06 травня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/184/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Петренко О.С., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Головного управління ДПС у Кіровоградській області, вул. В. Перспективна,55, м. Кропивницький,25006
про скасування рішень,
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
- від 14.05.2024 за №0000/6671/2405, яким донараховано ОСОБА_1 податок на доходи фізичних осіб в розмірі 439 243,24 грн. та штрафну санкцію в розмірі 109 810,81 грн.
- від 14.05.2024 за №0000/6669/2405, яким донараховано ОСОБА_2 військовий збір в розмірі 36 603,60 грн. та штрафну санкцію в розмірі 9150,90 грн.
Ухвалою суду від 15.01.20254 року провадження в справі відкрито за правилами загального позовного провадження ( а.с.30). Справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 07.02.2025.
На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки дії податкового органу вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені нормами чинного законодавства (а.с.34-36).
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.63-65).
Ухвалою суду від 17.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (а.с.75-76).
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ГУ ДПС у Кіровоградській області, відповідно до наказу №145-п від 28.02.2024 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства при оподаткуванні доходів, отриманих у вигляді списання заборгованості за період з 01.01.2019 по 31.12.2019, результати якої оформлено актом від 05.04.2024 №3354/11-28-24-05/ НОМЕР_1 .
Так, в акті перевірки зафіксовано наступні порушення:
1. 49.18.4 п. 49.18. ст. 49, ст.179 ПК України, не подано річну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік до контролюючого органу;
2. пп «д» пп. 164.2.17 п. 164.2. ст. 164 ПК України - в результаті чого донараховано податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за 2019 на загальну суму 439 243,24 грн.;
3. п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, в результаті чого донараховано податкове зобов'язання по військовому збору за 2019 на загальну суму 36 603,60грн.
На підставі висновків Акту перевірки, відповідачем було складено податкові повідомлення - рішення :
- від 14.05.2024 за №0000/6671/2405, яким донараховано ОСОБА_1 податок на доходи фізичних осіб в розмірі 439 243,24 грн. та штрафну санкцію в розмірі 109 810,81 грн.
- від 14.05.2024 за №0000/6669/2405, яким донараховано ОСОБА_2 військовий збір в розмірі 36603,60 грн. та штрафну санкцію в розмірі 9150,90 грн.
Податкові повідомлення-рішення були направлені 14.05.2024 позивачу, однак у зв'язку з не врученням адресату, були повернуті до Головного управління ДПС в Кіровоградській області (а.с.57).
Позивач не погоджується з вказаними рішеннями, що стало підставою для звернення до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України, у розділі XIV якого визначені норми щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.
За змістом підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Приписами статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підстави проведення документальних позапланових перевірок визначено у пункті 78.1 статті 78 ПК України.
Згідно пункту 78.4 статті 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Положеннями статті 79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Отже, проведення перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: встановлення підстав для проведення перевірки; прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу; допуск до перевірки; вивчення наданих платником податків документів та/або інших матеріалів; оформлення результатів перевірки.
Реалізація зазначених етапів означає, що податкова перевірка відбулася як юридичний факт, на підставі якого керівник податкового органу може зробити висновок про наявність податкового правопорушення та прийняти відповідне рішення.
Позивач зазначає, що не отримував жодних повідомлень про проведення перевірки щодо нього, не отримував копії наказу про перевірку, не приймав участі у проведенні перевірки, по результатам якої було складено акт від 05.04.2024 , не отримував акту, складеного за результатам перевірки від 05.04.2024.
Підпунктом 1.4.2 пункту 1.4 розділу І Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 04 вересня 2020 року № 470 (далі - Методичні рекомендації), встановлено, що з метою дотримання вимог статті 77 та 79 розділу II Кодексу підрозділи органу державної податкової служби, які очолюють здійснення документальної планової або позапланової невиїзної перевірки, забезпечують надсилання рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення під розписку платнику податків (посадовій особі або законному (уповноваженому) представнику) копії наказу про проведення документальної планової або позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення.
Указаним підпунктом Методичних рекомендацій також роз'яснено контролюючому органу, що з метою дотримання вимог Кодексу та прав платників податків доцільно забезпечити завчасне надіслання (вручення) повідомлень про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
28.02.2024 Головним управлінням ДПС в Кіровоградській області направлено рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу позивача наказ №145-п від 28.02.2024 та повідомлення від 28.02.2024 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повного нарахування та сплати сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу, отриманого платником податку, як додаткове благо, за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 (а.с. 56).
Проте, конверт з поштовим відправленням, яким позивачу була направлена вказана кореспонденція, повернувся відправнику із зазначенням у довідці про причини повернення "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 56).
Нормами пункту 45.1 статті 45 ПК України встановлено, що платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Згідно п.42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 640/8096/19 зазначив, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.
У постанові від 12 серпня 2020 року у справі №160/2116/19 Верховний Суд також зазначав, що у разі обрання податковим органом способу надіслання кореспонденції поштою та якщо поштова служба не може вручити платнику податків відповідного документа, такий відповідно до абзацу шостого пункту 42.4 статті 42 ПК України вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що обов'язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов'язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.
У постановах від 11 червня 2020 року по справі № 823/1606/17 та від 12 серпня 2021 року по справі № 640/3605/19 Верховний Суд застосував норми статті 42, пункту 79.2 статі 79 ПК України у правовідносинах, в яких спір стосувався правомірності дій контролюючого органу при призначенні та проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки як підстава позову про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Відповідно до встановленого судами попередніх інстанцій факту повернення за закінченням терміну зберігання поштою наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки, направленого на податкову адресу платника податків рекомендованим поштовим відправленням, Верховний Суд зробив висновок, що наказ був надісланий контролюючим органом в порядку, встановленому законом.
Наведений у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі № 812/821/17 у якому зазначено, що у пункті 42.2 статті 42 ПК України закріплено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Законодавець встановив два окремих випадки, коли платнику податків вважаються належним чином врученими документи: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Разом з тим, Верховний Суд у своїй постанові від 08 квітня 2021 року у справі №812/821/17 висновує, що жодних застережень з приводу дати отримання (ознайомлення) документів, надісланих за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення статті 42 та 79 ПК України не містять.
У постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Враховуючи наведене, контролюючим органом не було порушено процедуру повідомлення позивача про проведення перевірки, що в свою чергу тягне відповідні правові наслідки такої, зокрема прийняття податкових повідомлень-рішень за її результатами.
Стосовно підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.
Приписами підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Відповідно до пп. »д» пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
За змістом наведених положень, у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Отже, боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
В акті перевірки вказано, що, згідно з даними центральної бази ДРФО України за 2019 рік, ОСОБА_1 отримав дохід за ознакою « 126» - у вигляді боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням у ІІ та IV кварталі 2019 року в сумі 2 440 240,23 грн. Посадові особи податкового органу роблять висновок, що списана сума заборгованості АТ "Укрсиббанк" в сумі 2 440 240,23грн. є доходом ОСОБА_1 (а.с.42).
Відповідно до положень ПК України, визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.
Згідно з пп.б п.176.2 ст.176 ПК України сума доходу платника податку боржника у вигляді суми анульованого боргу відображається кредитором у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за підсумками звітного періоду, в якому такий борг було анульовано, за ознакою доходу 126.
В контексті надання оцінки доводам учасників справи, суд звертає увагу, що аналіз норм пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дає підстави для висновку про те, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама собою ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку-боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Отже, саме сума кредиту, яка була прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається до його оподатковуваного доходу.
При цьому проценти, які нараховані були банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходом, який призводить до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку, тому відповідно, у разі прощення (анулювання) банком процентів, нарахованих за користування кредитом, то відсутні підстави вважати їх (суму процентів) додатковим благом платника податку.
Таким чином, поняття «додаткове благо» розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором (банком) за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) нараховані проценти.
Також, суд зауважує, що у зв'язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, з 7 травня 2015 року підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 8 на підставі Закону України "Про внесення змін до ПК України щодо кредитних зобов'язань".
Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України "Про реструктуризацію кредитних зобов'язань з іноземної валюти в гривню", згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.
Однією з таких преференцій, встановлених у пункті 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, є невіднесення до додаткового блага платника податку і невключення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу прощених (анульованих) кредитором сум курсової різниці та процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами. Курсова різниця обчислюється як різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.
В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв'язку із прощенням банками з 1 січня 2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 1 січня 2014 року та валюту зобов'язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Застосування вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Отже, для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини, зокрема, чи було змінено валюту зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.
Відповідно до правової позиції висловленої Верховним Судом України в постанові від 18.05.2016 року № 6-237цс16, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Тобто, «курсова різниця» жодним чином не може бути упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток. Курсова різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах. Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 року у справі № 750/8676/15-ц.
У даному випадку ПАТ "Укрсиббанк", як кредитор за кредитним договором відповідно до вимог статей 6,627 ЦК України та реалізуючи право на звернення до суду і принцип диспозитивності щодо можливості самостійно визначити позовні вимоги та спосіб захисту порушеного права, у 2011 році звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , визначивши заборгованість у валюті гривні України, вказавши, що саме 76000 швейцарських франків.
Слід зазначити, що у постановах від 19.07.2019 року (справа №826/4240/18), від 04.06.2020 року (справа №826/7305/17), від 18.01.2021 року (справа №120/935/19-а) Верховний Суд виклав наступну правову позицію: «для правовідносин, які виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а кваліфікація таким кредитором прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов'язання позивача».
Зі змісту Акту від 05.04.2024 року, яким оформлено результати перевірки, вбачається, що відповідачем встановлено, що в період з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 року ОСОБА_1 отримав дохід у вигляді додаткового блага за «ознакою 126» у сумі 2 440 240,23 грн.
Позивач заперечує вказані обставини, з огляду на наступне.
Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 29.04.2011 року у справі № 2-265/2011 з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було стягнуто борг за кредитним договором укладеним з ПАТ "Укрсиббанк" в розмірі 72770,38 швейцарських франків, що еквівалентно 622 373,54 грн. (а.с.67).
В процесі примусового виконання рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 29.04.2011 року у справі № 2-265/2011 було реалізоване майно, яке було передано ОСОБА_1 в якості майнового забезпечення по кредитному договору (а.с.66).
Станом на 19.05.2014 року залишок боргу складав 463 425,09 грн., про що зазначено у постанові державного виконавця від 19.05.2014 року. (а.с.68, зв. бік).
Суд погоджується з позицією позивача, що вказана сума є значно меншою, ніж сума прощеного боргу, яка вказана у акті перевірки.
Вказаною вище постановою було також зобов'язано роботодавця позивача проводити утримання від усіх видів доходів в розмірі 20% до повного погашення боргу.
Позивач вказує, що протягом декількох років з заробітної плати позивача постійно здійснювалися примусове утримання коштів виконавчою службою в рахунок погашення боргу за рішенням суду.
В 2019 році залишок боргу за кредитним договором було погашено його поручителем ОСОБА_4 , в зв'язку з чим 12.06.2019 року ПАТ "Укрсиббанк" направило до Подільського ВДВС міста Кропивницького заяву про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду (а.с.69-70).
Суд вказує, що акт перевірки від 05.04.2024 не містить жодних відомостей щодо складових прощення чи будь-яких даних, з яких виходив податковий орган станом та під час складання акту та винесення рішень, і жодного розрахунку, з якого виходив податковий орган, складаючи акт та приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідачем до матеріалів справи не надано.
Таким чином, при анулюванні (прощенні) позивачу суми боргу за кредитом були дотримані умови для застосування преференцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб. З огляду на зазначене, відсутні підстави стверджувати, що позивач внаслідок такого прощення отримав додаткове благо, з настанням відповідних податкових наслідків.
Оскільки у позивача не виник обов'язок щодо сплати податку на доходи фізичних осіб відповідно до абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, у контролюючого органу також були відсутні правові підстави для нарахування грошового зобов'язання зі сплати військового збору та штрафних санкцій за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень та їх скасування.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа
Керуючись статтями 243, 245, 248, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області:
- від 14.05.2024 за №0000/6671/2405, яким донараховано ОСОБА_1 податок на доходи фізичних осіб в розмірі 439 243,24 грн. та штрафну санкцію в розмірі 109 810,81 грн.
- від 14.05.2024 за №0000/6669/2405, яким донараховано ОСОБА_2 військовий збір в розмірі 36 603,60 грн. та штрафну санкцію в розмірі 9150,90 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 4758 грн. 47 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Кіровоградській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО