07 травня 2025 року справа №320/2053/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (електронна адреса: kyiv.official@tax.gov.ua, місцезнаходження: 04116, Дніпропетровська обл., м. Київ, вул. Шолуденка, буд, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку ,
встановив:
Зміст позовних вимог.
До Київського окружного адміністративного суду звернулася з адміністративним позовом Фізична-особа підприємець ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати винесене ГУ ДПС у м. Києві рішення від 23.12.2024 № 5054/26-15-24-01-21-13/ НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку;
- зобов'язати ГУ ДПС у м. Києві поновити з 30.09.2024 реєстрацію Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як платника єдиного податку другої групи за ставкою 20% та включити до реєстру платників єдиного податку;
- стягнути із ГУ ДПС у м. Києві за рахунок державних асигнувань на користь позивача понесені судові витрати, а саме сплачений судовий збір у сумі 3028, 00 грн.
Процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Правова позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є платником єдиного податку другої групи оподаткування за ставкою 20% та перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві. Рішенням ГУ ДПС у м. Києві від 23.12.2024 № 5054/26-15-24-01-21-13/2594316984 позивача виключено з реєстру платника єдиного податку.
Прийняття рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку суперечить вимогам статті 299 Податкового кодексу України, що свідчить про неправомірність прийнятого рішення. Просить суд задовольнити позов.
Зокрема, свої доводи в цій частині позивач аргументує тим, що наказ «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 », відповідно до якого проводилась перевірка, не відповідає приписам статей 80, 81 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та не містить чітких підстав для проведення перевірки.
Також, позивач вказує, що за результатами фактичної перевірки контролюючий орган не має повноважень щодо виключення платника єдиного податку з реєстру.
Щодо суті виявлених порушень позивач зауважив, що відповідач не встановив, що саме ФОП ОСОБА_1 здійснювала продаж алкогольної та тютюнової продукції без ліцензії, оскільки за місцем фактичної перевірки здійснюють свою діяльність ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , якою оформлено ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами.
Відтак, позивач не погоджується з прийнятим Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податковим Рішенням від 23.12.2024 № 5054/26-15-24-01-21-13/2594316984 позивача виключено з реєстру платника єдиного податку, та вважає, що останнє підлягає скасуванню, відтак просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Правова позиція відповідача.
26.02.2025 року від уповноваженого представника Головного управління ДПС у м. Києві надійшов письмовий відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останнє просить суд у задоволенні позову відмовити.
Так, сторона відповідача вказує, що 19.07.2024 Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку господарської одиниці за місцем здійснення діяльності - магазин, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , суб?єкта господарської діяльності Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відповідно до Наказу на проведення фактичної перевірки від 16.07.2024 року № 4752-п на підставі ст. 20, ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.10 Nє 2755- VI (зі змінами та доповненнями) з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Кодексу законів про працю України, законів України від 06.07.95 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями), від 01.06.2000 № 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (зі змінами та доповненнями), від 19.12.95 Nє 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (зі змінами та доповненнями), Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.17 №148 (зі змінами та доповненнями) та інших нормативно - правових актів, що підлягають перевірці.
Перед початком проведення фактичної перевірки суб'єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 працівнику було пред'явлено направлення на перевірку від 18.07.2024 №16161/26-15-09-01 та від 18.07.2024 № 16162/26-15-09-01 з дотриманням вимог п. 81.1. ст. 81 та п. 80.2 ст.80 ПК України.
Відповідач зазначає, що під час проведення фактичної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 були встановленні наступні правопорушення:
- порушення вимоги статті 11, 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-BР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (зі змінами та доповненнями);
- п. 4 ст. 24 Кодексу законів України про працю України від 10.12.1971 № 322.
За результатами проведення фактичної перевірки складено Акт фактичної перевірки від 22.07.2024 № 90799/ж5/26-15-09-01/ НОМЕР_1 з повним описом встановлених правопорушень разом з додатком №1 Актом зняття алкогольних напоїв, додатком № 2 Актом зняття залишків тютюнових виробів, додатком №3 Актом залишків продукції без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, що направлені листом з рекомендованим повідомленням про вручення 23.07.2024 за номером відправлення 0600944718742 на адресу ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 .
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення Ф.119 лист від ГУ ДПС у м. Києві вручено особисто 04.08.2024. Заперечень, скарг та додаткових пояснень, зокрема щодо обставин виявлених порушень, наданої ФОП ОСОБА_1 інформації, яка спростовує наявність вини платника, наявності пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від відповідальності згідно з Податковим кодексом України щодо Акту перевірки від 22.07.2024 № 90799/ж5/2-15-09-01/ НОМЕР_1 на адресу ГУ ДПС у м. Києві не надходило. На підставі вищезазначеного, відповідач вважає, що Акт фактичної перевірки щодо суб'єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог Податкового законодавства України.
Щодо правомірності проведення фактичної перевірки відповідач вказує, що твердження позивача, що ним не здійснювався продаж підакцизних товарів без відповідних ліцензій спростовується поясненнями працівника (стажера) ФОП ОСОБА_1 .
Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).
Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 16.03.2006, основним видом діяльності є код КВЕД 47.19 «інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах», про що включені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код (РНОКПП НОМЕР_1 ), та перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві як платник податків за спрощеною системою оподаткування, на 2 групі із ставкою 20%.
19.07.2024 Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку господарської одиниці за місцем здійснення діяльності - магазин, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , суб?єкта господарської діяльності Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відповідно до Наказу на проведення фактичної перевірки від 16.07.2024 року № 4752-п на підставі ст. 20, ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755- VI (зі змінами та доповненнями) з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Кодексу законів про працю України, законів України від 06.07.95 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями), від 01.06.2000 № 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (зі змінами та доповненнями), від 19.12.95 Nє 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (зі змінами та доповненнями), Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.17 №148 (зі змінами та доповненнями) та інших нормативно - правових актів, що підлягають перевірці.
Під час проведення фактичної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 були встановленні наступні правопорушення:
- порушення вимоги статті 11, 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-BР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (зі змінами та доповненнями);
- п. 4 ст. 24 Кодексу законів України про працю України від 10.12.1971 № 322.
За результатами проведення фактичної перевірки складено Акт фактичної перевірки від 22.07.2024 № 90799/ж5/26-15-09-01/ НОМЕР_1 з додатками.
ГУ ДПС у м. Києві рішенням від 23.12.2024 № 5054/26-15-24-01-21-13/2594316984 виключило позивача з реєстру платників єдиного податку.
Не погоджуючись із вказаним рішенням про виключення з реєстру платника єдиного податку позивачка звернулася до суду із цим позовом.
Релевантні джерела права та практика їх застосування.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI.
Щодо твердження позивача про не зазначення фактичних підстав проведення фактичної перевірки відповідно до п. п. 80.2.5. п. 80.2 ст. 80 ПК України в наказі про проведення фактичної перевірки від 16.07.2024 року № 4752-п суд вказує наступне.
Ключовим питанням в аспекті перевірки правомірності видання Відповідачем наказу від 16.07.2024 року № 4752-п є перевірка правильності висновку про дотримання Відповідачем процедури призначення фактичної перевірки Позивача в розрізі достатності відображення в зазначеному наказі підстав для її призначення.
Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Підпунктами 80.2.2 та 8.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Частиною першою статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» встановлено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції та малих виробництв дистилятів здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
Згідно з підпунктами 19-1.1.13-19-1.1.20 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами і рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та контроль за таким виробництвом; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; забезпечують контроль за прийняттям декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), встановлені виробником або імпортером, та узагальненням відомостей, зазначених у таких деклараціях, для організації роботи та контролю за повнотою обчислення і сплати акцизного податку; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; організовують роботу, пов'язану із замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків, з метою проведення експертизи щодо їх автентичності та здійснюють контроль за наявністю таких марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями, пачках (упаковках) тютюнових виробів, ємностях (упаковках) з рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, під час їх транспортування, зберігання і реалізації; забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів; забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.
Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Верховний Суд зокрема у постановах від 20 березня 2018 року у справі № 820/4766/17, від 22 травня 2018 року і 04 жовтня 2022 року у справі № 810/1394/16, від 05 листопада 2018 року у справі № 803/988/17, від 25 січня 2019 року у справі № 812/1112/16, від 10 квітня 2020 року у справі № 815/1978/18, від 12 серпня 2021 року у справі № 140/14625/20, від 05 липня 2023 року у справі №460/2663/22, від 26 липня 2023 року у справі № 280/4696/22, від 17 серпня 2023 року у справі № 160/15431/21, від 27 листопада 2023 року у справі № 420/11790/22 висловив позицію, згідно з якою підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: (1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері. Тобто цей пункт передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Також Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 12 жовтня 2021 року у справі №120/5729/20-а, від 12 жовтня 2021 року у справі № 120/5229/20-а, від 11 липня 2022 року у справі №120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі №500/1331/21, від 05 липня 2023 року у справі №460/2663/22, від 17 серпня 2023 року у справі №160/15431/21, від 27 листопада 2023 року у справі № 420/11790/22 зазначав, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов'язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов'язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб'єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб'єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.
В пункті 57 постанови від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 Верховний Суд зазначив, що на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.
Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав".
час розгляду касаційної скарги Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23 сформовано відповідну правову позицію, яка відповідно до положень частини третьої статті 341 КАС України підлягає врахуванню Судом.
Отже, враховуючи правові висновки викладені Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23, наявність в наказі від 16.07.2024 року № 4752-п лише посилань на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України не можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки. Так, оскільки вказаний підпункт передбачає дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, саме лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у 16.07.2024 року № 4752-п без зазначення конкретної з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, не могло надати Позивачу загальне розуміння про підставу призначення перевірки та її предмет.
З огляду на зазначене, суд, враховуючи правову позицію викладену Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23, а також в постанові Верховного Суду від 24 вересня 2024 року у справі №320/8742/22, призначення фактичної перевірки позивача саме на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України за відсутності в наказі від 16.07.2024 року № 4752-п будь - яких посилань на конкретні підстави її призначення, дійшов переконання, що наказ від 16.07.2024 року № 4752-п видано без дотримання норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки.
Суд також зазначає, що з огляду на сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося, установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб'єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити.
Щодо твердження позивача про те, що прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування суд вказує наступне.
Відповідно до п.п. 291.2., 291.3. статті 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно пункту 299.2 статті 299 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
Пунктом 299.3. статті 299 ПК України визначено, що у разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку.
Згідно з підпунктом 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
Так, згідно положень пункту 299.11 статті 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Згідно з пунктом 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:
1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;
2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;
3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу;
4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.
У відповідності до підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:
1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;
5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;
6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;
7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;
8) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів;
9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.
В постанові від 10.12.2019 у справі №806/499/16 Верховний Суд у подібних правовідносинах сформував правову позицію, відповідно до якої, системний аналіз вищенаведених положень податкового законодавства дає підстави для висновку про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу лише у встановлених законом випадках.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно, суд відхиляє доводи позивача, що контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Судом вже попередньо встановлено, що рішенням ГУ ДПС у м. Києві від 23.12.2024 № 5054/26-15-24-01-21-13/2594316984 позивача виключено з реєстру платника єдиного податку. Підставою для виключення ФОП ОСОБА_1 , зазначеним в указаному рішенні, є здійснення платником податків діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України.
Відповідно до п.п. 2 п. 291.4 статті 291 ПК України друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відповідно, предметом фактичної перевірки згідно із п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України є дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
У зв'язку із цим покликання позивача на правові позиції викладені у постановах від 26.02.2019 у справі № 805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі № 805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі № 813/1346/18, від 05.06.2018 у справі № 13/4266/17, від 04.05.2023 у справі № 320/1040/19 відхиляються судом як нерелеванті, оскільки правовідносини, які досліджувалися судами у вказаних справах не є подібними до правовідносин у справі № 320/2053/25, предметом дослідження яких було дотримання порядку проведення камеральних перевірок та з'ясування питання чи може бути предметом камеральної перевірки обставини, які передбачають, як наслідок, ухвалення контролюючим органом рішення про виключення платника податку з реєстру платників єдиного податку.
Отже, суд доходить висновку, що за результатами проведення фактичної перевірки, контролюючим органом може бути ухвалено рішення про виключення платника податку з реєстру платників єдиного податку.
Щодо підстави виключення з Реєстру платників єдиного податку, а саме здійснення платником податків діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України.
Судом встановлено, що в магазині за адресою АДРЕСА_2 здійснює свою господарську діяльність також Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
На момент проведення фактичної перевірки магазину ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) були видані: ліцензія на право Роздрібної торгівлі алкогольними напоями видана ГУ ДПС у м. Києві суб'єкту господарювання ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), адреса місця торгівлі: АДРЕСА_2 , магазин. Реєстраційний номер НОМЕР_3 , дата реєстрації 06.06.2024, термін дії з 30.06.2024 до 30.06.2025, ліцензія на право Роздрібної торгівлі тютюновими виробами, видана ГУ ДПС у м. Києві суб'єкту господарювання ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), адреса місця торгівлі: АДРЕСА_2 , магазин. Реєстраційний номер НОМЕР_4 дата реєстрації 06.06.2024, термін дії з 30.06.2024 до 30.06.2025.
Також, суд установив, що ФОП ОСОБА_1 здійснює свою діяльність в магазині за адресою АДРЕСА_2 на підставі Договору суборенди № 01/05-24 (нежитлового приміщення) від 06 травня 2024 року. Вказаний договір суборенди укладено із Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .
ФОП ОСОБА_2 орендує приміщення за адресою АДРЕСА_2 у громадянки ОСОБА_3 , згідно Договору оренди № 01/05-24 (нежитлового приміщення) від 06 травня 2024 року. Таким чином первинним орендарем магазину за адресою АДРЕСА_2 є фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідно до Форми № 20-ОПП ФОП ОСОБА_2 подано повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, де вказана адреса: АДРЕСА_2 .
Відтак, за вказаної адресою магазину: АДРЕСА_2 здійснює свою діяльність два суб'єкта господарювання - ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .
Відповідачем разом із відзивом надано суду додаток № 5 до акта проведення фактичної перевірки від 22.07.2024 № 90799/ж5/26-15-09-01/ НОМЕР_1 , а саме копію пояснень ОСОБА_4 , в присутності якої, згідно акту, проводилася фактична перевірка.
Відповідно до зазначених пояснень, в розділі місце роботи зазначено - «ФОП ОСОБА_5 », посада «стажер». Також зазначено, що нею в ході перевірки, реалізовано пачку цигарок «Парламент» та пляшку коньяку «Шустов « 3». Документів, що посвідчують вказану особу, акт проведення перевірки не містить. Також, суду не надано додаток 6 указаного акту, а саме фотофіксація. Даних щодо проведення відеофіксації під час проведення фактичної перевірки Акт перевірки не містить.
З цього приводу суд зазначає, що оскільки відповідно до пояснень місце посади стажера визначено, як «ФОП ОСОБА_5 », відповідач не може достовірно покликатись, що роздрібна торгівля дійсно здійснювалась ФОП ОСОБА_1 , а не ФОП ОСОБА_2 .
Крім цього, рішенням ГУ ДПС у м. Києві від 23.12.2024 № 5054/26-15-24-01-21-13/2594316984 позивача виключено з реєстру платника єдиного податку саме у зв'язку здійснення платником податків діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України.
Як вже вказувалось судом, відповідно до п. п. 2 п. 291.4 статті 291 ПК України друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Також, суд звертає увагу, що в Рішенні 23.12.2024 № 5054/26-15-24-01-21-13/2594316984 позивача виключено з реєстру платника єдиного податку на підставі акта фактичної перевірки від 19 липня 2024 року.
Ураховуючи наведене відповідачем не доведено, що позивач здійснював діяльність, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України.
Покликання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що позивачем здійснювалася діяльність, яка не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми не береться судом до уваги, оскільки в рішенні про виключення платника податку з реєстру платників єдиного податку зазначений не абз.5 п. п. 298.2.3 п. 298.2. ст. 298 ПК України, а абз.9 п. п. 298.2.3 п. 298.2. ст. 298 ПК України.
Щодо вимоги про зобов'язання ГУ ДІС у м. Києві поновити реєстрацію суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 299.11. ст. 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Разом з тим, нормами ПІК України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, з врахуванням наведених вище обставин, та оскільки Рішення від 23 грудня 2024 року № 5054/26-15-24-01-21-13/ НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є протиправним, тому з метою ефективного відновлення порушеного права позивача необхідно зобов'язати відповідача поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у реєстрі платників єдиного податку з 30.09.2024 та відновити відомості у реєстрі платників єдиного податку.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги мають бути задоволені.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (електронна адреса: kyiv.official@tax.gov.ua, місцезнаходження: 04116, Дніпропетровська обл., м. Київ, вул. Шолуденка, буд, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві рішення від 23 грудня 2024 року № 5054/26-15-24-01-21-13/ НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку.
Зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві (електронна адреса: kyiv.official@tax.gov.ua, місцезнаходження: 04116, Дніпропетровська обл., м. Київ, вул. Шолуденка, буд, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) поновити з 30.09.2024 року реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) як платника єдиного податку другої групи за ставкою 20% та включити до реєстру платників єдиного податку.
Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (електронна адреса: kyiv.official@tax.gov.ua, місцезнаходження: 04116, Дніпропетровська обл., м. Київ, вул. Шолуденка, буд, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) за рахунок державних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати, а саме сплачений судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.