07 травня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/8293/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )
до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 )
про визнання дій та рішень суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії та накази посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 за № 534 від 13.11.2024 про призов ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації та направлення для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ; за № 245 від 14.11.2024 про призначення ОСОБА_1 на посаду стрільця 2 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 та з 14.11.2024 зарахування до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- скасувати накази посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 за № 534 від 13.11.2024 про призов ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації та направлення для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ; за № 245 від 14.11.2024 про призначення ОСОБА_1 на посаду стрільця 2 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 та з 14.11.2024 зарахування до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
-зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 08.11.2024 його, із застосуванням примусу, без виклику повісткою чи іншим способом, було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де його протиправно, не за місцем проживання, поставили на військовий облік, та без проходження ним військово-лікарської комісії і без урахування скарг на здоров'я, було призвано на військову службу за мобілізацією та зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач вважає, що його було призвано незаконно та з порушенням встановленої процедури, у зв'язку з чим він підлягає звільненню з військової служби.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог та зазначив, що 08.11.2024 посадовими особами Державної прикордонної служби України до ІНФОРМАЦІЯ_2 був доставлений позивач з метою перевірки відомостей стосовно останнього у Єдиному державному реєстрі військовозобов'язаних. В ході перевірки було встановлено, що медичний огляд з метою визначення ступеня придатності за місцем перебування на військовому обліку він не проходив з 2015 року. Документів, які б свідчили про наявність права на відстрочку від призову на військову службу надати не зміг. За результатами проходження військово - лікарської комісії на Волинському обласному мобілізаційному пункті 09.11.2024 позивача було визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах ( установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони. В подальшому позивача було призвано до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач скерував до суду відповідь на відзив, у якій доводи відповідача заперечивв та підтримав раніше заявлені позовні вимоги.
Ухвалою суду від 07 лютого 2025 року відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець міста Кіровоград (місто Кропивницький) Кіровоградської області з 2016 року перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .
У вересні 2016 року в зв'язку із вступом на навчання до Економічного університету в місті Катовіце позивач виїхав до Республіки Польща, де навчався та проживав в місті Катовіце до жовтня 2020 року.
Перебуваючи на території Республіки Польща, позивач був засуджений за вчинення кримінального правопорушення та в період часу з 11.01.2023 по 06.11.2024 відбував покарання.
Після відбуття покарання та звільнення з місць утримання, 06.11.2024 був затриманий прикордонною службою Республіки Польща та видворений з Республіки Польща в Україну.
08.11.2024 посадовими особами Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
09.11.2024 позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією було проведено медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 (Волинському обласному мобілізаційному пункті) ОСОБА_1 , за результатами якого встановлено діагноз (Включаючи код згідно чинного НК 025), та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Ожиріння ІІІ ступеня. На підставі статті 136, графи ІІ Розкладу хвороб визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №534 від 13.11.2024 ОСОБА_1 призвано на військову службу за мобілізацією та направлено для проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
14.11.2024 солдата ОСОБА_1 згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) №245 від 14.11.2024 було призначено на посаду гранатометника 2 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 та зараховано до списків особового складу та всі види забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вважаючи, що наказ № 534 від 13.11.2024 та наказ № 245 від 14.11.2024 є необгрунтованими та прийняті без урахування усіх обставин, упереджено, недобросовісно, нерозсудливо, а тому є незаконними та підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пункту 20 частин 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 р. № 3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ)
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 3543-XII:,мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Частиною 1, 3 та 5 статті 22 Закону № 3543-XII передбачено, що громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Спеціальним нормативним-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини 1-3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частинами 5, 7 статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (ч.9 ст.1 Закону № 2232-XII).
Згідно з частиною 1 статті 37 Закону № 2232-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України:
1) на військовий облік призовників (крім Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України):
приписані до призовних дільниць;
які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;
які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають приписці до призовних дільниць;
звільнені зі служби у військовому резерві, які не виконали обов'язків служби у військовому резерві протягом строків першого та другого контрактів, не проходили строкову військову службу та не досягли 27-річного віку;
2) на військовий облік військовозобов'язаних:
звільнені з військової служби в запас;
які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу";
військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;
звільнені зі служби поліцейські, особи начальницького та рядового складу Міністерства внутрішніх справ України, Державного бюро розслідувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (крім осіб, прийнятих на службу цивільного захисту у порядку, визначеному Кодексом цивільного захисту України, до проходження строкової військової служби), Державної кримінально-виконавчої служби України, співробітники Служби судової охорони, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України;
які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних;
зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України;
які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу;
які досягли 27-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;
які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі;
3) на військовий облік резервістів:
які зараховані в особливий період на службу у військовому оперативному резерві;
які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань;
які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.
Згідно з частиною 1 статті 39 Закону № 2232-XII призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.
Так, звертаючись з позовною заявою до суду представник позивача вказав, що в даному випадку була порушена процедура призову ОСОБА_1 на військову службу, зокрема наголосив, що позивач протиправно утримувався працівниками відповідача та території останнього без належних на те підстав та відповідних повноважень, що є підставою для визнання таких дій протиправними.
Суд наголошує однак, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів того, що військовослужбовцями здійснювалося утримання ОСОБА_1 на території ТЦК та СП та про те, що він під примусом проходив ВЛК.
В позовній заяві зазначено, що для встановлення в діях уповноважених осіб ознак кримінального правопорушення за даним фактом позивачем та його матір'ю було подано заяви в порядку статті 214 КПК України до відділку поліції, з метою прийняття рішення про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.
Посилання представника позивача на вищевказану інформацію суд не бере до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні витяги з ЄРДР про відкриття кримінального провадження за даним фактом та визнання ОСОБА_1 та його матері потерпілими в даному кримінальному правопорушенні.
Доводи позивача про те, що його змусили пройти військово-лікарську комісію без урахування скарг на здоров'я суд також не приймає до уваги, з огляду на ненадання позивачем доказів на підтвердження незадовільного стану здоров'я позивача.
Відповідно до абзацу 3 частини 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно із п.3.1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників на збірних пунктах районних (міських) або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК.
Відповідно до п.2.1 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Судом встановлено, що 09 листопада 2024 року позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією було проведено медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 (Волинському обласному мобілізаційному пункті) ОСОБА_1 , за результатами якого встановлено діагноз (Включаючи код згідно чинного НК 025), та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Ожиріння ІІІ ступеня. На підставі статті 136, графи ІІ Розкладу хвороб позивач визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Пунктами 3.3 та 3.4 розділу І Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».
Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК, обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим.
Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_7 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК.
Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на повторний (контрольний) медичний огляд.
Отже, військовозобов'язаний має право оскаржити постанову позаштатної ВЛК у разі, якщо він не згоден з висновками, викладеними у такій постанові.
Проте, позивачем до суду доказів оскарження рішення за результатами його медичного огляду не надано.
Щодо доводів представника позивача, що позивачеві не була вручена повістка, суд зазначає таке.
Наказ про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається: керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - в день відправлення військової команди до військової частини (установи), п.82 Порядку.
У відповідності до п.88 Порядку, на основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (Центральному управлінні або регіональних органах СБУ чи відповідному підрозділі розвідувальних органів) під особистий підпис вручається повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Вищевказане свідчить, що дійсно, військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період під особистий підпис вручається повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби, отже доводи позивача в цій частині є обгрунтованими.
Воднораз, відповідно до висновків, які зроблені Верховним Судом в постанові від 5 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23 (провадження № К/990/35899/24) зазначено, що відновлення порушеного права повинне відбуватися в межах спірних правовідносин за участю їх учасників. Зобов'язання ж військової частини звільнити особу з військової служби виходить за межі правовідносин між районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки й позивачем щодо порядку його призову на військову службу під час мобілізації, яка є предметом розгляду в цій справі.
У спірних правовідносинах порушеним було право позивача на належну процедуру його призову на військову службу під час мобілізації. Обраний же позивачем спосіб захисту порушеного права, який надалі застосували суди обох інстанцій за наслідками розгляду справи, звільнення з військової служби є неефективним, адже не вирішує правомірності акта, який приймається за результатом проведеної процедури призову позивача на військову службу. Такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, що не досліджувалися судами попередніх інстанцій, і створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення.
Верховний Суд наголосив, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
гідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам позивачем не надано достатньо належних доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання дій та рішень суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК