого передбачено, що підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є:

акт перевірки додержання суб'єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства.

Висновки Акту перевірки обґрунтовані тим, що позивачем до моменту отримання ліцензії у період з 01.01.2020 до 04.10.2020 придбано пальне, що підтверджується матеріалами справи, а тому відповідач дійшов висновку, що позивач зберігав пальне без наявної ліцензії.

В той же час, заперечуючи факт зберігання пального, позивач вказує на те, що дизпаливо, про яке йде мова в акті перевірки, не було у нього на зберіганні, оскільки воно відразу ним використовувалось шляхом заправки власних транспортних засобів, що не є зберіганням палива у розумінні вимог чинного законодавства.

Суд зазначає, що місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Проте, в Акті перевірки не вказано, у якій ємності чи споруді, розташованій за адресою ведення позивачем господарської діяльності та розвантаження пального.

Тобто, факт зберігання позивачем пального податковим органом обґрунтовано виключно наявністю документів, які вказують на його придбання та відвантаження, без реального встановлення факту зберігання позивачем пального та без визначення конкретного місця зберігання.

Матеріалами справи встановлено, що позивач у спірний період дійсно здійснював придбання пального, яке відвантажувалось постачальником відповідно до товарно - транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів. При цьому, матеріалами справи підтверджено факт внутрішнього переміщення пального для заправки автотранспорту позивача. Відомості вказують на переміщення (заправки ТЗ) паливом у кількості відвантаженого позивачу та обсягу споживання.

Водночас, відповідачем під час перевірки не надано оцінку відомостям про обсяги отриманого позивачем пального, яке ним переміщено та заправлення власних автомобілів та спецтехніки в день поставки палива.

Отже, матеріалами справи спростовано доводи позивача про факт зберігання позивачем придбаного палива, який зобов'язує останнього отримати ліцензію.

Вказаний факт в акті фактичної перевірки відповідач проігнорував. Також суд акцентує, що позивач на балансі має 46 одиниць спеціальної та легкової техніки, що підтверджує відповідач.

Позивач надає послуги з ремонту та будівництва автодоріг, іншому будівництві, тобто у своїй господарській діяльності використовує відповідні транспортні засоби та спеціальну техніку.

Суд також враховує, що у постанові від 21.02.2020, Верховний Суд в адміністративній справі № 826/17123/18 (провадження № К/9901/25669/19), висловив правову позицію з питань оскарження наказів про проведення перевірок у разі допуску податкових органів до проведення перевірок та правових наслідків процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної або фактичної перевірки.

Правовий висновок Верховного Суду за результатами розгляду адміністративної справи № 826/17123/18 полягає в тому, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу як самостійного предмета позову, судова палата зазначила, що у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

При розгляді цієї справи судом встановлено протиправність наказу про проведення фактичної перевірки позивача.

На підставі викладеного, суд враховує, що обсяг придбаного позивачем пального, з урахуванням загального об'єму паливних баків належних позивачу транспортних засобів, дозволяє дійти висновку про можливість відвантаження такого пального безпосередньо у паливні баки. Факт використання позивачем пального для власних цілей підтверджується також долученими позивачем до матеріалів справи документами.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що описані в Акті перевірки документи самі по собі не підтверджують факту зберігання позивачем пального.

Таким чином, на переконання суду, матеріалами фактичної перевірки не підтверджується факт зберігання у спірний період пального, придбаного ним для власних потреб. За результатами перевірки, відповідач лише констатував факт отримання позивачем пального в певний період часу.

Окрім того, відповідачем не було враховано специфіку господарської діяльності та не було встановлено вчинення подальших дій із пальним, у зв'язку із чим в акті перевірки не зазначено періоду зберігання такого пального.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що факт отримання позивачем пального не є доказом зберігання такого пального протягом певного часу.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності та кожен окремо, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факту зберігання позивачем пального.

Відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки щодо здійснення зберігання позивачем пального без наявності відповідної ліцензії, взагалі не з'ясував обставин фізичного зберігання позивачем пального у межах спірних правовідносинах, з урахуванням напрямків господарської діяльності підприємства і наявної у користуванні позивача техніки та допустив помилкове ототожнення господарської операції із придбання пального (надходження та оприбуткування) із фізичним зберіганням пального.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, відповідачем у відзиві на позовну заяву не зазначено та у ході судових засідань не висловлено.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, відповідно до ч.1 ст. 90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частинами першою та другою статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржуване рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само, недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що спірні наказ Головного управління ДПС у м. Києві № 783-п від 29.01.2021 про проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання з додатком № 10, а також податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 00256590902 від 07.04.2021 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) не відповідають критеріям правомірності рішень суб'єкта владних повноважень, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, так як прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 15172 від 27.07.2021 на суму 2270,00 грн, № 15173 від 27.07.2021 на суму 2270,00 грн та № 15171 від 27.07.2021 на суму 15000,00 грн.

Тобто позивачем сплачено судовий збір за дві вимоги не майнового характеру та вимогу майнового характеру.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині 1 вимоги не майнового характеру та майнового характеру, , відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 17270,00 грн (15000,00 грн + 2270,00 грн).

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 226, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-BP» (ідентифікаційний код 38013854, місцезнаходження: вул. Качинського Леха, буд. 11, м. Буча, Бучанський район, Київська область) до Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: вул. Шолуденка, буд 33/19, м. Київ, ідентифікаційний код 44116011) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказу і податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у м. Києві № 783-п від 29.01.2021 «Про проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 00256590902 від 07.04.2021.

В іншій частині позовних відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-BP» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 17270,00 (сімнадцять тисяч двісті сімдесят) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива